Перерахуйте випадки застосування захисного заземлення та захисного занулення

Занулення і заземлення мають однакове призначення - захистити від електричного струма людину, що доторкнулася до корпусу електроприладу, якщо корпус ізоляції опинився під напругою. Застосування визначаєтьсясистемоюелектроживлення.

В мережах з глухозаземленної нейтральної точки вторинної обмотки трансформатора застосовується занулення, тобто з’єднання металевих нетоковедущих частин (корпусів) з глухозаземленний нейтральною точкою трансформатора. Занулення застосовується у всіх нових житлових будинках, а також в старих будинках, де проведено перемикання електроживлення квартир з 127 на 220 В. Сенс занулення-при пошкодженні ізоляції приладу (будь-якого електроприймача, приєднаного до мережі) утворюється ланцюг: початок фазної обмотки трансформатора - фазний дріт - прилад - місце замикання на корпус - захисний провідник - нульова точка вторинної обмотки трансформатора. Призначення занулення полягає в тому, щоб забезпечити швидке і надійне автоматичне відключення електроустановки, що аварійно опинилася під напругою, від електричної мережі живлення. Захисне заземлення - це навмисне з’єднання з «землею» або її еквівалентом; воно застосовується в мережах з ізольованою нейтралью, наприклад в старих будинках з мережами 220/127 В. Правила встановлюють величину захисного заземлення не більше 4 Ом.

Захисне заземлення знижує небезпечну величину напруги доторку людини і забезпечує безпеку обслуговування електроустановок, що аварійно опинилися під напругою.

58.Поділ шкідливих речовин на хімічні речовини та промисловий пил.

Загальнотоксичні (викликають отруєння всього організму);Подразнювальні (викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок);Сенсибілізуючі (що діють як алергени);Концерогенні (викликають ракові захворювання);Мутагенні (змінюють спадкову інформацію);

Впливають на репродуктивну функцію (відтворення потомства).Промисловий пил:Органічний (тваринний, рослинний)-Борошно, тютюн.Неорганічний(металевий мінеральний)- хім. Сполуки.Змішаний.

59.Пожежна профілактика на підприємствах. Інструкції з пожежної безпеки

Задачі і загальні міри пожежної профілактики:

Пожежна профілактика являє собою єдиний комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на попередження і локалізацію пожеж і вибухів. До цих заходів відносяться:

Міри пожежної безпеки, що передбачаються при проектуванні і будівництві підприємств.

Міри пожежної безпеки, прийняті при проведенні технологічного процесу, тобто в період експлуатації підприємства.

Дослідженнями встановлено, що основними і найбільш частими причинами загорянь, пожеж і вибухів на підприємствах хімічної промисловості є:порушення елементарних правил пожежної безпеки;порушення режиму технологічних процесів;несправність електроустаткування, електромереж і порушення електротехнічних правил;самозаймання, статична електрика, грозові розряди й інші причини.

Загальними заходами для забезпечення пожежної безпеки при проведенні технологічних процесів є:

заміна небезпечних технологічних операцій менш небезпечними;ізольоване розташування небезпечних технологічних установок і устаткування (у будинках і на відкритому повітрі);меншення кількості у виробничих приміщеннях займистих і вибухонебезпечних речовин;запобігання можливості утворення пальних сумішей в апаратах, газопроводах, вентиляційних системах і ін.;флегматизація пальних сумішей, застосування інгібіторів і інертних добавок збереження легкозаймистих речовин і проведення робіт з ними в середовищі інертного газу;механізація, автоматизація і безперервність (потоковість) виробництва;

герметизація устаткування, місць;запобігання можливості появи в небезпечних місцях джерела запалювання;запобігання поширенню пожеж і вибухів.

ІНСТРУКЦІЯ З ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ.

Первинний (повторний, позапланований) інструктаж

Загальні положення

Інструкція розроблена на основі "Правил пожежної безпеки в Україні" і діє в усіх підрозділах установи.

Первинний протипожежний інструктаж новоприйнятий працівник проходить на робочому місці перед початком роботи.

Повторний інструктаж проводять безпосередньо на дільниці двічі на рік у строки встановлені начальником установи, згідно з програмою первинного інструктажу на робочому місці.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться при використанні нових пожежонебезпечних матеріалів, при самозайманні, загораннях, пожежах тощо.

Пожежна безпека на об’єктах народного господарства забезпечується організаційними, технічними заходами і протипожежним захистом.

Вимоги пожежної безпеки під час виконання робіт

Забороняється використовувати пожежний інвентар та обладнання для господарських та інших потреб, не пов’язаних з пожежегасінням.

Забороняється самостійно усувати несправності електромережі і електрообладнання.

Вимоги безпеки в аварійній ситуації

При можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації створеної ситуації.

Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб.

Попередити про те що сталося безпосереднього керівника.

