Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Макуха соняшника Борошно пшеничне | 22,7 | Пил: вугільний | 32,8 |
Клас III (найбільш пожежонебезпечні)
Пил: тютюновий, елеваторний | |||||
Клас IV (пожежонебезпечний) | |||||
Пил деревини | >65 |
До категорії Б (вибухопожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані із використанням або наявністю пальних газів з нижньою межею займистості більше 10% до об’єму повітря і рідин з температурою спалаху парів вище 28...61 °С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючого пилу або волокон, нижня межа займистості яких 65 г/м3 і менше до об'єму повітря, за умови, що далі гази, рідини і пил можуть утворювати із повітрям вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5% об'єму приміщення. До цієї категорії належать компресорні станції, цехи, що виготовляють вугільний пил і деревинне борошно, мазутні господарства та ін.
До категорії В (пожежонебезпечна) відносять виробництва, пов'язані з використанням рідин з температурою спалаху парів вище 61 °С і горючого пилу, нижня межа вибуху якого більше 65 г/м3 до об'єму повітря; речовин, здатних горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним; твердих спалимих матеріалів і речовин.До цієї категорії належать склади паливно-мастильних матеріалів, столярні майстерні та ін.
До категорії Г відносять виробництва, пов'язані із обробкою неспалимих речовин і матеріалів в гарячому, розжареному або розплавленому стані, які супроводжуються виділенням променевого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. До цієї категорії належать ливарні цехи, кузні, котельні та ін приміщення.
До категорії Д відносять виробництва із технологічними процесами із застосуванням неспалимих речовин і матеріалів в холодному стані. Це цехи холодної обробки металів, інструментальні цехи, навчальні приміщення та ін.
Для оцінки можливої пожежної обстановки на промисловому об’єкті, крім імовірності виникнення пожежі, важливо знати і характер подальшого її розвитку.
На імовірність розвитку пожежі впливають: cтупені вогнестійкості будівель і споруд; щільність забудови об’єкту; погодні умови.
Щодо згоряємості: усі матеріали поділяють на спалимі, і неспалимі під впливом вогню. Важко спалимі горять лише при наявності постійного джерела займання.
Границя вогнестійкості визначається часом від початку впливу вогню на конструкцію до моменту виникнення в ній деформацій, наскрізних тріщин або досягнення температури 2000С на її протилежній поверхні.
Ступінь вогнестійкості будівель і споруд залежить від згораємості матеріалу, з якого вони зроблені та від границі вогнестійкості основних будівельних конструкцій. Будівлі і споруди відповідно до БНіП 2.01.02-85 підрозділяються на п'ять ступенів вогнестійкості. Мінімальні межі вогнестійкості і групи горючості приведені в табл. 3.5.
Ступінь вогнестійкості будівель має важливе значення при плануванні евакуації працюючих на пожежі, а також при гасінні; дають можливість врахувати відповідні заходи забезпечення безпеки. Будівлі шкіл та інших навчально-виховних закладів будуються не нижче II ступеня вогнестійкості.
Таблиця 3.5
Класифікація будівель за ступеням вогнестійкості
Ступінь вогнестійкості будівель | Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій, год (чисельник), і максимальні межі поширення вогню по них, см (знаменник) | ||||||||
Стіни | Колони | Сходові площадки, косоури, сходи, балки, сходові марші | Плити, настили, та інші конструкції перекриттів | Елементи покриття | |||||
Несучі і сходові клітки | Самонесучі | Зовнішні несучі | Внутрішні несучі (перекриття) | Плити, настили і марші | Балки, ферми, арки, рами | ||||
І | 2,5/0 | 1,25/0 | 0,5/0 | 0,5/0 | 2,5/0 | 1/0 | 1/0 | 0,5/0 | 0,5/0 |
ІІ | 2/0 | 1/0 | 0,25/0 | 0,25/0 | 2/0 | 1/0 | 0,75/0 | 0,25/0 | 0,25/0 |
ІІІ | 2/0 | 1/0 | 0,5/0 | 0,25/0 | 2/0 | 1/0 | 0,75/25 | н.н./н.н. | н.н./н.н. |
ІІІа | 1/0 | 0,5/0 | 0,25/40 | 0,25/40 | 0,25/0 | 1/0 | 0,25/0 | 0,25/25 | 0,25/0 |
ІІІб | 1/40 | 0,5/40 | 0,25/0 | 0,25/40 | 1/40 | 0,75/0 | 0,25/0 | 0,5/25(40) | 0,25/0 |
IV | 0,5/40 | 0,25/40 | 0,25/40 | 0,25/40 | 0,5/40 | 0,25/25 | 0,25/25 | н.н./н.н. | н.н./н.н. |
IVa | 0,5/40 | 0,25/40 | 0,25/н.н. | 0,25/40 | 0,25/0 | 0,25/0 | 0,25/0 | 0,25/н.н. | 0,25/0 |
V | Не нормуються |
Щільність забудови об’єкта визначається за формулою
, (3.1)
де - сумарна площа забудованої території об’єкта; - площа території об’єкта.
