Аналіз потоків витрат, доходів та продуктів. Вплив зовнішньоекономічної діяльності на макроекономічний кругообіг

Для того щоб вивчити економіку, економісти складають макроекономічні моделі, які у спрощеній формі встановлюють залежності між економічними показниками.

Макромоделі – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді.

Суб'єктами макромоделей виступають:

– Сектор домашніх господарств – містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб.

– Підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

– Державний сектор – усі державні інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам “безоплатно” (безпека, фундаментальна наука, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктур).

– Сектор закордон – містить усі економічні суб'єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

В основі макроекономічного аналізу лежить найпростіша модель кругообігу продуктів і доходів. В елементарній своїй формі ця модель містить лише дві категорії економічних агентів – домогосподарства та фірми – і не передбачає державного втручання в економіку і зв'язків з рештою країн світу (рис. 3.24. 1).

Зі схеми видно, що економіка є замкненою системою, в якій доходи одних економічних агентів є витратами інших:

– споживчі витрати домогосподарств на придбання товарів є доходами фірм від реалізації готової продукції;

– витрати фірм на оплату ресурсів є доходами домогосподарств (заробітна плата, рента, інші види доходів).

Реальний (“ресурси – товари”) та грошовий (“витрати – доходи”) потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і безмежно повторюються.

Основним висновком із моделі є рівність між сумарною величиною продаж фірм та сумарною величиною доходів домогосподарств. Це означає, що для закритої економіки (тобто без зв'язків із зовнішнім світом, без державного втручання) величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює величині грошових доходів домогосподарств. При цьому також справедливою є рівність доходів (Y) і сукупних витрат (С), тобто Y=С

Поняття “потік” характеризує економічний процес, який відбувається неперервно і вимірюється в одиницях за певний період часу. У моделі кругообігу ми розглядали потоки продукції, витрат, доходів.

Поняття «запас» – це величина, яку використовують для вимірювання показника на конкретний момент часу, на певну дату.

Для вимірювання запасу і потоку застосовуються різні одиниці. Так, скажімо, запас може вимірюватися у гривнях, $, літрах, а потік – в $/год, грн/рік, л/сек. В економіці існує певний взаємозв'язок між показниками запасу і потоку:

– запас дорівнює накопиченим за певний період потокам;

– потік дорівнює різниці між запасами на початок та кінець періоду. Розглянемо економічні показники, одні з яких є потоками, а інші – запасами.

В найпростішій двосекторній моделі кругообігу продуктів і доходів витрати домогосподарств (С) дорівнюють величині доходів (Y): Y = С. Проте насправді поточні витрати домогосподарств у середньому є меншими, ніж величина їхніх доходів, оскільки певну частку отриманих доходів домогосподарства заощаджують.

Та частина доходу (Y), яка не використовується на поточне поживання (С), є заощадженнями домогосподарств (S). І тоді справедливим буде рівняння: Y=С+S.

Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у вигляді готівки, внески в банках, придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.

З іншого боку, фірми в середньому витрачають більше, ніж отримують від реалізації своєї продукції. Це пояснюється тим, що, окрім платежів за ресурси, які необхідні для підтримки обсягу виробництва, фірми повинні здійснювати інвестиції (І).

Під інвестиціями розуміють усі витрати, які сприяють зростанню величини нагромадженого в економіці капіталу. Інвестиції складаються з двох компонентів. Перший – це інвестиції в основний капітал, тобто придбання виробничого обладнання, комп’ютерів, будівель виробничого призначення тощо. Другий – інвестиції в товарно-матеріальні запаси, якими є запаси сировини для використання у виробничому процесі, а також нагромадження запасів нереалізованої продукції.

Таким чином, оскільки домогосподарства, як правило, витрачають щороку менше порівняно з величиною своїх доходів, тоді як фірми витрачають щороку дещо більше, ніж отримують від реалізації своєї продукції, у моделі кругообігу з'являються фінансові ринки.

Під фінансовими ринками розуміють сукупність ринкових інститутів, які направляють потік грошових коштів від власників до позичальників. Вони перетворюють їх в інвестиції. Інша частина коштів переміщується безпосередньо від домогосподарств до фірм унаслідок придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.