Природна вентиляція. За типом повітрообміну природну вентиляцію поділяють на загальнообмінну неорганізовану та загальнообмінну організовану

За типом повітрообміну природну вентиляцію поділяють на загальнообмінну неорганізовану та загальнообмінну організовану, яка базується на аерації.

Загальнообмінна неорганізована природна вентиляція (інфіль­трація, або природне провітрювання) здійснюється зміною по­вітря в приміщенні через нещільності в огородженнях і елемен­тах будівельних конструкцій, завдяки різниці тиску ззовні і всередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від багать­ох факторів — сили і напрямку вітру, температури повітря все­редині приміщення і ззовні споруди, виду огородження і якості будівельних робіт. Однак, інфільтрація спостерігається і в жит­лових будівлях і може досягати 0,5...0,75 об'єму будівлі за годи­ну, а для промислових підприємств — 1... 1,5.

Для забезпечення постійного повітрообміну за умови підтрим­ки чистоти повітря в приміщенні служить загальнообмінна організо­вана природна вентиляція. Організована, або регульована, природ­на вентиляція може бути канальною та безканальною (аерація).

Канальна природна витяжна вентиляція без організованого припливу чистого повітря використовується в житлових та адміністративних будівлях.

Аерація — це загальнообмінна організована керована природ­на вентиляція приміщення, проходить за рахунок різниці гравітаційного тиску зовнішнього та внутрішнього повітря і дії вітру. Повітрообмін в приміщенні забезпечується наявністю от­ворів у стінах (вікна) та в перекриттях (ліхтарі)

Для регулювання надходження та видалення повітря перед­бачено перекриття на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

При проектуванні вентиляційних систем з природним надхо­дженням зовнішнього повітря у виробниче приміщення в холод­ну пору року доцільно передбачити заходи, які запобігають:

—зниженню температури повітря в робочій зоні нижче припустимої норми;

—накопиченню в приміщенні водяної пари;

—конденсації вологи на стінах та металевих поверхнях.

Вилучення забрудненого повітря з приміщень через спеціальні канали здійснюють під впливом природного його руху внаслідок різниць температур.

Дефлектори — це спеціальні пристрої, які використовують для видалення забрудненого або перегрітого повітря з виробни­чих приміщень, гаражів, депо, побутових приміщень, а також для локального повітрообміну.

Ефективність роботи дефлекторів залежить від конструктив­них особливостей, розмірів, довжини припливно — витяжних каналів, сили вітру та висоти встановлення дефлектора. Для ви­далення великої кількості повітря розміри дефлектора повинні бути досить великими, або використати кілька малих дефлек­торів, які за продуктивністю дорівнюють великому.

Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки, які називаються дефлекторами. Дія дефлектора базується на тому, що при обтіканні його вітром приблизно на 5/7 поверхні насад­ки, утворюється розрідження, внаслідок чого у витяжному ка­налі збільшується тяга.

Найбільш ефективний і досконалий в аеродинамічному відношенні — дефлектор ЦАП. У перерізі він може бу­ти циліндричний, квадратний.

Дефлектори доцільно влаштовувати над виступаючими час­тинами конструктивних елементів на покрівлі. Недоцільно вла­штовувати дефлектори біля протипожежних перешкод. Це може викликати підвищення тиску повітря, коли через дефлектор ззовні поступатиме в приміщення токсичне, вибухонебезпечне повітря.

Дефлектори слід розташовувати на найвищих ділянках по­крівлі, вище гребня даху в зоні активної дії вітру.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік у тому, що повітря надходить в приміщення без попереднього очищення, а видалене відпраць­оване повітря також не очищується і забруднює довкілля.