Якщо є потерпілі подавати їм першу медичну допомогу; при необхідності викликати «швидку допомогу».

60.Поняття нещасний випадок, професійне захворювання, виробничий травматизм. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталося в процесі виконання ним трудових обов?язків внаслідок яких заподіяно шкоду здоров?ю або настала смерть.професійне захворювання - захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно тривалим впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.Виробничий травматизм явище, що характеризується сукупністю виробничих травм та нещасних випадків на підприємстві.

Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків, професійних захворювань та aвapiй Згідно статті 22 Закону України “Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. Зараз в Україні діє Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. N 1094.Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які працюють на умовах трудового договору (контракту), проходять виробничу практику або залучаються до праці. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з учнями і студентами навчальних закладів під час навчально-виховного процесу, трудового і професійного навчання в навчальному закладі, визначається МОН.

61.Порядок проведення стажування та допуск працівників до роботи.

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін.

Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням безаварійної роботи важливих і складних господарчих потенційно небезпечних об'єктів або з виконанням окремих потенційно небезпечних робіт (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об'єкти, порушення технологічних режимів яких може призвести до загрози життю і здоров'ю працівників та навколишньому середовищу), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов'язковим поєднанням з протиаварійними і протипожежними тренуваннями відповідно до плану ліквідації аварій. Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства. Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника.Керівник підприємства має право наказом (розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3-х років або переводиться з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.

Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються їх функціональними обов'язками.

У процесі стажування (дублювання) працівник повинен:

- поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;- оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях за нормальних і аварійних умов праці;- засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці.

Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється керівником відповідного структурного підрозділу (начальником виробництва, цеху тощо) в журналі реєстрації інструктажів.

Після закінчення стажування (дублювання) наказом (розпорядженням) керівника підприємства (або його структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи.

62.Правова основа діяльності підприємств в області пожежної безпеки

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України „Про пожежну безпеку", та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, дикрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції. Забезпечуючи пожежну безпеку слід також керуватись Правилами пожежної безпеки в Україні, стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки. Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України „Про пожежну безпеку", прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

63.Призначення та класифікація систем вентиляції

У звичайних приміщеннях повітрообмін відбувається через відкриті двері та вікна, а також щілини. Такий повітрообмін називають неорганізованим. Під організованим повітрообміном, тобто тим, що регулюється, розуміють - систему вентиляції. Системи вентиляції призначені для виведення шкідливих речовин, що утворюються на виробничому приміщенні, - вуглекислого газу, пилу тощо і припливу свіжого повітря, тобто, для підтримки допустимих метеорологічних параметрів.Системи вентиляції варто встановлювати так, щоб ні тепле, ні холодне повітря не було направлено на людей. На виробництві рекомендується створювати динамічний клімат із визначеними перепадами показників. Температура повітря на поверхні підлоги і на рівні голови не повинна відрізнятися більше, ніж на 5 градусів. Основним параметром, що визначає характеристики вентиляційної системи, є кратність обміну, тобто скільки разів за годину зміниться повітря в приміщенні. Основними характеристиками вентиляційних систем є: продуктивність потоку повітря: десятки - тисячі куб. м/г; напір повітря або статичний тиск (кПа); потужність калорифера (необхідна для підігріву вуличного повітря в зимовий період): одиниці - сотні кВт; рівень шуму (дБ).Вибір конкретних параметрів залежить від розміру, розташування і призначення виробничих приміщень, що вентилюються, кількості людей, що там знаходяться.Системи вентиляції складаються з груп різноманітного устаткування: Вентилятори – осьові, радіальні, діаметральні. Вентиляторні агрегати: канальні і стельові.

64.Природна вентиляція, її види.

Природна вентиляція – це вентиляція з природним спонуканням переміщення повітря.

Повітрообмін в системах природної вентиляції відбувається: внаслідок різниці температур зовнішнього (атмосферного) повітря і повітря в приміщенні, так званої аерації; внаслідок різниці тисків повітряного стовпа між нижнім рівнем (приміщенням, що обслуговується) і верхнім рівнем - витяжним пристроєм (дефлектором), встановленим на покрівлі будинку; в результаті впливу так званого вітрового тиску.Системи природної вентиляції прості та не вимагають складного дорогого устаткування і витрат електричної енергії. Однак, залежність ефективності цих систем від перемінних чинників (температури повітря, напрямку і швидкості вітру), а також невеликий тиск не дозволяють вирішувати різні складні завдання вентиляції.Інфільтрація-надходження і виведення повітря відбувається через щілини і пори зовнішніх огороджень, через вікна, кватирки, спеціальні прорізи (провітрювання).Аерацією називається організований природний повітрообмін, здійснюваний у заздалегідь розрахованих обсягах і регульований відповідно до зовнішніх метеорологічних умов.Перевага аерації – можливість подачі великих обсягів повітря без застосування вентиляторів і повітроводів; недолік аерації полягає в тому, що повітря вводиться в приміщення без попереднього очищення і підігріву, а що видаляється – не очищається від викидів і забруднює зовнішнє повітря.Недоліки: влітку ефективність аерації знижується внаслідок підвищення температури зовнішнього повітря; повітря, що надходить до приміщення, не обробляється (не очищується, не охолоджується).Вентиляція за допомогою дефлекторівДефлектори – це спеціальні насадки, встановлені на витяжних повітроводах, які використовують енергію вітру. Дефлектори застосовують для виведення забрудненого або перегрітого повітря з приміщень порівняно невеликого об’єму, а також для місцевої вентиляції, наприклад, для витяжки гарячих газів від ковальських горнів, печей тощо.

