Оформлення результатів розрахунково-графічної роботи

Розрахунково-графічна робота має бути виконана та оформлена відповідно до даних методичних вказівок та представлена на кафедру обліку та аудиту не пізніше ніж за 2 тижні до початку сесії.

Розрахунково-графічна робота може бути подана у рукописному або друкованому вигляді. В останньому випадку, розрахунково-графічна робота має бути надрукована 14 розміром шрифту Times New Roman, інтервал між рядками 1,5. Поля: праве ­─ 2,5 см., ліве ─ 1,5 см., верхнє ─ 1,5 см., нижнє ─ 1,5 см.

Розрахунково-графічна робота складається із: титульного листка, змісту, аналітичної частини обґрунтованої висновками, списку використаних джерел, додатків.

Титульний лист має містити такі обов’язкові реквізити: назва навчального закладу; назва кафедри, що викладає дисципліну; назва дисципліни згідно навчального плану; варіант завдання; форма навчання; факультет, курс, номер групи; повне прізвище, ім’я, по батькові студента; місце та рік здачі розрахунково-графічної роботи (рис. 1).

Рис. 1. Зразок титульного листка розрахунково-графічної роботи

Сторінки розрахунково-графічної роботи повинні бути пронумеровані. Номер сторінки проставляється у верхньому правому куті (без крапки).

Аналітична частина роботи складається з таблиць, графічного матеріалу, формул та тексту.

Таблиці застосовують для уточнення та зручності порівню­вання показників. Назва таблиці (за наявності такої) має точно і стисло відображати її зміст. Назву слід розміщувати над табли­цею.

У разі перенесення частини таблиці на наступну або інші сто­рінки назву ставлять тільки над першою частиною таблиці.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таб­лиць, як показано на рисунку 2.

Таблиця 4. Назва таблиці

Шапка таблиці			Заголовки стовпців
				Підзаголовки стовпців
						Нумерація стовпців
Боковик						Рядки
(заголовки рядків)

Рис. 2. Приклад побудови таблиці в розрахунково-графічній роботі

Таблиці(за винятком таблиць у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами.

Нумерація таблиць здійснюється починаючи з першого номера наскрізно впродовж всієї розрахунково-графічної роботи.

Напис "Таблиця"із зазначенням її номера розміщують в тому ж рядку, що і назва таблиці. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Подовження таблиці" і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження таблиці 1". Кожну таблицю треба супроводжувати коротким аналізом, коментарем. Термінологія і визначення показників повинні бути єдиними і відповідати стандартам, а при їх відсутності ─ загальноприйнятим правилам в науковій літературі.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті, які складаються зі слова “таблиця” із зазначенням її номера. Заголовки колонок і рядків таблиці слід друкувати з великої літери,підзаголовки колонок ─ з малої, якщо вони є продовженням заголовка, або з великої, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки колонок друкують в однині.

Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями.

Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і стовпців діагональними лініями не допускається.

Заголовки колонок, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків колонок.

Шапку таблиці треба відокремлювати лінією від тексту таблиці.

Таблицю (залежно від її розміру) розміщують під текстом першим посиланням на неї або на наступній сторінці, а за необхідності — у додатку до роботи.

Допускається розміщення таблиці альбомним форматом.

Якщо рядки або колонки таблиці виходять за формат сторінки, то таблицю ділять на частини, які розміщують одна під одним або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її шапку й боковик.

Графічний матеріал — рисунки (схеми, діаграми і т. ін.) використовують для встановлення властивостей або характе­ристик об'єкта, а також для кращого розуміння тексту самої роботи. На графічний матеріал мають бути посилання в тексті роботи.

Графічний матеріал треба розмістити безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності — у додатку.

При наявності у роботі таблиць, що доповнюють графічний матеріал, таблиці слід розміщувати після графічного матеріалу. Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним.

За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояс­нювальні дані. Слово «рисунок» і назву подають після поясню­вальних даних.

Графічний матеріал слід нумерувати арабськими цифрами наскрізно.

Наприклад, "Рис. 1. …". Номер графічного матеріалу, його назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під графічним матеріалом.

Підпис під графічним матеріалом, звичайно, має наступні елементи:

─ найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис.";

─ порядковий номер графічного матеріалу, який вказується арабськими цифрами.

─ тематичний заголовок графічного матеріалу, що містить текст із якомога стислою інформацією.

Рисунок (діаграму, схему і т. ін.), як правило, слід виконувати на одній сторінці.

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони згадані у формулі.

Формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків (+), мінус (-), множення (х), ділення (:).

Формули мають нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які друкують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Першу формулу позначають (1).

Посилання в тексті на порядкові номери формули дають у дужках. Наприклад,"..... уформулі (1) … "

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснювалися в тексті, мають бути наве­дені безпосередньо під формулою.

Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка утій послідовності, в якій символи наведено у формулі. Перший рядок пояснення має починатися словом «де».

Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

При написанні розрахунково-графічної роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в розрахунково-графічній роботі Та­кі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити до­стовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрації таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в магістерській дипломній роботі.

Посилання додаються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад [4, с. 35]), або під текстом цієї сторінки у вигляді виноски, в якій указують прізвище та ініціали автора, назву джерела, видавництво, рік видання та сторінку.

Перелік джерел інформації, що було використано під час виконання розрахунково-графічної роботи, викладають у встановленій послідовності:

1) Закони України;

2) інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

3) наукова, навчально-методична, спеціальна література, ви­дана українською або російською мовами;

4) наукова, навчально-методична, спеціальна література, ви­дана іноземними мовами.

По кожному з перелічених розділів списку літератури першоджерела вміщуються у перелік в алфавітному порядку (згідно з українською або латинською – для іншомовних видань – абеткою).

Набір елементів бібліографічного списку літературних джерел різних видів (Закон України, підручники, навчальні посібники, монографія, стаття, перекладне видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елемента, використання розділових знаків тощо наведено додатку А.

Матеріал, що доповнює розрахунково-графічну роботу, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис алгоритмів і програм задач, що позв'язуються на ЕОМ і т. ін.

Додатки можуть бути обов'язковими та інформаційними. Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.

Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком літер Ґ, Є, З, І, І, Й, О, Ч, Ь. Після слова «Додаток» друкують літеру, що позначає його послідовність.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначен­им угорі в середині сторінки слова «Додаток» і його позначенням, а під ним у дужках для обов'язкового додатка друкують сло­во “обов'язковий”, а для інформаційного — «рекомендований» чи «довідковий». Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Запозичена з літературних чи статистичних джерел інформа­ція (формули, таблиці, схеми, графіки, висновки тощо) потребує обов'язкових посилань (у квадратних дужках) на порядковий но­мер джерела у списку використаної літератури та номери сторі­нок з яких узято інформацію.

При наявності виявлених при перевірці і зафіксованих викладачем у письмовій формі суттєвих помилок, результати їх виправлення оформляються в кінці тексту розрахунково-графічної роботи з доданням письмових зауважень викладача.