Електричне освітлення

Для живлення світильників загального освітлення в приміщен­нях слід використовувати, як правило, напругу не вище 220 В. У приміщеннях без підвищеної небезпеки зазначена напруга допу­скається для всіх стаціонарних світильників незалежно від ви­соти їх встановлення.

У вибухо- та пожежонебезпечних зонах слід застосовувати світильники з відповідним рівнем вибухозахисту або оболонки. Конструкція світильників з дуговими ртутними лампами в по­жежонебезпечних зонах повинна виключати випадіння з них ламп. Світильники з лампами розжарювання і з люмінесцентни­ми лампами в пожежонебезпечних зонах повинні мати суцільне силікатне скло, що захищає лампу, і не мати відбивачів та розсію- вачів із горючих матеріалів.

У приміщеннях з підвищеною пожежонебезпекою напруга для живлення світильників, як правило, не повинна бути вищою 42 В. При встановленні світильників загального освітлення напругою 220 В з лампами розжарювання на висоті менш ніж 2,5 м слід застосовувати світильники, конструкція яких унеможливлює доступ до лампи без інструменту. Електропроводка, що

прокладається до світильника, повинна бути в металевих трубах (рукавах) або захисних оболонках. Кабелі та незахищені прово­ди можна використовувати тільки для живлення світильників з лампами розжарювання напругою не вище 42 В.

Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127 та 220 В допустимо встановлювати на висоті не менше 2,5 м від підлоги за умови недоступності їх струмопровідних частин для дотику. У приміщеннях вологих, особливо вологих і з жарким середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення дозволяється тільки в арматурі спеціальної конструкції.

Переносні світильники мають бути обладнані захисними скля­ними ковпаками і сітками для захисту від механічних пошко­джень і виконані у вибухозахисному варіанті. Для цих світиль­ників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі або проводи з мідними жилами, спеціально призна­чені для цієї мети - з урахуванням можливих механічних впливів.

Відстань між світильниками з лампами розжарювання та пред­метами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів-уста­новлюється залежно від потужності:

Номінальна потужність, Вт	Мінімальна відстань, м
	0,5
	0,8
	1,0

Інші види світильників слід розміщувати на відстані не мен­ше 0,5 м від горючих матеріалів та предметів, а від горючих будівельних конструкцій - на відстані не менше 0,2 м.

За наявності у виробничих і складських приміщеннях горю­чих матеріалів (паперу, гуми, бавовни та ін., а також виробів в упаковці з горючих матеріалів) електричні світильники мають бути закритими або захищеними (зі скляними ковпаками).

Забороняється підвішування світильників безпосередньо на струмоведучі проводи, обгортання електролампи і світильники папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуату­вати їх зі знятими ковпаками (розсіювачами).

Аварійне освітлення (у приміщеннях і на місцях ведення зо­внішніх робіт) слід передбачати тоді, коли відсутність робочого освітлення може викликати порушення нормального обслугову­вання обладнання та механізмів, внаслідок чого може статись вибух або пожежа. Світильники, аварійного освітлення для про­довження роботи, а також світильники евакуаційного освітлення мають бути приєднані до незалежного джерела живлення або автоматично на нього переключатись. Світильники аварійного освітлення для евакуації мають живитись від джерел, незалеж­них від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підста­нції, або за наявності тільки одного вводу (в будівлі або в зоні робіт на відкритому просторі), починаючи від цього вводу.

Допускається живлення аварійного освітлення від мережі ро­бочого освітлення з автоматичним переключенням на зазначені вище джерела живлення при аварійних режимах.

У будівлях без природного освітлення світильники робочого та аварійного освітлення, як для продовження роботи, так і для евакуації, мають живитись від двох незалежних джерел енергії. Мережі робочого та аварійного освітлення повинні бути при цьо­му роздільними, а використання електросилових мереж для жив­лення робочого або аварійного освітлення є неприпустимими.

У виробничих будівлях без природного освітлення і в примі­щеннях, де можуть водночас перебувати 100 і більше чоловік, незалежно від наявності аварійного освітлення, має передбача­тись евакуаційне освітлення на шляхах евакуації, яке переклю­чається при припиненні його живлення на незалежне зовнішнє або місцеве (акумуляторну батарею, дизель-генераторну установ­ку) джерело, яке не використовується в нормальному режимі для живлення робочого, аварійного та евакуаційного освітлення. Електродвигуни, світильники, проводи, розподільні пристрої слід очищати від пилу не рідше як два рази на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня.

5.3.2. Опалення

Відповідальність за технічний стан і контроль за експлуатацією, своєчасним та якісним ремонтом опалювальних установок на підприємствах покладається на головного механіка або іншу особу, призначену наказом по підприємству, а по цехах, майстернях, дільницях, складах, лабораторіях та окремих об'єктах (підрозді­лах) - на керівників цих підрозділів.

У вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщен­нях категорій А, Б і В (додаток 3) застосовування пічного опа­лення є неприпустимим.

Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенерувальні і калориферні установки та інші опалювальні прилади слід старанно перевірити і відремонтувати. Забороняється екс­плуатувати несправні опалювальні установки. Опалення на під­приємствах повинні виконувати спеціально призначені праців­ники, які пройшли протипожежний інструктаж, що слід прово­дити щороку перед опалювальним сезоном.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А і Б слід застосовувати, як правило, систему водяного або парового опалення (за винятком приміщень, де зберігаються або застосо­вуються речовини, які при з'єднанні з водою або водяною парою утворюють вибухонебезпечні суміші чи речовини, здатні до самоспалахування або вибуху при взаємодії з водою).