Відмінювання числівників

Кількісні числівники відмінюються за кількома різними зразками.

Числівник один відмінюється за родами, числами та від­мінками, як займенник той (дуже подібно до відмінювання прикметників):

один одна одні

одного однієї / -ої одних

одному одній одним

У середньому роді числівник один відмінюється так само, як і в чоловічому, за винятком називного й знахідного від­мінків, де він має форму одне (одно).

Наголос у непрямих відмінках числівника один припадає звичайно на закінчення: одного, одному, на одному, одним, одних. Але в стійких сполученнях наголос у такому разі пере­ходить, як правило, на перший склад: один одного, один одно­му, один одним, один до ддного, один по ддному, один за ддним, всі до одного, ні ддного, ні ддному.

Числівники три, чотири, кілька, багато та всі збірні від­мінюються за зразком відмінювання числівника два (у збір­них числівниках у непрямих відмінках суфікс -еро відпадає, у збірному числівнику обидва, обидві відпадає частина -два, -дві):

Власне кількісні неозначено - кількісні збірні

два, дві три кілька п 'ятеро

двох трьох кількох п 'ятьох

двом трьом кільком п 'ятьом

Лише числівники чотири (четверо) і багато в орудному відмінку мають закінчення -ма: чотирма, багатьма. Числів­ники обидва, обидві, обоє в непрямих відмінках мають одна­кові форми: обох, обом, обома.

Наголос у називному відмінку всі збірні числівники, крім числівників на позначення другого десятка, мають на першо­му складі (четверо, семеро, дев'ятеро, десятеро, двйдцятеро, тридцятеро), а числівники на позначення другого десятка — на складі -на- (одинадцятеро, чотирнадцятеро, дев ятнадцяте-ро). У непрямих відмінках усі числівники цієї групи мають наголос на останньому складі: чотирьдх, чотирьом, чотирмй, одинадцятьбх, одинадцятім, одинадцятьома, тридцятьох, тридцятьома".

Числівники від п *яти до вісімдесяти (крім сорока), кілька­надцять, кількадесят відмінюються, як числівник п'ять (у складних числівниках п 'ятдесят — вісімдесят відмінюється тільки друга частина):

п'ять сім вісім п ятдесят

п'яти семи восьми п 'ятдесяти

У формах орудного відмінка числівників сьома, вісьма є так само закінчення -ма, як і в інших числівниках, але воно злило­ся з кінцевим приголосним основи: сьом + ма, вісьм + ма.

Допускається, що числівники цієї групи можуть мати такі самі форми, як і збірний числівник п 'ятеро: п 'ятьох, п 'ятьом, п 'ятьома. Але сплутування цих двох форм неможливе в разі відмінювання дробових числівників, назв сотень, деяких по­єднань числівників з іменниками.

Числівники на позначення другого десятка в усіх відмін­ках, крім орудного, мають наголос на складі -на- (одинад­цять, одинйдцяти; чотирнадцять, чотирнадцяти), а в орудно­му — на останньому складі (одинадцятьма, чотирнадцятьма). Числівники з кінцевою частиною -десят у називному від­мінку мають наголос на останньому складі: п 'ятдесят, сімде­сят, вісімдесят. У непрямих відмінках усі числівники цієї групи (крім числівників на позначення другого десятка: одинйдцять і т. д.) мають наголос на останньому складі:

десяти, десятьмй; двадцяти, двадцятьма; шістдесятії, шістде­сятими; вісімдесяти, вісімдесятьма".

Числівники сорок, дев 'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають однакове закінчення -а:

сорок дев яносто сто (днів)

сорока дев 'яноста ста (днів)

сорока дев 'яноста ста (дням)

сорок дев'яносто сто (днів)

сорока дев 'яноста ста (днями)

(на) сорока дев 'яноста ста (днях)

Старі форми непрямих відмінків com, стам, стома вжива­ються-з іменниковим значенням «сотня»: Дивлюся: сади над шляхами та городи з стома церквами (Т. Шевченко).

У складних числівниках від двохсот до дев'ятисот, а та­кож у числівнику кількасот змінюються обидві частини: пер­ша — як числівник два або п 'ять, друга — як іменник місто в множині. Пишуться вони разом:

три міста триста п' ять міст пятсот

трьох міст трьохсот п 'яти міст п'ятисот

трьом містам трьомстам п 'яти містам п'ятистам

три міста триста п 'ять міст п'ятсот

трьома містами трьомастами п 'ятьма містами п 'ятьмастами

(на) пюьох містах трьохстах п 'яти містах п'ятистах

Тільки числівник двісті в називному відмінку має своєрі­дну форму (це колишня двоїна).

Числівники цієї групи в непрямих відмінках, крім оруд­ного, мають наголос на останньому складі, в орудному — на передостанньому: сімсот — семисот, семистам, сьомастами, па семистах.

Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної відміни й групи:

Однина Множина

нуль тисяча

нуля тисячі

нулю (-еві)тисячі
нуль тисячу

нулем тисячею нулі (-еві) тисячі

мільйон нулі тисячі мільйони

мільйона нулів тисяч мільйонів

мільйону (-ові) нулям тисячам мільйонам

мільйон нулі тисячі мільйони

мільйоном нулями тисячами мільйонами

мільйоні (-ові) нулях тисячах мільйонах

Порядкові числівники змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники: третій — як прикметники м'я­кої групи, усі інші — як прикметники твердої групи. Причо­му в складених порядкових числівниках змінюється тільки ос­таннє слово (у складених кількісних числівниках — усі скла­дові частини).

Відмінки Порядковий Кількісний

числівник числівник

тисяча сьомий тисяча сім

тисяча сьомого тисячі семи

тисяча сьомому тисячі семи

У дробових числівниках чисельник відмінюється, як відпс відний кількісний числівник, а знаменник — як порядковий. Причому після чисельників дві, три, чотири знаменник ста­виться у формі називного відмінка множини, а після п'ять та більше — у формі родового відмінка множини: дві треті (ча­стини), три п'яті (частини), чотири десяті (частини), дев'ять десятих (частин).

одна десята дві десяті шість десятих

однієї десятої двох десятих шести десятих

одній десятій двом десятим шести десятим

одну десяту дві десяті шість десятих

однією десятою двома десятими шістьма десятими

(на) одній десятій двох десятих шести десятих

50. Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.

Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові). використовується прямий порядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить, обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу вираження. Містять прості речення, часто складні з підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови