За типом лампи

· з лампою розжарювання

· з розрядною лампою

· з лампами змішаного світла

· з радіоізотопними і електролюмінісцентними джерелами світла

· з електричною дуговою вугільною лампою

· світлодіодні

за формою фотометричного тіла

· симетричні світлові прилади

· круглосиметричні світлові прилади

· не симетричні світлові прилади

за ступенем захисту від пилу і води

за можливістю переміщення при експлуатації

· стаціонарні

· переносні

· пересувні

За способом живлення лампи

· мережеві

· з індивідуальним джерелом живлення

· комбінованого живлення

за можливістю зміни положення оптичної системи

· рухливі

· не рухомого

за можливістю зміни світлотехнічних характеристик

· регульовані

· нерегульовані

За способом охолодження

· з природним охолодженням

· з примусовим охолодженням

усередині приміщень за місцем установки

· настінний світильник (Бра - застарілий термін)

· стельовий світильник (Плафон - застарілий термін)

· підлоговий світильник (Торшер - застарілий термін)

· настільний світильник

· підвісний світильник

· вбудований світильник

Шум

Шумом прийнято вважати звуки, які негативно впливають на організм людини і заважають його роботі та відпочинку. Тому шум часто називають несприятливим звуком. Зазвичай шум створюється під

час хаотичного чергування звуків різної частоти та інтенсивності. Звук, як фізичне явище, є коливальним рухом, що поширюється хвилеподібно у пружному середовищі (газоподібному, рідинному чи твердому). Звук, а значить і шум, характеризується: швидкістю звуку с, м/с; частотою /, Гц; звуковим тиском р, Па; інтенсивністю /, Вт/м2.

За нормальних атмосферних умов (Т = 293 К та Р = 1034 ГПа) швидкість звуку в повітрі дорівнює с = 344 м/с.

Частота звуку визначається кількістю коливань пружного середовища за одиницю часу і вимірюється в герцах (1 Гц — це одне коливання за секунду). За частотою звукові (акустичні) коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові, з частотою коливання менше ніж 20 Гц; звукові (сприймаються органом слуху людини) — від 20 до 20 ООО Гц; ультразвукові — більше ніж 20 000 Гц. У свою чергу звуковий діапазон прийнято поділяти на низькочастотний — до 400 Гц, середньочастотний — 400—1000 Гц, високочастотний — більше 1000 Гц.

31. Нормування, вимірювання і заходи захисту від шуму

При нормуванні шуму до уваги беруться різні його види. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 та ДСН 3.3.6.037-99 шуми класифікуються за характером спектра та часовими характеристиками. За першою ознакою шуми поділяються на широкосмужні, з неперервним спектром, шириною більш ніж одна октава, та вузькосмужні або тональні, у спектрі яких є виражені дискретні тони. За часовими характеристиками шуми можуть бути постійними, якщо їх рівень шуму протягом робочої зміни (8 годин) змінюється не більш ніж на 5 дБА, та непостійними. Останні поділяються:

• на мінливі, рівень шуму яких безперервно змінюється (коливається) в часі більш ніж на 5 дБА;

• переривчасті, рівень шуму яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше, при цьому довжина інтервалів, під час яких рівень залишається сталим, становить Ici більше;

• імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с, при цьому рівні шуму відрізняються не менш ніж на 7 дБА.

Нормування шуму проводиться за двома методами: нормування за граничним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА Перший метод нормування е основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску (дБ) нормуються в октавних смугах частот. Октавна смуга частот (октава) — діапазон частот, у

якому верхня гранична частота /в удвічі більша за нижню граничну частоту /и. Октава характеризується середньогеометричним значенням частоти

Заходи та засоби захисту від шуму

Заходи та засоби захисту від шуму поділяються на колективні та індивідуальні.

До засобів індивідуального захисту (313) від шуму належать навушники, протишумові вкладки, шумо-заглушувальні шоломи.

Засоби колективного захисту від шуму поділяються за такими напрямками:

— зменшення шуму в самому джерелі;

— зменшення шуму на шляху його поширення;

— організаційно-технічні заходи;

— лікувально-профілактичні заходи.

Засоби та заходи колективного захисту, що зменшують шум на шляху його поширення поділяються на архітектурно-планувальні та акустичні (рис. 4.4).

Зменшення шуму у самому джерелі — найбільш радикальний засіб боротьби з шумом, що створюється устаткуванням. Це досягається за допомогою таких заходів та засобів:

• удосконалення кінематичних схем та конструкцій устаткування;

• проведення статичного та динамічного зрівноважування і балансування; виготовлення деталей, що співударяються та корпусних деталей з неметалевих матеріалів (пластмас, текстоліту, гуми);

• чергування металевих та неметалевих деталей; підвищення точності виготовлення деталей та якості складання вузлів і устаткування;

• зменшення зазорів у з'єднаннях шляхом зменшення припусків; застосування мащення деталей, що труться та ін.

