Класифікація неологізмів та особливості їх використання у сучасному медіа-тексті

Нове слово є неологізмом до того часу, поки воно має відтінок свіжості, поки мовець усвідомлює його предметно-логічну новизну або стилістичну своєрідність. Неологізми можуть виникати:

- як назва певних предметів, явищ, що з'являються у мові;

- як нова назва того, що вже має назву в мові.

Виникнення неологізмів першого типу надзвичайно необхідне для мови, оскільки в життя її носіїв входять нові речі, предмети, явища тощо. Неологізми другого типу можливі, але не обов'язкові. Вони виникають черз необхідність дати нову, свіжу назву тому, що вже має своє ім’я.

Залежно від того, чи є назва новонародженого поняття новим, невідомим виразом чи для його найменування використано вже наявну, але зв'язану з певним поняттям мовну оболонку, неологізми поділяються на лексичні й семантичні. Серед лексичних неологізмів виділяють стилістичні та термінологічні новотвори [2, c. 105]. Зауважимо, що такий поділ неологізмів нині видається дещо нечітким. Стилістично новими словами користуються письменники, публіцисти. Ці слова здебільшого є індивідуальними та не входять до активного словникового складу. Термінологічні (суспільно-політичні, науково-теоретичні, технічні тощо) неологізми – це нові слова, які точно виражають необхідні поняття з різних галузей науки, поширюються і входять до активного мовного складу (антиснаряд, деморос). Семантичні неологізми П. І. Горецький називає змістовими, смисловими.

Як уже згадувалося вище, семантичні неологізми виникають унаслідок переосмислення застарілого слова в процесі розвитку суспільства. Переосмислення може бути частковим і повним [20, c. 23]. У випадку часткового переосмислення слова в ньому поряд з відомим значенням починає функціонувати нове. Виникнення в словах нових значень
і функціонування їх поряд зі старими дуже тісно пов'язане з активними у наш час, спільними для багатьох мов процесами термінологізації загальновживаних слів і детермінологізації слів спеціальних (фронт, наступ, командир). При повному переосмисленні слова його застаріле значення цілком поступається місцем новому. Процеси неологізації лексикону стають виразнішими на тлі лексики, яка втрачає в ньому свою активність або взагалі відходить на його периферію.

У сучасній лінгвістиці спостерігаються не тільки різні погляди вчених на неологізми, але й нетрадиційні класифікації цих лексико-семантичних одиниць. Враховуючи те, що новизна може стосуватися або лише семантики слова (новація за змістом), або тільки його матеріальної форми, або одночасно і змісту лексеми, і її форми, розрізняємо такі типи неологізмів (неолексем):

1. Власне неологізми – слова, що характеризуються абсолютною новизною як щодо форми, так і щодо змісту. Це дослідження засвідчує, що
в українській мові початку XXІ ст. значну групу становлять одиниці, які лінгвісти називають ще матеріальними неологізмами. Насамперед це пов'язано зі зростанням необхідності для суспільства дати найменування новим реаліям і поняттям, що виникли у зв'язку з динамічним розвитком соціально-політичного, економічного, науково-технічного, культурного життя, побуту як у світовому масштабі, так і в межах України. До таких слів-"свідків" аналізованої доби можна, зокрема, віднести лексичні одиниці на зразок: дефолт – "1) невиконання законних вимог або взятих на себе зобов'язань; 2) припинення чи відмова держави юридичної або фізичної особи в односторонньому порядку виплачувати борги (переважно
з відсотками) кредиторам", іміджмейкер – "фахівець, який професійно працює над створенням іміджу (політичному або громадському діячеві, акторові, спортсменові та ін.)", політикум – "1) політична сфера, сукупність усіх політичних інституцій держави; 2) сукупність політиків", сайт, сингл тощо.

2. Новоутворення – слова, що відзначаються новизною форми. У них відомі морфеми виступають у незвичних поєднаннях, утворюючи слова із зовсім новими значеннями. Ілюстрацією можуть бути лексичні утворення: громадянотворення – "процес формування свідомого громадянина держави", україноментальний – "характерний для ментальності українців", україновиховання – "процесс систематичного і цілеспрямованого формування особи патріота-українця", европейськість – "європейський спосіб життя, ментальність", вуглехолдинг – “вугільна компанія, яка сама не має виробничих підприємств, зате володіє частиною або контрольними пакетами акцій яких-небудь інших компаній з метою контролю та керівництва їхньою діяльністю" тощо.