65.Природне освітлення

виробничих приміщень може здійснюватися світлом неба або прямим сонячним світлом через світлові прорізи (вікна) в зовнішніх стінах або через ліхтарі (аераційні, зенітні), що встановлені на покрівлях виробничих будівель.

Залежно від призначення промислові будівлі можуть бути одноповерхові, багатоповерхові та різних розмірів і конструкцій. Залежно від цього і вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі види природного освітлення:

1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах.

2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі.

3. Комбіноване, коли застосовується одночасно бокове і верхнє освітлення.

Основною нормованою величиною природного освітлення є КПО, або (є) - коефіцієнт природної освітленості.

КПО=(Евнут/Езов)*100,%

66.Протипожежне водопостачання

Під протипожежним розуміється таке водопостачання, яке окрім задоволення господарсько-питних і виробничих потреб повністю забезпечує подачу води у будь-який час доби в кількості, необхідній для гасіння пожежі, як зовні, так і усередині будівель і споруд.

Системи протипожежного водопостачання бувають природними і штучними. До природних джерел протипожежного водопостачання відносяться водоймища, ставки, річки, озера, морить, що мають упорядковані під'їзди для огорожі води пожежними насосами. До штучних джерел протипожежного водопостачання відносяться водопровід, а також мережа пожежних водоймищ і резервуарів.Протипожежне водопостачання може бути здійснене від водопроводу, об'єднаного з господарсько-питним і виробничим водопроводом, або від самостійного протипожежного водопроводу, якщо об'єднання його з водопроводом іншого призначення економічно недоцільно. Існують певні норми витрати води на зовнішню і внутрішню пожежогасінню, які враховуються при проектуванні, будівництві і реконструкції промислових підприємств.

Протипожежні водопроводи залежно від розташування підрозділяють на зовнішніх і внутрішніх, а по величині натиску — на водопроводи низького і високого тиску. У водопроводі низького тиску натиск, необхідний для гасіння пожежі, створюється пересувними пожежними насосами (пожежними автоцистернами, автонасосами або мотопомпами), що подають воду від гідрантів до місця пожежі. Вільний натиск води в мережі водопроводу низького тиску при пожежогасінні повинен забезпечити подачу струменя з пожежного стовбура на відстань не менше 10 м.

67.Різновиди горіння.

Горіння — це екзотермічна реакція окиснення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я та (або) світінням. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окисника та джерела запалювання.

Розрізняють два види горіння: повне — при достатній кількості окисника, і неповне — при його пониженій кількості. Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю, вода, азот, сірчаний ангідрид та ін. При неповному горінні утворюються горючі та токсичні продукти (монооксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.). За швидкістю поширення полум'я горіння поділяється на дефлаграційне (в межах 2— м/с), вибухове (при десятках і навіть сотнях метрів за секунду) і детонаційне (при тисячах метрів за секунду).

Горіння може бути гомогенним та гетерогенним. При гомогенному горінні речовини, що вступають реакцію окиснення мають однаковий агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо при цьому горюча речовина та окисник не перемішані, то відбувається дифузне горіння, при якому процес горіння лімітується дифузією окисника через продукти горіння до горючої речовини. Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз у горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним. Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, самоспалахування, тління.

Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії й утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу.

8 основному, ця механічна робота зводиться до руйнувань, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної хвилі — раптового скачкоподібного зростання тиску. При віддаленні від місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.

Детонація — це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням

незгорівшої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші ударної хвилі. Спалах — короткочасне інтенсивне згоряння обмеженого об'єму газоповітряної суміші над поверхнею горючої речовини або пилоповітряної суміші, що супроводжується короткочасним видимим випромінюванням, але без ударної хвилі і стійкого горіння.

Займання — початок горіння під впливом джерела запалювання.

Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я.

Тління ^- безполуменеве горіння матеріалу (речовини) у твердій фазі з видимим випромінюванням світла із зони горіння.

