Організація моніторингу довкілля в м. Києві

Система моніторингу довкілля – це система спостережень, збирання, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розробка науково-обгрунтованих рекомендацій для ухвалення рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Діюча в Україні державна система моніторингу довкілля спочатку була створена як загальнодержавна система спостережень і контролю за станом об’єктів природного середовища та джерелами його забруднення, окремі елементи якої були закріплені за різними відомствами в умовах незадовільної координації між ними. Досить довго система розвивалася з вимогою контролю всіх хімічних речовин, які надходять в навколишнє середовище, що, окрім нереалістичності такого підходу, фактично призвело до зміщення акценту її діяльності переважно в сторону наукових досліджень, а не виробництва інформації, необхідної для управління. Існуючу систему моніторингу в Україні, окрім відомчої роздрібненості та виснаженості її матеріального наповнення, можна схарактеризувати як „багатство даних при бідності інформації”.

Необхідність підвищення ефективності та гармонізації існуючої системи моніторингу довкілля України з аналогічними системами в розвинутих країнах визначається як відсутністю кордонів для природних об’єктів та міжрегіональним характером екологічних проблем, так і прагненням України стати в недалекому майбутньому членом Європейського Союзу.

Докладені в останній час у ЄС зусилля по гармонізації вимог та представленню даних моніторингу, передусім зосереджені на вдосконаленні системи обміну інформацією. Вказаний напрям, нарівні з удосконаленням нормативної бази та модернізацією методів і засобів моніторингу, є також одним із найактуальніших і для створюваної системи моніторингу довкілля м. Києва.

У м. Києві існує система спостережень за станом навколишнього природного середовища, до складу якої входять такі засоби:

• засоби вимірювання забруднення атмосферного повітря Центральної геофізичної обсерваторії Укргідромету – стаціонарні пости спостереження (16 постів);
• засоби Держуправління, що спостерігають за станом природних об’єктів;
• засоби санепідслужби міста, що здійснюють підфакельні вимірювання забруднення атмосферного повітря;
• засоби держсаннагляду за станом водних об’єктів;
• засоби підприємств, організацій, що проводять інвентаризацію джерел забруднення навколишнього середовища з метою обгрунтування нормативів викидів та скидів речовин, що забруднюють довкілля.

Згідно з Положенням про Державну систему моніторингу довкілля, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 30 березня 1998 року № 391, і завданнями Національної програми інформатизації на 1998 – 2000 роки, затвердженими 4 лютого 1998 року Законом України № 76/98-ВР, Розпорядженням Голови Київської міської державної адміністрації від 3 квітня 1998 року, створюється система моніторингу довкілля м. Києва.

Найсуттєвішим кроком у розробці успішних економічних програм моніторингу є чітке визначення інформаційних вимог та цілей моніторингу на основі стратегічних цілей комплексного управління природними ресурсами.

Головними завданнями моніторингу є:

• оцінка ситуації (значень параметрів та концентрацій) і тенденції;
• оцінка масових потоків (навантажень);
• перевірка відповідності стану природного середовища вимогам діючих стандартів та класифікацій;
• попередження та виявлення забруднень.

Система моніторингу м. Києва, що нині перебуває в стадії розробки, повинна об’єднати окремі суб’єкти моніторингу на основі єдиного нормативного, організаційного, методологічного та метрологічного забезпечення. Моніторинг довкілля м. Києва є складовою частиною державної системи моніторингу і водночас – частиною регіональної інформаційно-аналітичної системи м. Києва загального призначення.

Система будується на основі системного підходу за принципами модульності та відкритості. Структурною основою системи моніторингу довкілля є регіональна територіально розподілена комп’ютерна мережа проблемно-орієнтованих комплексів контролю (ПОКК) забруднень. Регіональна мережа ПОКК в свою чергу складається з локальних мереж автоматизованих робочих місць у складі ПОКК та з локальної мережі автоматизованих робочих місць Інформаційно-аналітичного центру (ІАЦ), а також з каналів зв’язку між ПОКК та ІАЦ (на нижньому рівні) і між ІАЦ та організаціями-користувачами (на верхньому рівні).

Актуальність створення такої системи обумовлена не тільки відсутністю єдиної автоматизованої системи спостережень, оцінки та прогнозування стану всіх компонентів довкілля, а насамперед тим, що екологічні катастрофи і техногенні впливи міст і, особливо, мегаполісів на довкілля виходять далеко за їх межі, наслідком чого стає зростання їх негативного впливу на здоров’я людини.

При контролі за станом довкілля великих міст виникають проблеми контролю забруднень “житлової зони”, зони вздовж автомагістралей центральної частини міста, приземного шару атмосфери та ґрунтів, питної води і водовідведення та інші проблеми.

У складі I черги системи моніторингу довкілля Києва створено Центр оперативного моніторингу при Держуправлінні екоресурсів у місті Києві та територіально розподілену корпоративну комп’ютерну мережу проблемно-орієнтованих комплексів контролю атмосфери вздовж автомагістралей, довкілля житлової зони з використанням датчиків та приладів для автоматичного контролю NO_x, СО, SO_x та ін., а також контролю приземного шару атмосфери та ґрунтів. При розробці Програми створення системи моніторингу довкілля м. Києва (ІІ черга) планується також створення ПОКК екзогенних процесів і підземних вод, здоров’я людини, питної води і водовідведення, надзвичайних ситуацій та інші.

Створення системи моніторингу довкілля здійснюється комплексно із залученням вітчизняних фахівців з багатьох організацій-розробників та виконавців за принципом необхідної відповідності робіт сучасним вимогам світових стандартів. У зв’язку з важливістю, багатоплановістю та багатоетапністю завдання створення системи моніторингу довкілля, її виконання вимагає значних наукових та фінансових витрат і поетапного створення та введення в дію.

В результаті буде забезпечено постійний контроль екооб’єктів міста, оперативний контроль надзвичайних ситуацій, здатних призвести до катастрофи, повноту і достовірність екологічної інформації з метою вироблення науково обгрунтованих рекомендацій для органів державної влади з управління якістю довкілля.