Щільність забудови значною мірою впливає на розповсюдження пожежі. При Щ<7% на об’єкті виникають, як правило, окремі пожежі, коли пожежа не перекидається на інші будівлі. При Щ=(10...30)% залежно від категорії пожежної безпеки, ступеня вогнестійкості будівель і ступеня руйнувань елементів об’єкта можуть виникати як окремі так і суцільні пожежі. Суцільна пожежа характеризується тим, що упродовж 1-2 годин вогонь охоплює до 90% усіх будівель і споруд об’єкту. При Щ>30%, або на виробництвах категорій пожежної небезпеки А і Б, як правило, виникають тільки суцільні пожежі. Для забезпечення конструктивної відповідності електротехнічних виробів правилам устаткування електроустановок виділяють пожежо- та вибухонебезпечні зони.
Пожежонебезпечні зони – простори в приміщенні або поза ним, де знаходяться горючі речовини як при нормальному протіканні технологічного процесу, так і при його порушенні.
Зони поділяються на:
П-І – приміщення, в яких наявні горючі рідини з температурою спалаху парів понад 61°С;
П-ІІ – приміщення, в яких виділяються горючі пили у нижніх концентраційних межах запалюваності > 65г/м3;
П-ІІа – приміщення, в яких наявні тверді горючі речовини;
П-ІІІ – пожежонебезпечна зона поза приміщенням, в якій наявні горючі рідини з температурою спалаху понад 61°С або горючі пили з нижньою концентраційною межею запалюваності > 65г/м3.
Вибухонебезпечні зони – приміщення або його частина поза приміщенням, де утворюються вибухонебезпечні суміші як при нормальному протіканні технологічного процесу, так і в аварійних ситуаціях.
Зони поділяються на:
В-І – приміщення, в яких утворюються горючі гази або пари ЛЗР, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в нормальному режимі роботи;
В-Іа – приміщення, в яких утворюються горючі гази або пари ЛЗР, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в аварійному режимі роботи;
В-Іб – зони, аналогічні до В-Іа, але процес утворення вибухонебезпечних сумішей у невеликих кількостях і робота з ними здійснюється без відкритого джерела вогню;
В-Ів – зони, аналогічні до В-І, але процес утворення вибухонебезпечних сумішей у невеликих кількостях і робота з ними здійснюється без відкритого джерела вогню;
В-Іг – зони поза приміщенням (навколо зовнішніх електроустановок), в яких утворюються горючі гази або пари ЛЗР, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в аварійному режимі роботи;
В-ІІ – вибухонебезпечна зона, що виникає при здійсненні операцій технологічного процесу при виділенні горючих сумішей парів при нормальному режимі роботи;
В-ІІа - вибухонебезпечна зона, що виникає при здійсненні операцій технологічного процесу при виділенні горючих сумішей парів при аварійному режимі роботи.
4.2. Методи і засоби гасіння пожеж
Процес горіння можна зупинити за допомогою таких заходів: відокремлення окислювача від зони горіння, видалення з зони горіння горючої речовини, зниження температури палаючої речовини нижче температури займання і самозаймання, розбавлення горючих речовин неспалимими, гальмування швидкості хімічних реакцій в полум'ї механічним відривом полум'я сильним струменем води або газу. На цих принципах базуються відомі заходи та засоби гасіння пожежі.
Основними вогнегасячими речовинами є вода, хімічні і повітряно-механічні піни, водні розчини солей, інертні і негорючі гази, водяна пара, галогеновуглеводневі речовини та сухі порошки.