Самозаймання — початок горіння внаслідок самоініційованих екзотермічних процесів.

Самоспалахування — самозаймання, що супроводжується появою полум'я.

68.Робоча та аварійна механічна вентиляція.

У механічних системах вентиляції використовуються устаткування і прилади (вентилятори, електродвигуни, повітронагрівачі, автоматика та інше), що дозволяє переміщати повітря на значні відстані. Витрати електроенергії на їх роботу достатньо великі. Такі системи можуть подавати і видаляти повітря з локальних зон приміщення в необхідній кількості, незалежно від умов навколишнього повітряного середовища. За потребою повітря піддають різного виду обробкам (очищення, нагрівання, зволоження і так далі), що практично неможливо в системах із природним спонуканням. Слід зазначити, що в практиці часто використовується так звана змішана вентиляція.У кожному конкретному проекті визначається, який тип вентиляції є найкращим з точки зору санітарно-гігієнічних норм, а також економічно і технічно більш раціональний. Механічна вентиляція має ряд переваг у порівнянні з аерацією. Вентиляційні установки можуть бути притоковими або витяжними. При притоковій загально-обмінній вентиляції свіже повітря забирається з місць поза будинком і розподіляється по всьому приміщенню. Забруднене повітря витісняється свіжим через двер, вікна, ліхтарі, щілини будівельних конструкцій.Витяжна вентиляція дозволяє видаляти забруднене і перегріте повітря з всього обсягу приміщення. Чисте повітря для заміщення вилученого забирається ззовні через двері, вікна, щілини будівельних конструкцій (інфільтрацією).Притоково-витяжна загально-обмінна механічна вентиляція складається з двох окремих установок: через одну подається чисте повітря, через іншу видаляється забруднений.При механічній вентиляції можливо обробляти як, повітря, що вводиться, так і повітря, що видаляється. Повітря, що вводиться, можна очищати, нагрівати (прохолоджувати), воложити (підсушувати), що видаляється повітря очищати або викидати через високі труби для розсіювання. Локальна механічна вентиляція може забезпечити всмоктування або приплив повітря в будь-яких місцях теплових або токсичних виділень.

69.Система організаційно-технічних заходів запобігання виникнення пожеж.

Всі заходи організаційно-технічного характеру на об'єкті можна підрозділити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні. Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацією ДПД та ПТК, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об'єкта в цілому та ін. До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об'єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення і т. п.Заходи р ежимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об'єктах, регламентацію пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт тощо. Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції).

70.Система протипожежного захисту.

Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками:

1. Обмеження розмірів та поширення пожежі: розміщення будівель та споруд на території об'єкта із дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки; дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху;правильне планування та розміщення виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі; розміщення пожежонебезпечних процесів та устаткування в ізольованих приміщеннях, відсіках, камерах;вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості;встановлювання протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях;обмеження витікання та розтікання легкозаймистих та горючих рідин при пожежі; влаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння.

2. Обмеження розвитку пожежі: обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться в приміщенні;використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухопожежонебезпечності;аварійне стравлювання горючих рідин та газів; своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів;застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального устаткування із посиленим захистом від пошкоджень.

3. Забезпечення безпечної евакуації людей та майна: вибір такого об'ємно-планувального та конструктивного виконання будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів чинників пожежі;застосування будівельних конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, щоб вони зберігали несучі та огороджувальні функції протягом всього часу евакуації;вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту; застосування аварійного вимкнення устаткування та комунікацій; влаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації; влаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та належне утримання.

4. Створення умов для успішного гасіння пожежі: встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики;забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння; влаштування та утримання в належному стані території підприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ, гідрантів.

71.Способи припинення горіння:

Охолодження зони горіння або речовин, що горять, до певного рівня температури;Ізоляція осередку горіння від кисню;Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення його не горючими газами;Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окиснення (горіння) в полум'ї;Механічне придушення полум'я сильним струменем води, порошку чи газу;Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я не має можливості поширюватися.

72..Статична електрика, в чому її небезпека. Засоби захисту від статичної електрики.

Статична електрика - це сукупність явищ, що пов'язані з виникненням, накопиченням та релаксацією вільного електричного заряду на поверхні або в об'ємі діелектричних та напівпровідникових речовин, матеріалів та виробів. Виникнення зарядів статичної електрики є результатом складних процесів перерозподілу електронів чи іонів при стиканні двох різнорідних тіл (речовин).

Порушення поверхневого контакту при терті тіл призводить до електризації - виникнення електричних зарядів, які можуть утримуватись на поверхні цих тіл протягом тривалого часу. Такі заряди, на відміну від рухомих зарядів динамічної електрики (електричний струм) знаходяться у статичному стані.

