Правовий статус Міністерсва фінансів України

Мінфін України є головним орг. у сист. центр. органів викон. влади з формування та забезпечення реалізації держ фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері держ. фін. контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробниц., використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцін. каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Мінфін України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс,печатку із зображенням Держ. Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

6. Предмет фінансового права. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави. Учасниками таких сусп відносин можуть бути суб»єкти, що мають відповідну правосуб»єктність.... 7. Метод фінансово-правового регулювання. Його особливості Методи – це засоби і приписи, за допомогою яких д-ва забезпечує мобілізацію, використання та розподіл коштів. Загальні методи: - імперативний (обв»язковий для виконання); - рекомендаційний; Спеціальні методи (застос.конкретного методу залежить від стадій, форми власності, джерела ддоходів): 1) метод мобілізації коштів: а) метод обов»язкової мобілізації коштів, що реалізує імпер. обов»язки; б) метод добровільної мобілізації, забезпеч.диспозитивні засоби. 2) метод розподілу: а) метод фінанасування- цільове, планове передавання коштів на визначені цілі; б) метод кредитивання – цільове, термінове перндавання коштів; в) метод використання – витрач. коштів за спрямованістю. 8. Фінансове право в системі права Укр. Зв»язок фінансового права з іншими галузями права. Фін право - самостійна галузь єдиної правової системи держави. Його самостійність обумовлена предметом правового регулювання, змістом, якісною єдністю сусп відносин, що регулюються фінансовим правом, превалюванням однотипних фін-прав методів. З іншого боку, характеризуючи окрему галузь права, слід брати до уваги зв'язок з іншими елементами сист права. Фін право, як публічна галузь права, тісно пов'язане з конституц. та адмін правом. Не менш важливим є його зв'язок з цивіл та господ правом.Норми фін права фактично конкретизують положення конституц норм і забезпечують мобілізацію, розподіл і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів.Адмін право регулює суспільні відносин управлінського характеру, переважно у сфері держ управління, у процесі здійснення завдань і функцій виконавчої влади, а також внутрішньо-організаційної діяльності інших держ органів та громадських організацій при виконанні ними делегованих повноважень і функцій виконавчої влади. У свою чергу діяльність з формування, розподілу й витрачання коштів за своїм характером є управлінською. Норми цивіл права регулюють майнові та особисті немайнові віднос. А майнові відносин можуть також виражатися у грошовій формі. Господ право як галузь права регулює відносини, що існують у сфері організації та здійснення господ. діяльності суб'єктами усіх форм власності, пов'язаної з виробництвом промислової продукції та товарів широкого вжитку, їх реалізацією, виконанням робіт і наданням послуг. Нацбанк, як орган держ управління у сфері грошово-кредитної діяльності, водночас є суб'єктом господарювання. З одного боку, він є органом спеціальної компетенції у сфері фін контролю, оскільки уповноважений забезпечувати нагляд за діяльністю банківських установ та виконувати своє завдання, визначене Конституцією, - забезпечення стабільності націонал грошової одиниці. Разом з тим, центральн банк має право укладати цивіл-правові угоди з іншими учасниками банківської сист. Банки в свою чергу надають кредити клієнтам за кредитними угодами, що є предметом регулювання цивіл права, але при цьому підпадають під фін-правове регулювання, оскільки умови кредитування у деяких аспектах додатково обмежуються Нацбанком. 9. Система фінансового права як галузі права, галузі законодавства та учбової дисципліни. Фінангсове право - це самостійна галузь права із визначеним предметом та методами правового регулювання.Фінансове право - це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права.Фінансове право - це навчальна дисципліна у системі загальноправових курсів, що являє собою системне викладення теоретичного та прикладного матеріалу з метою підготовки кваліфікованих кадрів, які здатні аналізувати складні процеси у сфері фінансової діяльності держави. 10. Джерела фінансового права. Джерела фін права – це нормат-прав акти, санкціонований звичай, прецедент, міжнародні угоди... Види джерел фін.права: 1) загальнодержавні республіканські місцеві; 2) нормативні акти (містять норми загал характеру, прийняті компетентними органами в загальному порядку); ненормативні акти;До джерел фін права належать: Конституція - Основний Зак України; загальні та спец закони; постанови ВРУ; укази Президента; постанови та декрети Кабміну; відомчі норм-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; розпорядження Держ казначейства України тощо); міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до національного законодавства. Фін законодавство характеризується системністю, яку, поряд із іншими характеристиками, йому надають правила ієрархії норм, що містяться у правових актах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій між нормат-правовими актами віддати перевагу одному нормат-правовому акту над іншим. Різні правила ієрархії нормат-правових актів зводяться до правил вертикальної та горизонтальної ієрархії. 11. Наука фінансового права. Фін.п-во як наука містить сукупність знань, категорій, положень, що відображають зміст фін-прав. норм, особливості їх застосування на практиці. Наука фін права узагальнює наукові дослідження вчених юристів-фінансистів. Будучи суспільною наукою, фін право коригується поглядами, дослідженнями в галузі конституційного, адміністративного права та ін. Це пов’язано насамперед з тим, що предметом вивчення фінансово-правової науки є суспільні процеси, що визначаються рухом публічних грошових фондів. 12. Фінансово-правова норма: поняття, ознаки, особливості. Правова норма – це загальнообо»язковий, писаний, виражені в категор.формі приписи компетентних органів, що створюють правила поведінки для суб»єктів правовідносин у галузі стабілізації, розподілу та використання публічних фондів коштів. Основне призначення: регулювання відносин фін.діяльності. В нормах фін права містяться загальнообов»язкові, категоричні приписи, вони виключають зміну умов та обставин, можливість вибору моделі поведінки.