Для гасіння легкозаймистих рідин широко застосовують вогнегасячю піну. Піна – це бульбашки газу або повітря, які заключні в тонкі оболонки рідини. Піна розтікається по поверхні, що горить, і ізолює вогнище горіння. Вогнегасячі піни за утворенням поділяють на хімічні і повітряно-механічні.
Інертні і негорючі гази застосовуються для гасіння пожеж у невеликих закритих приміщеннях і для гасіння займання. До таких засобів відносяться головним чином: діоксид вуглецю, азот, аргон. Вогнегасяча концентрація інертних і негорючих газів повинна 6ути 31...36% від об'єму приміщення.
Діоксид вуглецю застосовують для гасіння палаючих електродвигунів та іншого електротехнічного знаряддя, для заповнення танків та резервуарів, де необхідно провести вогневі роботи. В цьому випадку концентрацію кисню знижують до 5% і нижче.
Галогеновуглеводні сполуки і їх вогнегасна дія засновані на хімічному гальмуванні реакції горіння (інгібіруванні). Широке застосування для пожежогасіння знайшли: тетрафтордибромметан (хладон - 114 В2), бромистий метилен, трифторбромметан (хладон - 13В1), сполуки на основі бромистого етилу. Всі ці сполуки мають велику щільність, що підвищує ефективність пожежогасіння, а низькі температури замерзання дозволяють застосовувати їх при низьких температурах повітря.
Порошкові сполуки являють собою подрібнені мінерали солі із різними домішками, які перешкоджають їх злежуванню і закам'янінню. Вони мають добру вогнегасну здатність, яка в кілька разів перевищує здатність галогеновуглеводів гасити горіння. Розрізняють порошки за компонентним складом. Для порошків ПСБ-3 основним компонентом є бікарбонат натрію, ПФ – діамонійфосфат, СІ-2 – силікагель, насичений хладоном – 114 В2, П-1А – амофос.
Вибір вогнегасної речовини залежить від класу пожежі. В табл. 3.6 наведена класифікація пожеж і вогнегасячі речовини, які рекомендуються застосовувати для гасіння пожежі.
В залежності від об’єму вогнегасної речовини та способу її подачі до осередку займання відрізняють таки засоби пожежогасіння: системи пожежного водопостачання, автоматичні системи пожежогасіння, первинні засоби пожежогасіння та пожежну техніку (використовують служби пожежної охорони).
4.3. Основи пожежної безпеки
Пожежна безпека підприємства - це такий стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у разі її виникнення запобігається вплив на людей небезпечних факторів та забезпечується захист матеріальних цінностей.
Таблиця 3.6
Класи пожеж за об’єктом горіння
Клас пожежі | Характеристика горючого середовища або об'ему | Вогнегасні речовини |
А | Звичайні тверді горючі матеріали (дерево, вугілля, папір, гума, текстиль та ін.) | Всі види вогнегасних речовин (перш за все вода) |
В | Горючі рідини і матеріали, які плавляться при нагріванні (мазут, стеарин, каучук, синтетичні матеріали) | Розпилена вода, всі види пін, сполуки на основі галоїдів, порошки |
С | Горючі гази (водень, ацетилен, вуглеводні та ін.) | Газові сполуки і інертні розряджувачі (СО2, М2), галогеновуглеводні, порошки, вода (для охолоджування) |
D | Метали та їх сполуки (калій, натрій, алюміній, магній та ін.) | Порошки (при спокійній подачі на палаючу поверхню) |
Виконання правил пожежної безпеки на підприємствах е обов'язковим для всіх посадових осіб та громадян. Пожежна безпека починається на стадії проектування підприємства, будівлі, споруди, планування технологічного процесу, встановлення обладнання, тобто враховується інженерно-технологічними заходами, які представлені в проектах при розробці проектної документації на будівництво, і вимагає суворого виконання протипожежних вимог в процесі експлуатації.
Пожежна безпека складається із системи запобігання пожеж та системи пожежного захисту.
Система запобігання пожеж – це комплекс організаційних і технічних засобів, спрямованих на виключення можливості виникнення пожежі шляхами виключення умов горіння.
Система пожежного захисту – це комплекс організаційних і технічних заходів та засобів, спрямованих на виявлення осередку займання, евакуацію людей та майна, обмеження розповсюдження пожежі та її гасіння.
Дата публикования: 2015-01-15; Прочитано: 631 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!