3. Трансформації – слова, у яких нова форма поєднується зі значенням, що передавалося раніше іншими лексичними засобами. Власне, це синонімічні неологізми, які в сучасній українській мові становлять кількісно обмежену групу. Вони з'являються в мові здебільшого з метою надання більшої емоційності найменуванням предметів чи осіб, які мали до цього стилістично нейтральну назву. Такі одиниці відображають тенденцію до активізації вживання експресивніших форм, до необхідності вдосконалення мовного механізму. Так, у XXI ст. у мові ЗМІ (та й в загальнонародній лінгвальній практиці) досить активно вживаються лексеми: кравчучка, кучмовоз (замість «візочок»), презентація (замість «представлення»), стрижений (замість «рекетир») тощо.

4. Семантичні неологізми – слова, у яких нове значення передається формою, наявною в мові. Серед таких одиниць доцільно виділити два різновиди:

а) слова, що повністю змінюють своє значення, втрачаючи властиве їм раніше; б) слова, у семантичній структурі яких виникає ще один лексико-семантичний варіант при збереженні всіх попередніх. Можна стверджувати, що серед семантичних інновацій досліджуваного періоду переважають одиниці другого типу: гуральня – "підпільне виробництво, як правило неякісних, спиртних напоїв", гонконг – "один із вірусів грипу, штам якого виділено вченими під час останніх епідемій", канікули – "перерва в роботі когось/чогось".

Деталізуючи класифікацію неологізмів сучасного медіа-тексту доцільно зауважити, що в мові новітньої публіцистики істотно домінують загальномовні інновації. З-поміж таких неологізмів виокремлено кілька груп. Досить численну становлять одиниці на позначення нових понять, явищ чи предметів, тобто позасинонімічні неологізми: консюмеризм/консьюмеризм – "боротьба споживачів за якість товарів і послуг", полтергейст – "містичні явища та процеси, які неможливо пояснити (стукотіння, пересування предметів тощо)", прайс-лист – "список цін на всі товари (а також на акції, цінні папери) та послуги, що надається якоюсь організацією, фірмою, підприємством тощо".

Розрізняють також синонімічні неологізми, що по-новому передають ставлення мовця до вже відомих понять, явищ, предметів, виділяючи в них своєрідну, досі не відому чи непомічену особливість, рису. До них можна віднести такі слова, як: бутік – "невелика крамниця з модними дорогими товарами", кілер – "професійний найманий убивця", людомор –"штучно створений голод; голодомор", поморівок – "голод", електорат – "виборці".

Серед нових слів, що активно поповнюють лексико-семантичну підсистему будь-якої мови, помітне місце займають словотвірні неологізми. Кожна лінгвальна система використовує закладені в ній можливості морфемного поєднання, а також постійно залучає іншомовні морфеми: необільшовик, політбомонд, спікерство, працетерапія, червонохрестівець, снідоносний, безкредитний та ін.

Досить інтенсивно продукуються в українській мові й індивідуально-авторські неологізми, чи, як ще їх називають, оказіоналізми. Їх варто розглядати як складне явище системного (реалізація словотвірних можливостей, закладених у системі певної мови) і асистемного (ненормативність, функціональна й експресивна зумовленість, створення для ситуативних потреб) характеру. Як правило, це позанормативні периферійні лексичні елементи, створені переважно зі стилістичною метою – увиразнення якоїсь ситуації, образу, фрагменту дійсності, на що вказує контекст. Основна сфера функціонування таких одиниць – художній та розмовний стилі, рідше –публіцистичний стиль. Початок XXI століття характеризується збільшенням кількості індивідуально-авторських оказіоналізмів у мові підстилю засобів масової інформації. Це зумовлено взаємодією позамовних і внутрішньомовних чинників. Функціонуючи в мові сучасної публіцистики, оказіоналізми виконують номінативну, когнітивну, експресивно-оцінну функції.

Поряд із терміном індивідуальний новотвір, або оказіоналізм, у мовознавчій літературі паралельно використовують такі назви цього поняття, як: індивідуальні слова, авторські, індивідуально-авторські неологізми, стилістичні, індивідуально-стилістичні неологізми, неологізми контексту, одноразові неологізми, літературні неологізми, слова-саморобки, слова-експромти, слова-метеори, неологізми поета, поетичні неологізми, егологізми. На позначення незвичних слів, створених відповідно до ситуації, випадку чи контексту з переважною настановою не на номінацію, а на експресію, стилістичну маркованість тощо, у сучасній україністиці закріпився термін оказіональне слово, або оказіоналізм. Серед диференційних ознак оказіоналізмів дослідники називають такі:

1) регулярна відтворюваність (невідтворюваність);

2) словотвірна похідність;

3) некодифікованість;

4) функціональна одноразовість;

5) експресивність;

6) номінативна факультативність;

7) синхронно-діахронна дифузність;

8) індивідуальна належність.

