Поняття прагматики тексту

Термін “прагматика” пов’язаний з імя’м Чарльза Моріса. Який вивчав теорію знаків, що має назву “семіотика” (або семеміологія). Загальну теорію знаків він підрозділяє на три основні розділи: семантику – науку про відношення знаків до об’єктів дійсності; синтактику – науку про відношення між знаками; прагматику – науку про відношення знаків до тих, хто ними користується. Прагматика, таким чином, вивчає поведінку знаків у реальних процесах комунікації з урахуванням психологічних, біологічних, соціологічних факторів цього явища. Моріс стверджує, що прагматика походить з риторики.

Пояснимо це на конкретному прикладі. У реченні “ Мамо, тут є вільне місце ” вербалізується інформація про наявність у тролейбусі вільного місця, яке може зайняти мати дівчини. Але це не єдина інтерпретація речення, коли дівчина каже його голосно у тролейбусі, де їдуть інші пасажири. Вони чують висловлювання, а значить сприймає повідомлення не тільки конкретний адресат – мати дівчини, а й оточення – певна кількість адресатів. Для них висловлювання означає і додаткову інформацію – попередження про те, що “вакантне місце” уже зайнято. Такими відтінками значень і займається прагматика. Так само вона вивчає вибір мовних засобів для найкращого вираження своєї думки або почуття. Прагматика описує, як поводиться людина у практичному використанні мови. Користувачами мови з точки зору прагматики є учасники комунікативного акту – мовець (адресант), тобто суб’єкт, що відправляє інформацію і слухач (адресат) – той, хто її отримує. Між ними діє повідомлення, тобто матеріалізована у мовну форму інформація. Ці три компоненти складають так званий комунікативний акт. Прагматичні дослідження здійснюються тільки в межах певної ситуації, тобто контексту, який допомагає виявити певні прагматичні значення того чи іншого висловлювання. Взаємодія комунікативного акту й контексту, таким чином, і складає основний стрижень прагматичних досліджень. Отже, в основі прагматичного підходу лежить процес комунікації.