Методичні рекомендації до практичного заняття. Частина доходів населення поступово перетворюється на предмети споживання і різноманітні послуги

Частина доходів населення поступово перетворюється на предмети споживання і різноманітні послуги. Саме на стадії споживання виявляється диференціація доходів. Люди з різних причин не можуть отримувати абсолютно однакові доходи. У 80-х роках минулого століття країна зіткнулася з наявністю бідності, критеріями якої є: доход на одного члена сім'ї (нижче прожиткового мінімуму) та структура домашнього споживання (зокрема, частка затрат на харчування), що має тенденцію до зростання.

Бідність, малозабезпеченість має декілька рівнів і характеризується такими показниками:

1) прожитковим мінімумом;

2) гарантованим прожитковим мінімумом;

3) мінімальним споживчим бюджетом.

Розрізняють прожитковий мінімум фізіологічний і соціальний. Фізіологічний прожитковий мінімум розрахований на задоволення тільки головних найелементарніших потреб і послуг. Соціальний прожитковий мінімум, крім мінімальних норм задоволення фізичних потреб, включає витрати на мінімальні духовні і соціальні запити. Соціально-фізіологічний мінімум - нижня межа малозабезпеченості (бідності).

Гарантований прожитковий мінімум - це офіційно затверджений рівень мінімальної заробітної плати, пенсії, допомоги. Він не може бути нижчим за фізіологічний прожитковий мінімум і не може перевищувати вартісну величину мінімального споживчого бюджету. Мінімальний споживчий бюджет як верхня межа бідності виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг споживання життєвих благ, що мінімально достатній для фізіологічного і розумового розвитку людини й забезпечення простого відтворення її життя і працездатності. Він визначається суспільством як необхідний для збереження більш-менш допустимого рівня життя.

Згідно із Законом мінімальний споживчий бюджет визначається у середньому на душу населення на підставі системи "споживчих кошиків" для 13 статево-вікових груп.

Рівень прожиткового мінімуму зумовлений такими чинниками: динаміка цін, інфляція, кількісна оцінка набору споживчих благ і послуг.

Межа малозабезпеченості – це соціальний норматив сукупного доходу на душу населення, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Розраховується також оптимальний (раціональний) споживчий бюджет. Він відображає ту величину і структуру споживання матеріальних і духовних благ, які забезпечують найповніше й розумне задоволення потреб людини за даного рівня розвитку продуктивних сил. Цей бюджет є важливим критерієм оцінки фактичного рівня й структури споживання, розрахунку основного показника рівня життя - ступеня задоволення потреб населення, а також є основою прогнозування загального обсягу й структури матеріальних благ і послуг.

Споживчий кошик - асортимент товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї. Такий набір використовується для розрахунку мінімального споживчого бюджету, виходячи з вартості споживчого кошика у діючих цінах. Споживчий кошик служить також базою порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання. Формуванням споживчого кошика займається Кабінет Міністрів України.

На основі даних щодо споживчого кошика та споживчого бюджету розраховуються такі показники, як мінімальна зарплата і мінімальні пенсії.

Ціна споживчого кошика залежить від рівня роздрібних цін на товари і тарифів на платні послуги (наприклад, комунальні платежі). Ця практика відома у всьому цивілізованому світі. З кожного виду потреб до розрахунку включають придбання відносно дешевих товарів, як правило, за державними фіксованими цінами. Якщо, наприклад, на ринку даний продукт або послуга продається за більш низькими цінами, за основу береться найнижчий рівень.

Споживання матеріальних благ – це використання населенням товарів і послуг для задоволення особистих та колективних потреб. Статистика визначає загальний фонд споживання товарів і послуг та середньодушовий рівень їх споживання. Середньодушовий рівень споживання товарів та послуг визначається діленням загального фонду споживання на середньорічну чисельність наявного населення. Як загальний фонд споживання, так і середньодушовий рівень споживання товарів і послуг подаються у вартісному та натуральному вираженні. Вартісні оцінки рівня споживання розраховуються у порівнянних цінах, натуральні – наводяться за основними групами продуктів харчування, а також по взуттю, одягу та ін. [18].

