| Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок
прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли
у прислівники і пишуться разом або через дефіс.
Разом пишуться:
прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником,
прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір
, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);
складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж,
обіруч.
Окремо пишуться:
прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником.
Найуживаніші з них такі:
без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;
на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;
до: до побачення, до речі, до краю, до діла;
з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;
в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;
прислшникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть
прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному,
сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі
словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.
Через дефіс пишуться:
прислшники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по:
по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи,
по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;
прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса
по-: по-перше, по-друге, по-третє;
прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку,
видимо-невидимо, тишком-нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого;
прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів
або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч.
Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда,
без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.
|