32. Вібрація, характеристики вібрації, захист від вібрації

Вібрація [лат. vibratio] – коливання, тремтіння. Переміщення точки або механічної системи при якому відбувається почергове зростання й зменшення в часі значень хоча б однієї координати називають вібрацією.

Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені силові впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні переміщення; дисбаланс. Причиною дисбалансу є: неоднорідність матеріалу; розбіжність центрів мас і осей обертання; деформація.

Параметри вібрації

Параметрами вібрації, які виміряють для визначення негативного впливу на організм людини є такими:

1. Частота, Гц

2. Амплітуда А, м.

3. Середнє квадратичне значення віброшвидкості Vt, м/с.

4. Середнє квадратичнє віброприскорення wt, м/с.

5. Відносний показник віброскорості Lv, Дб.

6. Відносний показник віброприскорення Lw, Дб.

Людина є замкнутою системою з частотою коливань 5-9 Гц. Якщо підвести зовнішні коливання з тієї ж частотою – резонансом, то великою мірою можливе повне припинення роботи серця.

Нормування вібрацій визначається їх нормативними характеристиками.

Нормативними характеристиками, що служать для оцінки впливу вібрацій на людину є:

Середньоквадратичні значення віброшвидкості і виброприскорения та їхні показники. Понад 10 Гц - нормуються Vt і wt. Менше 10 - Lw Lv.

По способу передачі на людину вібрація вимірюється в 3 ортогональних осях: x, y, z. Нормування здійснюється в різних інтервалах частот:

Для загальної вібрації - 2, 4, 8, 16, 31.5, 63 Гц

Для локальної - 8, 16, 31.5, 63, 125, 250, 500, 1000 Гц.

Для вимірювання сили вібрації використовують різні прилади і в тому числі віброскоп.

засоби та заходи боротьби з вібрацією.

У автоматизованих виробництвах засобом боротьби є дистанційне керування (виключає контакт) відповідним технологічним процесом. А у неавтоматизованих виробництвах використовують такі засоби та заходи:

1. Зниження вібрації в джерелах їх виникнень:

підвищення точності опрацювання деталей;

оптимізація технологічного процесу;

поліпшення балансування.

2. Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);

вибродемпфірування (пружинні віброізолятори).

Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів:

загальна кількість робочого часу в контакті з віброобладнанням не повинна перевищувати зміни;

одноразова дія не повинна перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.

До лікувально - профілактичних заходів відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють організм; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накопичення в організмі).

33. Дія виробничих вібрацій на організм людини. Нормування і вимрювання вібрацій

Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну(при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч).

34. Дія електричного струму на організм людини. Прични смертельних випадків від дії електричного струму.

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електричну та механічну (динамічну) дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.

Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводить до електротравм, які умовно поділяються на два види:

· місцеві електротравми, які означають місцеве ушкодження організму;

· загальні електротравми електричні удари), коли уражається (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.

Згідно зі статистичними даними орієнтовний розподіл нещасних випадків внаслідок дії електричного струму у промисловості за вказаними видами травм має такий вигляд:

· місцеві електротравми — 20 %;

· електричні удари — 25 %;

· змішані травми, (одночасно місцеві електричні травми та електричні удари) — 55 %.

Приблизно 75 % випадків ураження людей струмом супроводжується виникненням місцевих електротравм.
За видами травм ці випадки розподіляються таким чином, %:

· електричні опіки — 40;

· електричні знаки — 7;

· металізація шкіри — 3;

· механічні пошкодження — 0,5;

· електроофтальмія — 1,5;

· змішані травми — 23;

· усього —75.

35. Фактори які визначають ступінь ураження електричним струмом Основними факторами, що визначають результат ураження, є:
q величина струму і напруги;
q тривалість дії струму;
q опір тіла;
q петля («шлях») струму;
q психологічна готовність до удару.

- Величина струму і напруги.
Електричний струм, як вражаючий фактор, визначає ступінь фізіологічної дії на людину. Напруга слід розглядати лише як фактор, обуславлі-вающий протікання того чи іншого струму в конкретних умовах - чим більше напруга дотику, тим більше вражає струм.

- Тривалість дії струму.
Встановлено, що поразка електричним струмом можливо лише у стоянні повного спокою серця людини, коли відсутні стиск (систола) або розслаблення (діастола) ж-лудочков серця і передсердь. Тому при малому часі вплив струму може не сов-падати з фазою повного розслаблення, проте все, що збільшує темп роботи серця, спо-власної підвищення ймовірності зупинки серця при ударі струмом будь-якої тривалості. До таких причин слід віднести: втома, збудження, голод, спрагу, переляк, прийняття алкоголю, наркотиків, деяких ліків, куріння, хвороби і т.п.

