Аналіз і оцінка стану охорони праці 3 страница

― допомога з інвестиціями (наприклад, під час підписання контракту про значні капітальні вкладення в поліпшення умов та підвищення безпеки праці на робочих місцях);

― видача ярликів (за типом знаків якості продукції) для робочих місць, на яких досягнуто високого рівня умов праці, що може бути корисним у створенні надійного іміджу компанії на ринку.

Основними елементами в розробці нової системи є:

― розмір стимулу, тобто економічної вигоди порівняно з витратами;

― ефективність системи з точки зору можливості оцінити і продемонструвати поліпшення в охороні праці та надійності системи стосовно одного підприємства (у найбільш широкому розумінні цього поняття);

― позитивний вплив системи на поліпшення здоров’я і підвищення безпеки, тобто на зниження ризиків одержання травм чи профзахворювань;

― величина компенсації у зв’язку з виробничою травмою та її межа;

― ступінь захисту малих і середніх підприємств від статистич­них коливань при оцінці фінансової віддачі стимулюючих виплат;

― управління системою та його вартість.

Як вихідні пропонуються такі основні умови:

1. Підприємець є юридичною особою, що одержує вигоду в результаті економічного стимулювання заходів щодо поліпшення виробничого середовища. Тому він і становить об’єкт, якому пропонуються стимули. Однак запропоновані заходи передбачають використання соціальних ресурсів підприємства. Це визначає необхідність співробітництва між усіма заінтересованими сторонами для вжиття заходів щодо попередження виробничого збитку.

2. Економічне стимулювання націлене на таке поліпшення виробничого середовища, яке виходить за межі вимог законодавства, що встановлює норми у цій галузі.

Оскільки поліпшення виробничого середовища понад установ­лені законами норми є справою дорогою, то для досягнення високих критеріїв існує явна потреба в економічному стимулюванні. Тому економічне стимулювання пропонується не як заміна, а як доповнення до норм законодавства про охорону праці. Однак воно може застосовуватися і на підприємствах, де стан охорони праці не відповідає вимогам законодавства.

Контрольні запитання

1. У чому полягає економічне значення поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання?

2. Як визначається показник ефективності витрат підприємства й загальні витрати на впровадження заходів щодо поліпшення умов праці?

3. Назвіть показники ефективності заходів щодо поліпшення умов та охорони праці на підприємстві.

4. Охарактеризуйте механізм витрат, пов’язаних з поліпшенням умов праці.

5. Визначте вплив заходів щодо поліпшення умов і охорони праці на соціальні й економічні результати виробництва.

6. Які існують методи економічної оцінки соціальної та соціально-економічної ефективності поліпшення умов праці?

7. Назвіть основні принципи економічного стимулювання.

8. За якими показниками здійснюється оцінка соціальної ефективності заходів щодо вдосконалення умов і охорони праці?

9. Назвіть складові структури річної економії підприємства від поліпшення безпеки праці.

10. У чому полягає суть Європейської моделі економічного стимулювання охорони праці?

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Атестація робочих місць за умовами праці — комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища й трудового процесу, соціально-економічних факторів, які впливають на здоров’я і працездатність працівника в процесі трудової діяльності.

Безпека — відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю ушкодження. Стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди (ДСТУ 2293-99).

Безпека виробничого процесу — здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його тривання в умовах, установлених нормативно-технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування — здатність устаткування зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій в певних умовах протягом установленого часу.

Безпека праці — стан умов праці, за якого відсутній виробничий травматизм.

Безпека умов праці — стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів виключено або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує гранично допустимих рівнів.

Важкість праці [71] — характеристика трудового процесу, що відоб­ражає переважно навантаження на опорно-руховий апарат і функціональ­ні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром ста­тичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням у просторі.

Відділ охорони праці та техніки безпеки — функціональний підрозділ організації, який має забезпечувати безпеку та належні умови праці на кожному робочому місці. Організує й координує роботу з охорони праці в організації: контролює додержання законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці працівників організації; вдосконалює профілактичну роботу з попередження виробничого травматизму, професійних захворювань і поліпшення умов праці; консультує роботодавців і працівників з питань охорони праці; аналізує показники щодо виробничого травматизму та професійних захворювань; узгоджує проектну документацію, що розробляється в організації, у частині додер­жання в ній вимог з охорони праці; аналізує й узагальнює пропозиції щодо поліпшення умов праці; складає звітність про рівень охорони праці.

Виробнича санітарія — система організаційних та технічних заходів, спрямованих на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням.

Виробнича травма — травма, отримана працівником на виробництві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.

Виробниче середовище — середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність.

Виробничий травматизм — сукупність виробничих травм.

Витрати виробництва — сукупність витрат живої праці й праці, вречевленої в засобах виробництва, на всіх стадіях створення продукції. Розрізняють поточні витрати, що здійснюються неперервно і в процесі виробництва постійно відновлюються, та одноразові — у формі вкладення коштів у виробничі фонди до початку виробництва.

Гігієна праці [72] — галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, її вплив на здоров’я, функціональний стан людини; розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища й трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику їх шкідливої і небезпечної дії на працівників.

Гуманізація праці — профілактика перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості.

Державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти про охорону праці — правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

Економічна ефективність [73] — результативність економічної діяльності, реалізації економічних програм і заходів, що характеризується відношенням економічного ефекту до витрат ресурсів, які зумовили одержання цього результату.

Економічне стимулювання — система організаційно-економічних заходів, спрямованих на розвиток господарської діяльності й підвищення її ефективності через забезпечення матеріальної заінтересованості працюючих та колективів підприємств у результатах діяльності.

Ефект — різниця результату і витрат, приведених до спільної одиниці виміру.

Засіб захисту — засіб, застосування якого виключає або знижує дію на одного чи кількох працівників небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів.

Засіб індивідуального захисту — засіб, призначений для захисту одного працівника (ГОСТ 12.0.002–80).

Засіб колективного захисту — засіб, призначений для одночасного захисту двох і більше працівників (ГОСТ 12.0.002–80).

Здоров’я — характеристика якості робочої сили, яка відбиває стан фізичного, розумового й соціального самопочуття. Розрізняють три рів­ні здоров’я: біологічний, соціальний та особистий.

Інтенсивність праці характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим більша її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму.

Карта праці — документ, в якому вміщуються кількісні та якісні характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації щодо їх поліпшення, запропоновані пільги та компенсації.

Колективний договір — письмова двостороння угода, сторонами якої є, з одного боку, трудовий колектив, а з іншого — адміністрація підприємства, установи, організації в особі керівника; правовий інструмент, за допомогою якого трудовий колектив забезпечує собі поліпшення умов та охорони праці; гарант дотримання норм чинного законодавства України з додержання норм умов праці.

Комплексна перевірка — всебічна і детальна ревізія стану безпеки й умов праці на підприємстві (на великих підприємствах — на окремих виробництвах, у цехах, об’єктах тощо). Головна мета — оцінка ефектив­ності системи управління охороною праці, технічного стану об’єктів підприємства, стану безпеки й умов праці, виконання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, а також здійснення опрацьованих комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів з охорони праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях.

Контроль за охороною праці — створення системи постійно діючих взаємозв’язаних заходів, спрямованих на перевірку відповідності процесу функціонування об’єкта прийнятим управлінським рішенням, наказам, законам, положенням, нормам, стандартам, правилам; виявлення результатів впливу суб’єкта (управлінських структур) на об’єкт управління (окремих працівників та колективи) і відхилень від управлінських рішень; виконання приписів посадових осіб і державних наглядових органів щодо усунення виявлених порушень вимог нормативних актів тощо.

Мікроклімат виробничих приміщень — метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються діючими на організм людини поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання.

Монотонність — особливий психічний стан, який виникає у людини як реакція на одноманітну і бідну на враження діяльність.

Напруженість праці [74] — характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника.

Небезпечна зона — простір, у якому можлива дія на працівників небезпечного й/або шкідливого виробничого фактора.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до травми чи раптового погір­шення здоров’я.

Нещасний випадок — пригода, що викликала травму.

Нещасний випадок на виробництві — випадок дій на працівника небезпечного або шкідливого виробничого фактора під час виконання ним трудових обов’язків чи завдання керівника робіт. Трактується як сукупність двох неодмінних складових: факту виконання працівником трудових обов’язків і наявності небезпечного виробничого фактора, від дії якого працівник власне й постраждав (ДСТУ 2293-93 п. 25).

Оперативна перевірка — перевірка стану охорони праці, додержання вимог щодо охорони відповідності споруд, устаткування й облад­нання, технологій вимогам нормативу актів про охорону праці.

Організаційно-технічна перевірка — контроль за організаційно-технічним забезпеченням безпеки праці в підрозділах, який реалізується на рівні організаторів та виконавців робіт.

Охорона праці — система правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я й працездатність людини в процесі трудової діяльності.

Перевірка нормативних умов — контроль умов праці на робочих місцях і ділянках, технологічних та виробничих процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: додержання правил і норм безпосередніми виконавцями, забезпеченість інвентарем, стан робочих місць та ділянок тощо. Здійснюється на виконавчому рівні.

Працездатність — здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи й функціональним станом організму в процесі роботи («фізіологічною ціною» роботи).

Праця — доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних та особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежить від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Продуктивність праці — плодотворність, ефективність витрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої в одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Професійний добор — система засобів прогностичної оцінки взаємовідповідності людини і професії на основі порівняння вимог професії з психодіагностичними даними людини.

Професійний ризик — величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Професійні захворювання — захворювання, які виникли виключно в результаті здійснення професійної діяльності з використанням шкідливих речових або при певних видах робіт.

Роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю.

Робоча зона — простір, обмежений на висоті до 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або тимчасового перебування працівника.

Робоча поза — основне положення тіла працівника в процесі праці.

Робоче місце — місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності, оснащене засобами відображення інформації, органами керування і допоміжним обладнанням.

Система «людина—техніка» — система, що включає людину і сукуп­ність технічних засобів, за допомогою яких здійснюється трудова діяль­ність.

Система управління охороною праці (СУОП) — механізм реалізації вимог законодавства і нормативної документації про охорону праці на підприємстві, а положення про СУОП — це документ, який узагальнює дану діяльність.

Соціальний ефект — суспільно значущі наслідки поліпшення умов праці (зменшення кількості травм і професійних захворювань; зниження чисельності працівників, зайнятих на важких, небезпечних та шкідливих роботах); збільшення працездатності, продовження періоду трудової активності, підвищення творчої активності.

Стандарти безпеки праці — загальні вимоги і норми безпеки по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Техніка безпеки — система організаційних заходів і технічних засобів, які запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів.

Травма — тілесне ушкодження, тобто порушення цілісності тканини та органів тіла в результаті зовнішнього впливу, що супроводжується розладом функцій окремих органів чи всього організму.

Трудове каліцтво — втрата здоров’я працівника внаслідок травм чи нещасного випадку, яка сталася під час виконання трудових обов’язків (ДСТУ 2293-33 п. 30).

Умови праці — сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці (ГОСТ 605-74).

Управління — сукупність дій, спрямованих на підтримання чи функ­ціонування об’єкта згідно з наявною програмою, що створюється для досягнення певних цілей.

Управління охороною праці — підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки й збереження здоров’я людини в процесі праці.

Управління умовами праці — безперервний процес здійснення організаційно-технічних, соціально-економічних та інших заходів, спрямованих на збереження здоров’я працівників, зменшення впливу несприятливих і шкідливих факторів на організм людини.

Фази працездатності — зміни функціонального стану організму людини в процесі діяльності.

Функція управління — комплекс взаємозв’язаних видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління під час цілеспрямованого впливу на об’єкт управління. Об’єкт управління охороною праці — це діяль­ність функціональних служб та структурних підрозділів підприємства
із забезпечення безпечних і здорових умов на робочих місцях, у цехах, на підприємстві в цілому.

Цільова перевірка — поглиблена перевірка конкретних питань з охорони праці для їх поглибленого вивчення, що проводиться одним державним інспектором чи групою державних інспекторів протягом робочого дня (зміни) або кількох днів (не більше п’яти) за планом чи вказівкою начальника інспекції (територіального управління). Такі перевірки можуть здійснюватися державними інспекторами самостійно або під керівництвом начальника інспекції, посадової особи територіаль­ного управління чи департаменту.

Шкідлива речовина — речовина, яка при контакті з організмом людини у разі порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.007-76).

Шкідливий виробничий фактор [75] — фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працівника за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров’я нащадків.

Штраф — покарання (оплата) за порушення однією зі сторін договірних зобов’язань. Має за мету зміцнення договірної дисципліни і відшкодування збитків потерпілій стороні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. — К., 1996.

2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / За ред. В. М. Вакуленко, О. П. Товстенко. — К., 1998.

3. Законодавство України про охорону праці. — В 3-х т. — К., 1995.

4. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 46—47.

5. Міжнародне законодавство про охорону праці: Конвенції та рекомендації МОП. — К., 1997.

6. Гігієнічна класифікація охорони праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. МОЗ України. — К., 1998. — 34 с.

7. Гігієнічна класифікація праці: Гігієнічні нормативи. — К., 2001.

8. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. — К.: Основа, 1998. — 240 с.

9. Амоша А. И. Управление условиями труда: проблемы перестройки. — К.: Наук. думка, 1990. — 216 с.

10. Амоша А. И. Экономическая эффективность улучшения условий труда (предпосылки, анализ, прогнозирование). — Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. — 378 с.

11. Безопасность жизнедеятельности: Учеб. пособ. / Под ред. Э. А. Арустамова. — М.: Маркетинг, 1999.

12. Васильчук М. В., Вінокурова Л. Е., Тесленко М. Я. Основи охорони праці. — К.: Просвіта, 1997.

13. Денисенко Г. Ф. Охрана труда. — М.: Высш. школа, 1985.

14. Жидецький В. Ц., Джингирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. — Львів: Афіша, 1999. — 347 с.

15. Керб Л. П. Производственная санитария и охрана труда. — К., 1985.

16. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К., 2001.

17. Количественные оценки тяжести труда: Межотраслевые метод. рекомендации. — М.: Экономика, 1988.

18. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці. — К., 2000.

19. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини. — Львів, 1999. — 186 с.

20. Методические рекомендации по комплексной оценке социально-экономической эффективности мероприятий по улучшению условий и охраны труда. — М., 1985.

21. Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці. — К.: Основа, 1999.

22. Науково-практичний коментар до Закону України «Про охорону праці». — К., 1996.

23. Основи охорони праці / Під ред. М. П. Купчика. — К.: Основа, 2000. — 416 с.

24. Охорона праці в Україні. — К.: Юрінкомінтер, 1999. — 400 с.

25. Пістун І. П. Охорона праці: Практикум. — Суми, 2000. — 207 с.

26. Справочник по охране труда на промышленном предприятии / К. Н. Ткачук, Д. Ф. Иванчук, Р. В. Сабарно, А. Г. Степанов. — К.: Техника, 1991. — 285 с.

27. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г. Т. Мелькьяна, Р. П. Колосовой. — М.: Изд-во МГУ, 1996.

28. Экология и безопасность жизнедеятельности / Под ред. Л. А. Муравья. — М.: ЮНИТИ, 2000.

ЗМІСТ

Вступ.................................. 3

Розділ 1. Виробниче середовище та його вплив на людину.
Предмет і завдання дисципліни «Основи
охорони праці»........................ 4

1.1. Виробниче середовище: сутність і основні чинники... 4

1.2. Предмет і завдання дисципліни «Основи охорони праці».
Взаємозв’язок її із суміжними дисциплінами....... 6

Розділ 2. Умови праці на виробництві: класифікація,
нормування та оцінка.................... 9

2.1. Умови праці як соціально-економічна категорія...... 9

2.2. Класифікація факторів, які впливають на формування
умов праці.......................... 10

2.3. Система елементів умов праці............... 12

2.4. Класифікація умов праці на виробництві......... 13

2.5. Санітарні норми та їх застосування для аналізу
і поліпшення умов праці.................. 15

2.6. Атестація робочих місць за умовами праці........ 18

2.7. Оцінювання стану умов праці............... 20

2.8. Засоби компенсації впливу на працівників
несприятливих умов праці................. 26

Розділ 3. Виробничі шкідливості та методи захисту людини
від їх негативного впливу................. 29

3.1. Визначення і класифікація виробничих шкідливостей.. 29

3.2. Мікроклімат виробничих приміщень, його вплив
на організм працівника і заходи щодо зниження його
негативного впливу..................... 30

