Етногенез слов’ян. Перші писемні згадки про слов’ян. Життя і побут

Передслов'янський період пов'язаний з виникненням на правобережній Наддніпрянщині Зарубинецької культури. Уперше слов'яни згадуються у працях Тацита, Птоломея (I ст. н.е.) під назвою “ венеди ”. Розселялися вони у районі Балтійського моря. Пізніше, на середину I тис. н.е. з венедів вирізняються дві групи слов'янського населення - анти і склавіни. Перші склали згодом східну гілку слов'янства. Основою господарства антів лишалися землеробство і скотарство. Значного розвитку набули і ремесла – ливарне, ковальське, ювелірне, каменярське. Суспільно-політичний устрій антів мав демократичний характер. На чолі племені стояв князь і старшини, але всі важливі питання вирішувались на народних зборах - віче. Анти часто воювали проти готів. А в середині V ст. підкорені гунами анти разом із ними брали активну участь у Балканських війнах. У 602 – остання знадка. Починаючи з VII ст. у літературі трапляється назва "слов'яни" - людність, яка мешкала на правому березі Дніпра. З арабських джерел – існування на території України держав на кшталт Куав’я, Славія, Валінана, Артанія. В 7 ст. остаточно формуються локальні культурні ареали: поляни (в районі Київщини), древляни (Житомирщина), дреговичі, дуліби (Галичина), волиняни, бужани, уличі й тиверці (на Півдні), білі хорвати (Закарпаття), сіверяни (Чернігівщина), в'ятичі, кривичі, радимичі. Ранні слов'яни селилися здебільшого по берегах річок і озер. Житла були дерев'яними, обмазані глиною. Майном, передусім землею, володіли великі роди. Поступово формується пантеон богів, серед яких найбільш шанованими були: Дажбог, Перун, Сварог, Дана, Стрибог, Велес. У 8 ст. з’являються русини.