- Опір тіла.
Величина непостійна, залежить від конкретних умов, змінюється в межах від не-скількох сотень Ом до декількох мегом. З достатнім ступенем точності можна вважати, що при дії напруги промислової частоти 50 Герц, опір тіла чоло-століття з'являйся активної величиною, що складається з внутрішньої і зовнішньої складових. Внутрішній опір у всіх людей приблизно однаково і складає 600 - 800 Ом. З цього можна зробити висновок, що опір тіла людини визначається в основному величиною зовнішнього опору, а конкретно - станом шкіри рук товщиною всього лише 0,2 мм (в першу чергу її зовнішнім шаром - епідермісом).

- Шлях («петля») струму через тіло людини.
При розслідуванні нещасних випадків, пов'язаних з дією електричного струму, перш за все з'ясовується, яким шляхом протікав струм. Людина може торкнутися токо-ведучих частин (або металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою) самими різними частинами тіла. Звідси - різноманіття можливих шляхів струму.
Найбільш ймовірними визнані наступні:
• «права рука - ноги» (20% випадків ураження);
• «ліва рука - ноги» (17%);
• «обидві руки - ноги» (12%);
• «голова - ноги» (5%);
• «рука - рука» (40%);
• «нога - нога» (6%).
Всі петлі, крім останньої, називаються «великими», або «повними» петлями, ток захоплює область серця і вони найбільш небезпечні. У цих випадках через серце протікає 8-12 відсотків від повного значення струму. Петля «нога - нога» називається «малою», через серце протікає всього 0,4 відсотка від повного струму. Ця петля виникає, коли людина опиняється в зоні розтікання струму, потрапляючи під крокові напругу

36. Види електричних травм. Причини смертельних випадків від дії електричного струму

Електротравма - це травма, яка спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. За наслідками електротравми умовно поділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає локальне ушкодження організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм унаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем. Приблизний розподіл електротравм за їх видами має такий вигляд: місцеві електротравми - 20 %; електричні удари - 25 %; змішані травми (сукупність місцевих електротравм та електричних ударів) - 55 %.

Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електрофтальмія.

Електричний опік - найбільш поширена місцева електротравма (близько 60 %), яка трапляється переважно у працівників, що обслуговують діючі електроустановки. Електричні опіки залежно від умов їх виникнення бувають двох видів: струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється на теплову, та дугові, які виникають унаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти та температури, а також розмірів дуги електричні опіки можуть уражати не лише шкіру, але й м'язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки називаються глибинними і гояться вони досить довго.

Електричні знаки (електричні позначки) являють собою плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмовідними частинами.

Металізація шкіри - це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження зазвичай зазнають відкриті ділянки тіла - руки та обличчя. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою та шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності.

Механічні ушкодження - це ушкодження, які виникають унаслідок судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини. Механічні ушкодження виявляються у вигляді розривів шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть переломів кісток.

Електроофтальмія - це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових випромінювань електричної дуги.

Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості випадків (близько 80 %, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження електричні удари умовно поділяють на чотири ступеня:

І - судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

II - судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;

III - втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або обох одночасно);

IV - клінічна смерть.

Клінічна смерть - це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та легень і триває 6-8 хв, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, унаслідок чого припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпад білкових структур.

Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо збереження йому життя.

Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути: зупинка серця чи його фібриляція (хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза, що призводить до порушення кровообігу); припинення дихання внаслідок судомного скорочення м'язів грудної клітки, що беруть участь у процесі дихання; електричний шок (своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на подразнення електричним струмом, що супроводжується розладами кровообігу, дихання, обміну речовин і т. ін.). Можлива також одночасна дія двох або навіть усіх трьох вищеназваних причин. Слід зазначити, що шоковий стан може тривати від кількох десятків хвилин до декількох діб. При тривалому шоковому стані зазвичай настає смерть.

37. Двохфазне включення людини в електричну мережу (схеми), наслідки ураження

При двофазному доторканні до струмовідних частин (рис. 3.14) сила струму /л, що проходить через тіло людини, визначається за формулами:

- для мережі постійного або однофазного змінного струму

- для трифазної мережі

де Я - опір тіла людини; С/^ - робоча напруга мережі; 1/яін - лінійна напруга мережі; С/ф - фазна напруга мережі.

Рис. 3.14. Схема двофазного доторкання: а - у мережі постійного або однофазного змінного струму; б - у трифазній мережі

Двофазне доторкання є більш небезпечним, оскільки /і залежить лише від напруги мережі та опору тіла людини. Однак такі випадки трапляються досить рідко і є зазвичай наслідками порушення вимог з охорони праці.

Для більшої наглядності визначимо силу струму, що може пройти через тіло людини при двофазному доторканні до струмовідних частин у трифазній мережі з лінійною напругою UnUt = 380 В:

Таким чином, при двофазному доторканні через тіло людини може пройти струм, який перевищує значення порогового фібриляційного струму (див. табл. 3.5), що може призвести до смертельного ураження.