О. А. Стишов, наприклад, виокремлює такі групи неологізмів у мові українських засобів масової інформації, як:

1. Новотвори. Збурення політичного життя, яке настає в передвиборний період, позначається на мові ЗМІ. Із одного боку, творяться ситуативні лексеми-оказіоналізми, на зразок кравчукізм, кучмізм, кучмісти, кучмономіка, а з другого – оказіональні словосполучення у функції номенів: протестний електорат. Сюди ж можна віднести й неологізми, що їх створюють журналісти, рекламісти: депутати тузляться [16, с.2].

2. Запозичення. На відкритість сучасного українського суспільства, розвиток економічних і культурних зв’язків України із західними країнами українські засоби інформації відреагували масовим запозиченням чужих слів: арт-салон, брифінг, ваучер, відеокліп, діджей, екстрадиція, імідж, імейлик, креативний [16, c.4].

3. Моментальні входження нових явищ дійсності – предметів, процесів, абстрактних понять [16, c.9]. Одним із найважливіших джерел розвитку словникового складу мови є номінативна діяльність її носіїв, яку розуміють як створення слів для позначення нових явищ дійсності – предметів, процесів, абстрактних понять. Важливе значення має також походження інновацій – чи це неологізми-запозичення, чи неологізми на основі питомої лексики. Щодо першої групи відомо, що вони входять до мови-реципієнта разом із реалією або поняттям і відразу ж засвоюються. Інтенсивність процесу освоєння неолексем названої вище другої групи має різні етапи, які визначаються окресленими чинниками.

4. Порівняно новим явищем у лексичному розвитку мови є абревіатури [16, c. 5]. Позитивною рисою цього виду лексики є те, що та сама кількість інформації передається набагато меншою кількістю знаків, ніж у текстах без абревіації. Наприклад, замість «Українське державне об'єднання для продажу сільськогосподарської техніки, запасних частин, мінеральних добрив та інших матеріально-технічних засобів, організації ремонту й використання машин» замінюємо на Укрсільгосптехніка, КУІн (Конгрес української інтелігенції), МВФ (Міжнародний валютний фонд), нардеп (народний депутат) та похідні від них деривати – змопівець, унсовець, компартноменклатурник тощо.

Проте абревіатурами не слід зловживати. Треба дотримуватися норм, які впорядковують використання складноскорочених слів у різних стилях мовлення. Перевантаження тексту абревіатурами робить мовлення штучним, незграбним, а то й незрозумілим.

Водночас зауважимо, що в межах кожної групи існують свої класифікації.

Згідно з класифікацією О. Сербенської, неологізми сучасної української мови можна поділити на такі групи [14, c.108]:

1. Новотвори. З одного боку, створюються ситуативні лексеми-оказіоналізми на зразок ЗМІшники, ющенківці, а з іншого – оказіональні словосполучення у функції номенів: ліві розтягнуть голоси свого електорату; визначити прохідного кандидата (“Вечірній Київ”).

У сучасному суспільстві стрімко розвивається рекламна індустрія, а це, у свою чергу, формує мову реклами, яка має великий вплив на суспільство – рекламні гасла й заклики, репліки героїв рекламних роликів широко цитуються. Реклама сприяє ознайомленню широкого кола українців із новими реаліями, наприклад: адаптер, аудіокарта, жалюзі, ролети. Молодь часто спілкується рекламними слоганами: «Не гальмуй – снікерсуй»; «Шейканемо, бейбі». Усі ці неологізми творяться за допомогою різних словотвірних афіксів і змінюються за граматичними законами української мови.

2. Запозичення. На відкритість сучасного українського суспільства, розвиток економічних і культурних зв’язків України із західними країнами українські засоби інформації відреагували масовим запозиченням чужих слів: мас-медіа, піца, попса, рімейк, топ-модель, фанта, хіт, шоу-бізнес.

