Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Законодавство про охорону праці складається із Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України, "Основ законодавства України про охорону здоров'я", Законів України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про пожежну безпеку", "Про дорожній рух", "Про цивільну оборону", інших законодавчих і нормативних актів (положень, правил, норм, стандартів, вказівок тощо).
Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України, прийнятою Верховною Радою України 28. 06. 1996 року.
У статті 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці...". "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".
Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням щотижневих днів відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, а також установленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
У ст. 46 Конституції України вказано: " Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника...", а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозалежних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Основоположним законодавчим документом щодо реалізації вказаних прав громадян є Закон України "Про охорону праці" (Закон у новій редакції набрав чинності з 17 грудня 2002 р.). Цей Закон містить преамбулу та дев'ять розділів: І — "Загальні положення", II — "Гарантії прав на охорону праці", III - "Організація охорони праці", IV -"Стимулювання охорони праці", V — "Нормативно-правові акти з охорони праці", VI — "Державне управління охороною праці", VII — "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці", VIII " Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці".
Закон "Про охорону праці" проголошує принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з охорони праці, встановлює компетенцію й повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів держнагляду і громадського контролю, регулює відносини між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та стану виробничого середовища, визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
У Кодексі законів про працю основними розділами, присвяченими охороні праці, є такі: "Охорона праці", "Гарантії і компенсації", "Праця жінок", "Праця молоді", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю". У ньому конкретизовані нормативні положення Закону "Про охорону праці" та інших чинних законів. У розділі "Охорона праці", зокрема вказується, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство) створюються здорові і безпечні умови праці, і що це покладається на роботодавця. Він має впроваджувати ефективні сучасні засоби охорони праці, які запобігають виробничому травматизму й профзахворюванням. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України " Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.
Законом про охорону праці функції управління охороною праці і контролю закріплені за державою, що, безперечно, має велике знамення. У колишньому СРСР ця функція з 1933 року була покладена і на громадську організацію в особі профспілок.
В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами і недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава є гарантом створення безпечних та нешкідливих умов для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.
Дата публикования: 2015-01-15; Прочитано: 4263 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!