Калькулювання собівартості готової продукції

Ефективність виробництва визначається шляхом калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Калькулювання – це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

Основні методи калькулювання прийнято класифікувати за трьома ознаками:

· за об’єктами калькулювання (позамовний та попроцесний);

· залежно від повноти включення витрат (калькулювання повних та змінних витрат – “директ-костинг”);

· залежно від оперативності одержання даних собівартості (калькулювання фактичних та нормативних витрат).

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції використовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництві, характерному для таких галузей, як суднобудування, авіабудування, машинобудування, металообробне та швейне виробництво, науково-дослідні, проектні та конструкторські роботи, аудиторські та консультаційні послуги, будівельна та видавнича діяльність.

Об’єктом калькулювання при позамовному методі є окреме замовлення, контракт (проект) або партія продукції.

Якщо підприємство виконує одночасно кілька замовлень, при калькулюванні їх собівартості необхідно:

1) обчислити прямі витрати на виконання кожного замовлення;

2) розподілити загальновиробничі витрати між замовленнями;

3) визначити собівартість кожного замовлення.

Для узагальнення витрат на окреме замовлення в бухгалтерії заводиться “Відомість обліку витрат на замовлення”, куди переносять всі фактичні витрати на виконання замовлення з первинних документів табл. 7.1.

Після виконання замовлення в калькуляційну картку вноситься сума прямих і загальновиробничих витрат.

Таблиця 7.1