Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови.
Так, особові, питально - відносні, заперечні, неозначені займенники можуть заступати іменник і в реченні відігравати роль підмета чи додатка. Наприклад: я, ти, ніхто, ніщо і т.д.
Присвійні, означальні й вказівні займенники частіше заступають прикметники й у реченні виконують роль означення. Наприклад: наш, кожний, інший, такий і т.п.
За українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в орудному, як у російській мові.
Наприклад: Основну увагу ми звернули на виготовлення предметів широкого вжитку.
Характерна ознака займенників – це те, що вони не зберігають, як правило, своєї основи в непрямих відмінках. І цим вони відрізняються від інших частин мови, у яких основа залишається незмінною.
Наприклад: я – мене, ти – тебе, він – його.
Під час відмінювання змінюється й основа займенників: я – мене, ти – тобі, хто – кому.
Важливо пам’ятати, що в основі багатьох займенників відбувається чергування і, й, о – мій – мого, моєму; твій – твого, твоєму.
В особових займенниках третьої особи після прийменників у, до, біля, на тощо з’являється приставний приголосний н.
Наприклад: У нього є угода... До нас завітали представники...
У діловому спілкуванні надається перевага використанню різних форм та розрядів займенників множини, зокрема особових. Наприклад: ми запланували; ми підписали; вони використали.
Слід зазначити, що російським прислівником по-моему, по-вашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на. Наприклад: На нашу думку; на ваш розсуд.
Дата публикования: 2015-02-03; Прочитано: 810 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!