Електричні заряди виникають: при терті діелектричних тіл один об одного або об метал (наприклад, пасові передачі); при переливанні, перекачуванні, перевезенні в ємностях горючих та легкозаймистих рідин;при транспортуванні горючих газів трубопроводом;при подрібненні діелектриків;при переміщенні сухого запиленого повітря зі швидкістю понад 15 - 20 м/с і т.п.

За сприятливих умов, наприклад, при низькій вологості повітря статичні заряди не лише утворюються, а й накопичуються. Коли в результаті такого накопичення вони набудуть високого потенціалу, то може виникнути швидкий іскровий розряд між частинами устаткування або розряд на землю. Такий іскровий розряд при наявності горючих сумішей може спричинити вибух чи пожежу. В цьому і полягає основна небезпека статичної електрики.

73.Стаціонарні установки пожежогасіння. Пересувні пожежні засоби. Установка пожежогасіння - стаціонарний або транспортований комплекс технічних засобів, до складу якого входять один або кілька резервуарів для вогнегасної речовини, призначений для локалізування або ліквідування пожежі подаванням вогнегасної речовини до фіксованого об'єкта протипожежного захисту.

Апарати пожежогасіння підрозділяють на пересувні (пожежні автомобілі), стаціонарні установки та вогнегасники (ручні до 10 л. І пересувні і стаціонарні обсягом вище 25 л.). Пожежні автомобілі ділять на автоцистерни, доставляють на пожежу воду і розчин піноутворювача і обладнані стовбурами для подачі води або повітряно-механічної піни різної кратності, і спеціалние, призначені для інших вогнегасних засобів або для певних об'єктів.Стаціонарні установки призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення без участі людей. Їх монтують в будівлях і спорудах, а також для захисту зовнішніх технологічних установок. По застосовуваних вогнегасних засобів їх підрозділяють на водяні, пінні, газові, порошкові і парові. Стаціонарні установки можуть бути автоматичними і ручними з дистанційним пуском. Як правило, автоматичні установки обладнуються тако ж пристроями для ручного пуску. Установки бувають водяними, піноутворюючий та встановлення газового гасіння. Останні ефективніше і менш складні і громіздкі, ніж багато інших.Вогнегасники по виду вогнегасних засобів підрозділяються на рідинні, вуглекислотні, хімпінні, повітряно-пінні, хладонові,порошкові і комбіновані.

Автоматичні системи пожежогасіння дозволяють локалізувати та згасити полум'я. Для автоматичного газового пожежогасіння застосовуються модульні й стаціонарні установки пожежогасіння.Пожежний водопровід,який складається з двох частин, зовнішньої та внутрішньої.

74.Технічні заходи та способи захисту при нормальних режимах роботи електроустановок.

Ізоляція струмопровідних частин забезпечується шляхом покриття їх шаром діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до частин електроустановок, через які проходить струм. Розрізняють робочу(нормальну роботу та захист від ураження), додаткову(додатково до робочої і у випадку її пошкодження забезпечує захист людини від ураження), подвійну(складається з робочої та додаткової) та посилену(покращена робоча ізоляція) ізоляцію.

Забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин передбачає застосування захисних огорож, блокувальних пристроїв та розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті чи в недосяжному місці.

Попереджувальна сигналізація є пасивним засобом захисту, який не усуває небезпеки ураження, а лише інформує про її наявність. Така сигналізація може бути світловою (лампочки, світло діоди і т.п.) та звуковою (зумери, дзвінки, сирени).

Мала напруга застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом. До малих напруг належать номінальні напруги, що не перевищують 42 В.Малі напруги у приміщеннях з підвищеною небезпекою(напруга до 36 В включно) та в особливо небезпечних приміщеннях (напруга до 12 В включно) для живлення ручних електрифікованих інструментів, переносних світильників.Джерелами такої напруги можуть слугувати батареї гальванічних елементів, акумулятори, трансформатори.

Вирівнювання потенціалів є способом зниження напруг доторкання та кроку між точками електричного кола, до яких можливе одночасне доторкання людини, або на яких вона може одночасно стояти.

Електричний поділ мереж передбачає поділ електромережі на окремі, електрично не з’єднані між собою, ділянки за допомогою роздільних трансформаторів РТ з коефіцієнтом трансформації 1:1.

75.. Установки автоматичного пожежегасіння (класифікація, будова, принцип дії). Спринклерні та дренчерні установки.

Системи автоматичної пожежогасінні

Пожежна техніка призначена для запобігання, обмеження розвитку, гасіння пожежі, а також захисту від пожежі людей і матеріальних цінностей.

Одним з найнадійніших засобів для вирішення цих завдань є системи автоматичної пожежогасінні, які на відміну від систем ручної пожежогасінні і систем, керованих оператором, приводяться в дію пожежною автоматикою з об'єктивних свідчень і забезпечують оперативне гасіння вогнища спалаху без участі людини.