Фінансово-правові норми - це загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу й використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, що виражені у категоричній формі й забезпечені силою державного примусу. Види фін-пр. Норм: 1) матеріальні, що закріплюють види та обсяг доходів і видатків відповідних фондів. Вони визначають матеріальний зміст юридичних прав та обов’язків учасників фінансових правовідносин; 2) процесуальні, що закріплюють порядок (процедуру) дій у напрямках мобілізації, розподілу та витрачання фондів. Фінансове право, на відміну від інших галузей права, поєднує в собі матеріальні й процесуальні норми. Структура фін-прав норм це складові частини, в яких відбиваються особливості фін. відносин. ГІПОТЕЗА (передбачає умови, за яких виникають права, обов»язки у галузі фін діяльності), ДИСПОЗИЦІЯ (розкриває зміст правила поведінки; встановлює права та обов»язки), САНКЦІЯ (передбачає наслідки за невиконання або неналежне виконання приписів норми, визначає вид і міру юридичної відповідальності порушників).

Фінансово-правові санкції: 1) зазвичай мають грошовий характер, їх застосовують у вигляді штрафу, пені, примусового списання коштів, припинення фінансування тощо; 2) поширюються на всіх учасників фінансових правовідносин; 3) поєднують у собі правовідновлювальні й карні (штрафні) елементи, тобто не тільки здійснюється покарання винної особи, а й забезпечується належне виконання ЇЇ фінансового обов’язку; 4) відображають безпосередній зв’язок з фінансово-правовою відповідальністю.

Структура фінансово-правовнх норм, тобто їх внутрішня будова, складові частини (елементи), не відрізняється від структури норм інших галузей права, але в складових частинах відбиваються особливості суспільних відносин, які ними регулюються.
Гіпотеза фінансово-правових норм визначає умови, за яких можуть виникати у громадян І організацій передбачені нормою юридичні права й обов'язки у галузі фінансової діяльності. Ці умови завжди виражені конкретно.
Основою норми є диспозиція, що вказує, якою має бути поведінка сторін фінансових відносин за наявності передбаченихгіпотезою фактичних обставин. Вона містить вимоги норми, встановлює права Й обов'язки суб'єктів фінансових відносин і завжди виражена в безумовно визначеній формі.
Гіпотеза норми, що міститься в статті податкового закону, визначає умови, за яких сплачується податок: наявність самостійного джерела доходів. Диспозиція приписує означеним суб'єктам сплачувати податок.