Критика демократичного правління

Критика демократії в сучасній політичній науці значно розширена. Вона полягає в наступному:

1. Демократія – це поняття теоретично суперечливе, невизначене. Жодна з теорій демократії не здатна адекватно відобразити її сутність. Про це детально йшлося у першому розділі.

2. Демократія як політичний ідеал є предметом ідеологічних суперечок. Майже кожний заявляє сьогодні, що він є демократом. Політичні режими всіх видів по всьому світу називають себе демократіями. Однак, що ці режими кажуть і роблять суттєво різниться між собою.

Така невизначеність демократії є досить загрозливою для політичної практики, оскільки лежить в основі багаточисельних ідеологічних спекуляцій, призводять до політичних помилок.

Прикладом описаної ситуації може бути практика наклеювання демократії ярликів, використання прикметників для зображення авторитарних режимів як національних різновидів демократії. Зокрема, так ряд політологів оцінюють “суверенну” демократію в Росії.

Згідно з визначенням ідеолога концепції суверенної демократії В. Суркова, суверенна демократія – це спосіб політичного життя суспільства, за якого влада, її органи й дії обираються, формуються й направляються винятково російськими націями у всій її різноманітті й цілісності заради досягнення матеріального добробуту, волі й справедливості всіма громадянами, соціальними групами й народами, що її утворюють.

На нашу думку, таке трактування носить абстрактний, узагальнюючий характер і може бути застосовано до будь-яких різновидів політичної системи. Крім того, практика втілення цієї концепції багато в чому їй суперечить. Зокрема, фактичне зосередження влади в руках президента, призначення губернаторів порушує принцип поділу гілок влади. судами над журналістами та контролем за діяльністю ЗМІ нехтується право на свободу слова. Це свідчить про популізм застосування терміну, прагненні панівної партії утвердити думку про існування в Росії демократії, зберегти важелі влади.