Класифікація систем автоматичної пожежогасінні

За визначенням ГОСТу, установка пожежогасінні або протипожежна установка - це сукупність стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі за рахунок випуску огнетушащего речовини.

Конструктивно автоматичні установки пожежогасінні складаються з резервуарів наповнених необхідною кількістю огнетушащего складу, пристроїв управління і контролю, системи трубопроводів і насадков-розпилювачів. Кількість розпилювачів, довжини трубопроводів і об'єм ємкостей для огнетушащего речовини визначаються ретельними розрахунками.

Підрозділяються системи автоматичної пожежогасінні, перш за все, по використовуваній огнетушащему речовині:газова пожежогасіння (Со2, аргон, азот, фреони);водяна пожежогасіння (вода);пінна пожежогасіння і водо-пенное пожежогасіння (вода з піноутворювачами);порошкова пожежогасіння (пороша спеціального хімічного складу);аерозольні системи пожежогасінні (подібні до пороші, але частинки на порядок менше по розмірах);системи тонко дисперсної води (тонкораспыленной води).

Водяна дренчерна система пожежогасінні

Дренчер (від англ. drench - зрошувати), відкрита зрошувальна головка, що встановлюється на трубопроводах систем водної і пінної автоматичної пожежогасінні. Дренчерная система є системою автоматичної водяної пожежогасінні призначену для особливо пожежобезпечних об'єктів.

Дані системи як правило застосовуються для захисту особливо пожежо і вибухонебезпечних об'єктів, на яких вогонь розповсюджується з високою швидкістю, як правило це приміщення або цілі об'єкти по виробництву або зберіганню легкозаймистих матеріалів, камери забарвлень, гідростанції або атомні станції, інші спец об’єкти і так далі

Спрінклерная, водяна система пожежогасінні

Спринклер (англ. sprinkler - розбризкувач), зрошувальна головка, що встановлюється на трубопроводах систем водної і пінної пожежогасінні. Забезпечена тепловим замком-клапаном, закритим легкоплавким припоєм. Автоматично починає діяти при підвищенні температури.

При пожежі спринклерні установки приступають до гасіння незалежно від того, чи знаходяться в приміщеннях люди або вони там відсутні. Конструктивно установки пожежогасінні є змонтованими під перекриттями приміщень, що захищаються, мережа труб із спринклерами, що розкриваються при підвищенні температури.

76.Хто здійснює громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці?

Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працюСтаття 259. Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю. Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю здiйснюють спецiально уповноваженi на те органи та iнспекцiї, якi не залежать у своїй дiяльностi вiд власника або уповноваженого ним органу. Центральнi органи державної виконавчої влади здiйснюють контроль за додержанням законодавства про працю на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, що перебувають у їх функцiональному пiдпорядкуваннi.

Вищий нагляд за додержанням i правильним застосуванням законiв про працю здiйснюється Генеральним прокурором України i пiдпорядкованими йому прокурорами.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здiйснюють професiйнi спiлки та їх об'єднання.

Стаття 260. Державний нагляд за охороною працi

Державний нагляд за додержанням законодавчих та iнших нормативних актiв про охорону працi здiйснюють: Державний комiтет України по нагляду за охороною працi; Державний комiтет України з ядерної та радiацiйної безпеки; органи державного пожежного нагляду управлiння пожежної охорони Мiнiстерства внутрiшнiх справ України; органи та заклади санiтарно-епiдемiологiчної служби Мiнiстерства охорони здоров'я України.

Стаття 263. Повноваження мiсцевих державних адмiнiстрацiй та Рад народних депутатiв у галузi охорони праці Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї i Ради народних депутатiв у межах вiдповiдної територiї: забезпечують реалiзацiю державної полiтики в галузi охорони працi; формують за участю профспiлок програми заходiв з питань безпеки, гiгiєни працi i виробничого середовища, що мають мiжгалузеве значення; здiйснюють контроль за додержанням нормативних актiв про охорону працi. Стаття 265. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про працюОсоби, виннi в порушеннi законодавства про працю, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством.

77.Шум, його види. Нормування та вимірювання шуму. Класифікація заходів та засобів захисту від шуму.

Шум – звуки, які негативно впливають на організм людини, заважають його роботі та відпочинку., створюеться при хаотичному чергування звуків різної чистоти та інтенсивності.

Виробничий шум – хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність людини.

Розрізняють шуми, як:

-Механічний (при вантажо-розвантажувальних роботах)

-Аеродинамічний (при витікання газів, під час руху повітря у вентиляційних установках)

-Гідродинамічний (виникае під час руху води та рідин)

-Електромагнітний (робота електромагнітних пристроїв змінного струму)

Шумозахист, шумозахисні заходи, спрямовані на обмеження негативного шумового впливу; діляться на 2 групи:

1 — заходи, спрямовані на зниження шуму в джерелі;

2 — заходи, спрямовані на зниження шуму на шляху поширення.