Англомовні інтелектуальні “збагачення” часто викликають огиду й несприйняття. Кількість англіцизмів в одній фразі часом сягає такої межі, що глядач (слухач) уже не здатен сприймати інформацію: “ Генеральний директор холдингової, консалтингової чи трастової компанії організовує тренінгові курси, надає бізнес-плани, складає лістинг котирувань відповідно до маржі, встановленої Нацбанком, укладає ф’ючерсні контракти, які набувають сили при в’їзді до офшорних зон”. Чи не зрозуміліше й простіше було б сказати: “ Генеральний директор розпорядчого, дорадчого чи довірчого товариства організовує навчання, складає список вартісності відповідно до допуску, встановленого Нацбанком, укладає майбутні угоди, які набувають чинності при виїзді до непідлеглих зон”? Іноді здається, що неможливо дібрати українських відповідників, проте це далеко не так. Скажімо, популярне слово консалтинг має в українській мові сім відповідників (деякі з них – синоніми): порадництво, дорадець, порадник, радний, дорадчий, порадний, порадчий [12, с.4].

Завдяки ЗМІ частина запозиченої лексики досить швидко освоюється, збагачується похідними утвореннями: національний хіт-парад, хітова пісня, хітова програма, хітова дівчина, офшорна гра (телевізія), фостерна сім’я.

3. Перерозподіл значень у жанрах і видах мовлення. Оновлення й поповнення лексичного складу української мови відбувається і в результаті лексико-семантичної деривації слів. У нових умовах функціонування слова набувають і нових семантичних навантажень. Це дає можливість розширювати семантику похідної основи й функціональне поле: крутий, крутизна, круто, крутіше, крутіший (багатий), тінь, тіньовик, тіньова економіка, більшовики (більшість у парламенті). Реальність породжує для мови нові й нові об’єкти називання (предмети, поняття, ознаки, явища, відношення) й формує потребу в новотвореннях та запозиченнях лексем. Кожна мова більш стала, традиційна з боку номінативно-комунікативних одиниць. В. Чапленко пропонував “пучковий підхід” до розуміння природи мовного знака. Він вважав, що природа мовного знака характеризується переплетінням кількох ознак, що формують пучок асоціацій за суміжністю. Поява нового значення – це ще одна ниточка в семантичному пучку лексеми [11, с.19].

Такі лексичні новації поповнюють загальний жаргон сучасної української мови: засвітитися (виявити себе), загнутися (зазнати поразки), зависнути на чомусь (звернути увагу), наварювати (одержувати швидко прибутки), наїжджати (мати претензії), прокручувати (одержувати прибутки), прикид (одяг), бабки (гроші), прикол (щось особливе), шлангувати (прикидатися) та ін.

4. Відродження слів і висловів з минулого. Важливою лексикологічною проблемою є поповнення термінології сучасної української літературної мови, зокрема, профільних терміносистем, бо при цьому треба розумно поєднувати національні та інтернаціональні елементи.

У період утвердження державності країни й мови природним
є прагнення до термінотворення на основі власної мови. Ця орієнтація виконує позитивну роль, консолідуючи членів мовної спільноти.

Повернена, реабілітована лексика поповнила собою терміносистеми багатьох сфер гуманітарних наук, особливо суспільних, культури, освіти, виробництва.

Так, наприклад, в освітню систему України повернулись окремі колись традиційні форми навчання й, відповідно, слова, похідні від них утворення й словосполучення: гімназія, гімназист, гімназистка, гімназійний (клас); ліцей, ліцейний, ліцеїст, ліцеїстка, ліцейна (програма); бакалавр, магістр.

Якщо подивитися на профільні підтерміносистеми сучасної української мови як на реабілітацію слів, то найбільш реабілітованою є підсистема “фінанси”: акція, акціонер, акціонерний, аукціон, гривня, комерція, комерсант, комерційний, комерціоналізація, оренда, орендний, орендатор.

Поповнення української мови реабілітованими лексемами, новотворами, запозиченнями, елементами розмовного, професійного мовлення певною мірою порушує вже усталену кодифікацію української літературної мови, актуалізує питання про функціонування літературної норми та її варіантів. Виникають лексичні паралелі як перехідні ланки до нової норми або семантико-конотативної синонімії: баскетбол – кошиківка, бачення – візія, виставочний – виставковий, відпочиваючий – відпочивальник, винятковий – ексклюзивний, гімнастика – рухавка, зноска – посилання, журнал – часопис, казначейство – скарбниця, сучасний – модерний, фотографія – знімок – світлина та інші.

Проаналізувавши основні підходи щодо класифікації неологізмів у сучасному медіа-тексті О. А. Стишова та О. А. Сербенської, робимо висновок про те, що в цілому вони є досить схожими. Тому, на нашу думку, доцільно узагальнити цей поділ та виокремити такі групи неологізмів:

1. Новотвори.

2. Запозичення.

3. Моментальні входження нових явищ дійсності.

4. Абревіатури.

5. Перерозподіл значень у жанрах і видах мовлення.

6. Відродження слів і висловів з минулого.