Вчення Аристотеля про душу та його гносеологія

Душа для Арістотеля є сполучною ланкою між матерією та формою. Душа – властивість природного тіла, якому притаманна можливість життя. Реалізація цієї можливості (ентелехії) і є душею. У відповідності зі своїми функціями душа ділиться на три види. Функції живлення та розмноження, що притаманні всім живим істотам, утворюють рослинну душу. Відчуття і пересування властиві тваринам, тому душа, яка має такі здібності, називається тваринною. Нарешті, мислення як найвища здатність душі, притаманне лише людині, є діяльністю розуму, і тому така душа називається розумною. Вищі функції душі не можуть існувати без низьких, а низькі без вищих – можуть. Здатність до міркування і мислення притаманні лише людині, але ця здатність не існує без інших, тому людина є носієм усіх трьох частин душі.

Рослинна і тваринна частини душі не можуть існувати без тіла. Вони гинуть разом з тілом. Розумна ж душа має дві сторони: розум діяльний, творчий і розум пізнавальний, сприймаючий. Якщо сприймаючий розум швидше за все виникає разом з тілом і гине з ним, то творчий розум є божественним, а тому вічним. А це означає, що він може існувати без тіла. Душа людини має відношення до пізнання. Її здатність до пізнання закладена самою природою. Аристотель вважає, що знати можна лише сутність речі, яка є нічим іншим, як найближчим до індивідуальної речі її змістом, а змістом може бути тільки вид. Тобто, мова йде про те, що пізнання можливе лише в поняттях.

Найвищі, найдосконаліші знання дають науки. Але вони неможливі без початкового ступеня пізнання, яким є чуттєве сприйняття. Тому ми маємо право стверджувати, що Арістотель віддає належну пошану як чуттєвому, так і раціональному рівням пізнання.

Безпосередньо до вчення про душу та пізнання примикають міркування Арістотеля про науки. Науки Арістотель класифікує в залежності від спрямування пізнавальної активності, адже «будь-яке мислення спрямоване або на діяльність, або на творчість, або має теоретичний характер». Відповідно, і науки діляться на теоретичні, практичні і творчі.. Справжніми науками є теоретичні, до яких відносяться: «перша філософія», або метафізика, «друга філософія», або фізика, і математика.

Серед теоретичних наук найкращою є «перша філософія», тому що вона вільна, існує лише заради себе самої, «розглядає і відособлені предмети, і нерухомі».