Шум є важливим аспектом сучасного життєвого середовища. Для людини фактор шуму відіграє достатню роль. Навіть шум помірної інтенсивності, погіршує працездатність, особливо при розумовому навантаженні. Негативний вплив шуму сильніший, якщо вище його тональність, тривалість впливу та неоднорідність спектрального складу

Під тривалим впливом сильного шуму можуть виникати в людини порушення слуху, розлад нервової системи. Також шум сприяє захворюванням серцево-судинної системи.

Вимірювання шумових характеристик здійснюють за допомогою шумомірів.

Під впливом шуму зниження продуктивності праці може досягати 20% в залежності від інтенсивності шуму, його характеру і виду роботи, що виконується. Стійкий постійний шум впливає меншим чином на організм людини, ніж нерегулярно виникаючий, а шум низької частоти менше, ніж високочастотний.

78.Як здійснюється навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу?

Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників при прийнятті на роботу, підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким керівником підприємства доручена організація цієї роботи. При підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою дисципліна загального курсу "Охорона праці" вивчається в обсязі не менше 30 годин, а специфічні питання охорони праці, пов'язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсах спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва. Працівники, що приймаються на роботи, проходять на підприємстві (в ЗО, якщо останнє передбачено відповідними нормативними актами) попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно конкретних робіт, які вони виконуватимуть. Попереднє спеціальне навчання і перевірка знань працівників за його результатами проводяться одноразово до початку самостійної роботи, а також у разі перерви в роботі понад один рік. На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом (розпорядженням) керівникастворюються постійно діючі комісії. Головами комісій призначаються заступники керівників підприємств, в службові обов'язки яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівники відповідних підрозділів чи їх заступники.До складу комісій входять спеціалісти служби охорони праці, юридичної, виробничих і технічних служб, представники органів державного нагляду за охороною праці та профспілок. У разі відсутності на підприємстві будь-якої із зазначених служб чи профспілки комісія вважається правочинною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб. Усі члени комісії в установленому цим Типовим положенням порядку повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Перед перевіркою знань працівників з питань охорони праці при прийнятті на роботу на підприємстві організовуються заняття: лекції, семінари та консультації. Для навчання рекомендується застосування комп'ютерних тренажерів, інших технічних засобів, у разі їх наявності. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства.

79. Як здійснюється навчання з питань охорони праці у процесі роботи?

Перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб проводиться комісією, створеною наказом спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Очолює комісію Голова (заступник Голови), до складу комісії входять керівники управлінь та відділів цього органу та представники інших органів державного нагляду за охороною праці, а також представники відповідних профспілок.Посадові особи районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці підприємств проходять навчання з питань охорони праці у галузевих навчальних центрах або навчальних закладах та установах, які отримали відповідний дозвіл на навчання з питань охорони праці. Перевірка знань проводиться комісією, створеною наказом вищого органу. Очолює комісію керівник або заступник керівника цього органу, до службових обов’язків якого входить організація роботи з охорони праці, чи керівник служби охорони праці цього органу. До складу комісії входять представники органів державного нагляду за охороною праці та відповідних профспілок. Посадові особи малих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві та створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці, проходять навчання у навчальних закладах та установах, які отримали відповідний дозвіл на навчання з питань охорони праці.Перевірка знань з питань охорони праці таких посадових осіб проводиться комісією, створеною місцевим органом виконавчої влади або територіальним управлінням спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю представників інших органів державного нагляду за охороною праці.Особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки та посадові особи під час навчання згідно з вимогами Типового положення, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці в обсязі виконуваної ними роботи.Посадові особи, у тому числі фахівці з питань охорони праці підприємств, де стався нещасний випадок (професійне отруєння) груповий або із смертельним наслідком, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці в порядку, встановленому Типовим положенням, якщо комісією з розслідування встановлено факт порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці.Позачергове навчання з метою ознайомлення з новими нормативно-правовими актами з охорони праці може проводитися у формі семінарів.

80.Яким чином здійснюється міжнародне співробітництво у галузі охорони праці?

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:— вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації' охорони праці, покращення умов та техніки безпеки; — участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів; — одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;— проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;— підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці — однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава, член МОП, зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом. Так, в рамках програми Tads почалася робота над проектом „Сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основні напрямки цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.В рамках Угоди про співробітництво в галузі охорони праці фахівці України разом із фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.

81.Яким чином здійснюють фінансування страхування від нещасного випадку?

Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

82.Які види відповідальності передбачені за порушення законодавства про охорону праці?