Важливим аспектом вивчення споживання є аналіз його структури на основі структури споживчих витрат. Структура витрат визначається за даними обстеження домашніх господарств.

Статистичні органи України ведуть спостереження за 22 найважливішими продуктами харчування. За даним набором продуктів визначаються мінімальні витрати на харчування. Крім натуральних показників споживання окремих продуктів харчування обчислюється добова калорійність споживання на одну особу.

При вивченні рівня матеріального добробуту визначають показники забезпеченості домашніх господарств предметами тривалого користування (телевізори, відеокамери, холодильники, комп’ютери, легкові автомобілі та ін.). При цьому окремо виділяються товари вітчизняного виробництва й імпортні товари.

Узагальнюючі показники забезпеченості населення товарами тривалого користування обчислюються по кожному виду товару в розрахунку на 1000 осіб або на 100 домогосподарств.

При вивченні рівня споживання, крім аналізу споживання товарів, важливе значення має аналіз споживання послуг. Порівняння рівня фактичного споживання конкретного товару або послуги з раціональним нормативним рівнем характеризує ступінь задоволення певної потреби населення:

, (4.39)

де , – рівень відповідно фактичного і нормативного споживання і -го товару (послуги) у середньому на душу населення.

При наявності нормативів споживання для окремих груп населення розраховують середній нормативний рівень споживання:

, (4.40)

де – рівень нормативного споживання і -го товару (послуги), встановлений для j -ї соціально-демографічної групи населення; – середня чисельність населення j -ї групи; k – кількість груп населення, для яких установлені нормативи споживання.

Загальний коефіцієнт задоволення потреб (К _ЗП) розраховується як відношення вартості фактичного споживання товарів і послуг до вартості їх нормативного набору:

, (4.41)

де , – кількість фактичного споживання і -го товару та j -ї послуги;

, – нормативне споживання і -го товару та j -ї послуги в розрахунку на душу населення;

Р_і, t_j – ціна і -го товару і тариф j -ї послуги;

– середня чисельність населення за досліджуваний період.

На практиці має місце наднормативне споживання деяких товарів і послуг як окремими особами, так і соціальними групами. Для обчислення істинного розміру недостатнього споживання необхідно у формулі розрахунку коефіцієнта задоволення потреб кожне фактичне споживання товарів і послуг брати в обсязі, не вищому за нормативний, тобто К _ЗП не може набувати значення, більшого за 1,0.

Зміну фонду споживання за рахунок рівня середньодушового споживання (у вартісному чи натуральному вираженні) обчислюють за формулою:

(4.42)

а за рахунок чисельності населення:

ΔQ_N = (S₁ – S₀) . (4.43)

Рівень споживання диференціюється за регіонами, соціальними групами населення, всередині останніх – за групами з різним рівнем середньодушового доходу в сім’ї. Використовуючи ці групування, можна визначити вплив на динаміку рівня споживання зміни його в окремих групах та розподілу населення за вибраною ознакою групування. Цей аналіз проводять за допомогою системи індексів: змінного складу, фіксованого складу і структурних зрушень (див. методику визначення за формулами 4.31 – 4.33).

Зв’язок між зміною доходів населення (х) та рівнем споживання окремих товарів та послуг (у) оцінює коефіцієнт еластичності (γ):

або γ = Т_У: Т_Х , (4.44)

де у₀, х₀ – середньодушові рівні відповідно споживання товару (послуги) та доходу в базисному періоді;

Δ_у, Δ_х – абсолютні прирости відповідних показників у поточному періоді порівняно з базисним;

Т_У, Т_Х – темпи приросту (у відсотках).

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків змінюється споживання товарів або послуг зі зміною доходу на 1%. В разі γ = 1 рівні споживання та доходів змінюються пропорційно. Чим більше абсолютне значення γ перевищує 1, тим еластичніший товар (послуга), тобто зміна його споживання значною мірою залежить від динаміки доходів.