Контрольні запитання. · Які причини визначають інституціалізацію культурологічного знання?

· Які причини визначають інституціалізацію культурологічного знання?

· Які причини зумовили введення культурологічного курсу в систему змісту вищої освіти в Україні?

· З якими дисциплінами пов'язана культурологія?

· У чому виявляється інтегративність культурологічного знання?

· Що є предметом культурології як науки?

· Які методологічні підходи визначають процеси аналізу культурних явищ?

· У чому полягає складність наукового аналізу культурних феноменів?

· Які науки утворюють систему культурологічного знання?

· Що таке універсальна картина світу?

· Опрацюйте визначення основних культурологічних категорій за енциклопедичним словником з культурології.

· У чому полягає специфічність культурологічного методу?

· Яке місце культурологічного підходу в контексті сучасних трансформаційних процесів у освіті?

· Які концептуальні позиції виступають засновками провідних культурологічних парадигм?

· Обґрунтуйте своє ставлення до еволюціоністської концепції культури.

· У чому полягає сутність психологічної концепції культурологічного аналізу?

· Що таке архетипи?

· Чому соціологічну парадигму культурології називають «розуміючою соціологією»?

· Яким чином особливості сучасної соціокультурної ситуації вплинули на концепцію постструктуралізму?

· У чому полягає світоглядне значення концепції А. Тойнбі?

· Дайте свою оцінку ігровій концепції культури.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ТА ДИСКУСІЇ:

1. Чи згодні ви з дослідником П. Сапроновим щодо наукового статусу культурології? Обґрунтуйте свою позицію.

«Витоки практично безмежної експлуатації терміна «культурологія» в тому, що дисципліна, яка стоїть за ним, у традиційному смислі не є науковою. Як культурологи виступають сьогодні історики, філологи, філософи, мистецтвознавці, етнографи, археологи. Сама же культурологія знаходиться на перетині кожної з цих наук або є підходом, орієнтацією, напрямком у межах історії, філології тощо... Невиразним поки що є образ культурології, і не дивно, що знаходяться бажаючі без усяких на те прав прикрасити помпезною назвою щось, що стоїть поза інтелектуальною традицією... Кожен має право сумніватись у гносеологічному статусі та навіть реальності її існування. Дійсно, що це за дисципліна, чий предмет невловимий на рівні тлумачень навіть для самих культурологів. Ще більш далекий від очевидності метод культурології. Вже це дає підстави для твердження, що культурологія в традиційному для науки смислі взагалі не існує».

2. Як ви розумієте концепцію національного характеру, пропоновану Феохарієм Кессіді? Чи поділяєте його погляд на вплив національного типу свідомості на історичну долю народу? Обґрунтуйте свою позицію і наведіть відповідні приклади.

«Історичні долі народів визначаються, при інших рівних умовах, різноманітністю національних характерів, кожний з яких являє собою результат біологічної спадковості, усталених традицій і вибору ціннісних орієнтацій та переваг, накопиченого історичного досвіду й виховання. Отже, національний характер є як продуктом своєрідності історичного шляху, пройденого нацією, так і результатом спадковості, передачі природних особливостей, які відрізняють (як і отриманий історичний Досвід) психічний склад однієї нації від іншої. Простіше кажучи, національний характер (особливості психічного складу) є соціобіологічним феноменом, продуктом наслідування генетичних задатків і виховання, культури в широкому смислі слова. Кожна нація різниться лише їй притаманним поєднанням і співвідношенням темпераменту, типу мислення й світосприйняття. В унікальності внутрішнього світу нації, усталеності її психічного складу, що організує певним чином отриману інформацію, і полягає цінність кожної нації як біосоціальної спільноти людей та культурного феномена».

3. Макс Вебер у своїй відомій праці «Протестантська етика і дух капіталізму» так пояснює причини переможної ходи капіталістичної системи цінностей у Нову добу:

«Ідеал протестантизму – кредитоздатна добропорядна людина, обов'язок якої розглядати примноження свого капіталу як самоціль. Суть справи полягає в тому, що тут проповідуються не тільки правила життєвої поведінки, а викладається своєрідна етика, порушення якої розглядається не лише як нерозумність, а свого роду порушення обов'язку... При цьому конче необхідний такий характер мислення, за яким труд стає абсолютною самоціллю, «покликанням». Таке ставлення до праці не властиве людській природі. Не може воно виникнути і як безпосередній результат високої або низької оплати праці, подібна спрямованість може скластися лише внаслідок довготривалого процесу виховання...

Результатом Реформації як такої було насамперед те, що, на противагу католицизму, моральне значення мирської про­фесійної праці і релігійного віддання за неї значно зросло... Корисність професії, отже, її угодність Богу в першу чергу визначаються з морального погляду, потім ступенем важли­вості, яку створені в її рамках блага мають для суспільства, однак третім і практично безумовно необхідним критерієм виступає її «прибутковість»... Аскеза потребувала від багатих людей не умертвіння плоті, а такого використання багатства, яке б слугувало необхідній і практичній корисній меті. Всюди, де утверджувалось пуританське світовідчуття, воно за всіх обставин сприяло встановленню буржуазного раціонального з економічного погляду на спосіб життя, що, безумовно, має незмірно більше значення, ніж просте стимулювання капіталовкладень».

У чому проявляється в цьому уривку культурологічний підхід до дослідження конкретного соціокультурного феномена?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Розпочинаючи самостійну роботу з освоєння курсу, студентові слід пам’ятати про обов’язкову послідовність виконання завдань, що означає чітку упорядкованість, черговість етапів роботи. Оскільки програмовий матеріал організований логічно, концептуально та хронологічно, рекомендується опрацьовувати його у пропонованому порядку: спочатку опрацювати інформацію згідно з планом практичного заняття, законспектувати необхідне, потім виписати ключові поняття зі словника-довідника (див. список літератури), після чого перевірити себе, скориставшись контрольними питаннями та тестами. Насамкінець слід обміркувати питання для обговорення та дискусії, скориставшись, у разі потреби, додатковою літературою.

Не закінчивши вивчення одного джерела, не слід братися за інше. Розкиданість і безсистемність читання породжують поверховість знань, унеможливлюють тривале запам'ятовування прочитаного.

Пам’ятайте, що при читанні конспекту, монографії, підручника, навчального посібника не повинно залишатися нічого нез'ясованого. Не розібравшись хоча б в одному елементі системи міркувань автора книги, студент не зможе надалі повноцінно засвоювати навчальний матеріал;

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА