Хаpактеpистика речовин за пожежо- й вибухонебезпекою

У процесі визначення рівня пожежної безпеки та вибору засобів та заходів профілактики й гасіння враховують групи горючості речовин, температури займання, температури спалаху, нижню та верхню межі спалаху.

За горючістю речовини поділяють на 3 групи: негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі – речовини, які не здатні горіти в повiтрi нормального складу за темпеpатуpи до 900 ⁰ С.

Важкогорючі – речовини, що загоряються під дією джерела запалювання в повiтрi нормального складу, але не здатні до самостійного горіння без нього.

Горючі – речовини, здатні спалахувати від джерела запалювання в повiтрi нормального складу та самостійно горіти без нього.

Серед горючих речовин розрізняють:

- легкозаймисті (здатні займатися від короткочасного впливу джерела запалювання з низькою енергією: полум’я сірника, іскри);

- середньозаймисті (здатні займатися від тривалого впливу джерела запалювання з низькою енергією);

- важкозаймисті (здатні займатися тільки під дією потужного джерела запалювання).

Темпеpатуpа спалаху (Тсп) – це найменша темпеpатуpа горючої речовини, за якою над її поверхнею утворюються паpа або газ, здатні спалахнути в повiтрi в разі наявності джерела запалювання, при цьому швидкості утворення пари або газів ще недостатньо для виникнення стійкого горіння.

Темпеpатуpа займання – це найменша темпеpатуpа, за якої речовина виділяє таку кiлькiсть пари або газів і з такою швидкістю, що вони спалахують від джерела запалювання та продовжують стійко горіти.

Самозаймання може бути тепловим, мікробіологічним та хiмiчним.

Темпеpатуpа самозаймання – найменша темпеpатуpа речовини, за якої відбувається різке збільшення екзотермічних реакцій, що призводять до виникнення горіння полум’ям.

НКМПП та ВКМПП – відповідно нижня та верхня концентраційні межі поширення полум’я – це мінімальна та максимальна об’ємні (масові) частки горючої речовини в суміші з даним окиснювачем, за яких можливе займання (самозаймання) суміші від джерела запалювання з подальшим поширенням полум’я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Суміші, що містять горючу речовину нижче НКМПП чи вище ВКМПП, горіти не можуть: у першому випадку – за недостатньої кількості горючої речовини, а в другому – окиснювача. Наявність зон негорючих концентрацій речовин і матеріалів дає можливість обирати такі умови їх зберігання, транспортування та використання, за яких виключена можливість виникнення пожежі чи вибуху. Горючі пари й гази з НКМПП до 10 % за об’ємом повітря становлять особливу вибухонебезпеку.