3.3. Промисловий пил, його вплив на організм працівника
і заходи щодо боротьби з пилом.............. 33

3.4. Шкідливі хімічні речовини, їх вплив на працівника
та заходи щодо зниження їх несприятливого впливу... 35

3.5. Шум, його вплив на організм працівника
та заходи щодо зниження шуму.............. 39

3.6. Вібрація, її вплив на працівника та методи захисту.... 42

3.7. Випромінювання, його вплив на людину
та засоби захисту...................... 43

3.8. Техніко-економічна оцінка впливу виробничих
шкідливостей на ефективність праці............ 48

Розділ 4. Аналіз і профілактика профзахворювань
та виробничого травматизму............... 50

4.1. Стан травматизму та профзахворюваності в Україні... 50

4.2. Виробничі травми та профзахворювання......... 53

4.3. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків
і профзахворювань на виробництві............ 55

4.4. Причини травматизму................... 61

4.5. Методи аналізу травматизму................ 62

4.6. Визначення економічних наслідків виробничого
травматизму та професійних захворювань......... 67

4.7. Заходи щодо попередження травматизму
та захворювання працівників на виробництві....... 71

4.8. Державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання...... 72

Розділ 5. Основи техніки безпеки.................. 79

5.1. Поняття і завдання техніки безпеки............ 79

5.2. Технічний прогрес та безпека праці............ 81

5.3. Система стандартів безпеки праці............. 84

5.4. Загальні умови безпеки будівель, споруд,
виробничих процесів та обладнання............ 87

5.5. Система захисту працівників на виробництві....... 90

5.6. Професійний добір працівників як складова
комплексу профілактичних заходів щодо забезпечення
безпеки праці........................ 92

Розділ 6. Правове і нормативне регулювання охорони праці.. 96

6.1. Законодавчі акти, що регулюють охорону праці
людини на виробництві................... 96

6.2. Державні нормативні акти з охорони праці....... 101

6.3. Особливості охорони праці жінок і неповнолітніх.... 103

6.4. Відповідальність за порушення законодавства
про охорону праці..................... 106

6.5. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці.. 108

Розділ 7. Державне управління охороною праці в Україні... 113

7.1. Суть і завдання управління охороною праці.
Концепція управління охороною праці.......... 113

7.2. Органи державного управління охороною праці:
їх компетенції та повноваження............. 119

7.3. Державний нагляд та контроль за станом охорони
праці в Україні....................... 123

7.4. Профспілковий та громадський контроль
за додержанням законодавства про охорону праці.... 126

7.5. Організація наукових досліджень............. 129

Розділ 8. Організація охорони праці на виробництві...... 131

8.1. Суть, принципи організації та функціонування
системи управління охороною праці на підприємстві.. 131

8.2. Організаційна структура управління охороною праці
на виробництві....................... 137

8.3. Форми та принципи контролю за охороною праці
на підприємстві...................... 147

8.4. Аналіз і оцінка стану охорони праці........... 152

8.5. Планування організаційно-технічних заходів
з охорони праці...................... 154

Розділ 9. Економічні аспекти охорони праці........... 162

9.1. Економічне і соціальне значення поліпшення умов
та охорони праці в ринковій системі господарювання.. 162

9.2. Витрати підприємства на заходи щодо поліпшення умов
та охорони праці: визначення, класифікація й ефективність 163

9.3. Методика оцінки соціальної та економічної ефективності
заходів щодо вдосконалення умов і охорони праці 167

9.4. Економічне стимулювання поліпшення умов і охорони
праці. Європейська модель економічного стимулювання
охорони праці....................... 176

Термінологічний словник....................... 181

Література.............................. 188

Додатки................................ 190

1 Рекомендации о защите трудящихся от профессионального риска, вызываемого загрязнением воздуха, шумом и вибрацией на рабочих местах. — МБТ. — Женева, 1991.

[1] Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г. Т. Мелькьяна, Р. П. Колосовой. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.

[2] Гігієнічна класифікація праці: Гігієнічні нормативи. — К., 2001.

[3] Гігієнічна класифікація праці: Гігієнічні нормативи. — К., 2001. — С. 4—5.

[4] Количественная оценка тяжести труда: Межотраслевые метод. рекомендации. — М.: Экономика, 1998.