За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці винні особи притягаються до відповідальності згідно законів. Робітники, у разі невиконання ними вимог безпеки, викладених в інструкціях з безпечних методів робіт за професіями, залежно від характеру порушень, несуть відповідальність у дисциплінарному, адміністративному або кримінальному порядку. Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення. Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів у розмірі від 2 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.Посадові особи підприємств або громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, винні у порушенні вимог законодавства про охорону праці, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, притягаються до кримінальної відповідальності: штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до 2-х років. А якщо ці порушення спричинили загибель людей, то посадові особи можуть бути позбавлені волі на термін до 7-ми років.

83.Які гарантії надані в законодавчому порядку щодо громадян про охорону праці?

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен відповідно до Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням рівноцінними харчовими продуктами мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку. При роз'їзному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я. Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

84.Які електрозахисні засоби та запобіжні пристосування використовують для безпечної експлуатації електроустановок.

Основні електрозахисні засоби для роботи в електроустановках

До 1000 В включно

Ізолювальні штанги
Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги
Діелектричні рукавички
Інструмент з ізолювальним покриттям

Понад 1000 В

Ізолювальні штанги всіх видів
Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги
Пристрої для створення безпечних умов праці під час проведення випробувань і вимірювань в електроустановках (покажчики напруги для фазування, покажчики пошкодження кабелів та ін.)

Додаткові електрозахисні засоби для роботи в електроустановках

(до 1000В)Діелектричне взуття,Діелектричні килими Ізолювальні підставки Ізолювальні накладки Ізолювальні ковпаки Сигналізатори напруги Захисні огородження (щити, ширми) Переносні заземлення Плакати і знаки безпеки Інші засоби захист.

Понад 1000В Діелектричні рукавички Діелектричне взуття Діелектричні килими Ізолювальні підставки Ізолювальні накладки Ізолювальні ковпаки Штанги для перенесення і вирівнювання потенціалу Сигналізатори напруги Захисні огородження (щити, ширми)

Переносні заземлення Плакати і знаки безпеки Інші засоби захисту

До засобів захисту від дії електричних полів напруженістю, що перевищує допустиму для перебування працівників в електричному полі без засобів захисту, згідно з вимогами ГОСТ 12.1.002 належать індивідуальні екранувальні комплекти, які необхідно застосовувати під час виконання робіт на потенціалі проводу ПЛ і на потенціалі землі у ВРУ і на ПЛ, а також знімні і переносні екранувальні пристрої та плакати безпеки. Крім наведених в таблицях засобів захисту в електроустановках повинні застосовуватись такі ЗІЗ:захисні каски – для захисту голови; захисні окуляри і щитки – для захисту очей і обличчя;протигази і респіратори – для захисту органів дихання; рукавиці – для захисту рук; запобіжні пояси та страхувальні канати.

85.Які законодавчі акти визначають основні положення про охорону праці?

Законодавчими актами що визначають основні положення про охорону праці є: Загальні закони України: Конституція України; Закони України: “Про охорону праці”;“Про охорону здоров’я”;“Про пожежну безпеку”; “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”; Кодекс законів про працю України.Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення""Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку""Про дорожній рух"Спеціальні законодавчі акти:Нормативні акти про охорону праці; Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці; Будівельні норми та правилаПоложення про створення державних нормативних актів з охорони праці – ДНАОП. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами та установами.ДНАОП можуть бути міжгалузевими і галузевими. Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від відомчої (галузевої) належності та форм власності. Галузевий нормативний акт про охорону праці – НАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.

86.Які існують види інструктажів з питань охорони праці, з ким; як і коли вони проводяться та яким чином оформляються?

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, а в разі відсутності на підприємстві такої служби - іншим фахівцем, на якого наказом (розпорядженням) по підприємству покладено ці обов'язки і який в установленому цим Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу), який зберігається в службі охорони праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у документі про прийняття працівника на роботу. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт, а також з урахуванням вимог орієнтовного переліку питань первинного інструктажу Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення. Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються в залежності від виду робіт, що ними виконуватимуться. Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер). Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. Про допуск до роботи особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника на протязі 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.

87. Які існують методи аналізу виробничого травматизму та професійних захворювань?

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.Статистичний метод базується^ на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Показник непрацездатності — це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму не підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочогс місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналіз: небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лшш тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові; прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого! середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість,і загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці..Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного] обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування. Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці згідно нормативних вимог.

88. Які нормативні акти про охорону праці діють у межах підприємства?

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації. Відповідно доРекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування „Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12. 12. 1993 року № 132, до основних нормативних актів підприємства належать:

Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.Положення про службу охорони праці підприємства.Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.

Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму.

Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці.Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників.Положення про санітарну лабораторію підприємства.Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт.Інструкції' про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві.Загальнооб'єктові та цехові інструкції' про заходи пожежної безпеки. Перелік робіт з підвищеною небезпекою.