Автоматичні засоби для виявлення, повідомлення і гасіння пожеж

Для своєчасного автоматичного виявлення джерела загорання і повідомлення пожежній частини про місце пожежі використовують пристрої пожежного зв'язку і сигналізації. До них відносяться теле- і радіозв'язок, пристрої пожежної сигналізації з автоматичним і ручним пуском, електричні сирени, дзвони і гудки транспортних засобів.

На пожеженебезпечних об'єктах категорій А, Б, В встановлюють пожежні оповісники (датчики) які при виникненні пожежі по проводах і без них подають сигнали до прийомних апаратів. Пожежні оповісники бувають ручної і автоматичної дії. Ручні поділяються на кнопкові і кодові. Оповісники встановлюються всередині приміщень у коридорах, на драбинах і стінах, колонках на рівні 1,5 м від підлоги так, щоб до них був забезпечений вільний доступ. Автоматичні оповісники, в залежності від застосування датчиків бувають теплові, світлові, ультразвукові, димові та інші. Теплові оповісники спрацьовують від дії теплоти; наприклад, коли температура навколишнього повітря досягає критичного значення (на 20°С вище робочої температури захисною об'єкта) або коли температура в приміщенні наростає від 5 до 10°С за 1 хв. Світлові оповісники діють на основі перетворення ультрафіолетового випромінювання в електричну енергію, можуть виявити навіть невеликі ознаки полум'я, наприклад горіння сірника, практично миттєво.

Димові оповісники реагують на наявність у повітрі приміщення продуктів згорання. При попаданні диму від пожежі в іонізаційну камеру, яка знаходиться в оповіснику, він спрацьовує.

Теплові оповісники можуть контролювати приміщення з розрахунку один оповісник на 10-25 м² площі, димові - в залежності від місця їх встановлення - від 30 до 10 м² і світлові - 400-600 м².

Автоматичні оповісники кріплять переважно на стелі або підвішують на значній висоті від підлоги. При ремонті приміщення на них одягають захисні чохли. Коли роботи закінчені, чохли необхідно зняти.

Крім оповісників, всі об'єкти повинні мати внутрішній і зовнішній телефонний зв'язок. Біля телефонною апарату повинна бути табличка з червоним написом на білому фоні "При пожежі дзвонити 101".

Для гасіння пожеж в приміщеннях, які відносяться до категорій виробництв А, Б, В - особливо небезпечних у пожежному відношенні, застосовують стаціонарні обладнання. У таких приміщеннях монтують спринклерні установки для автоматичного гасіння пожежі розпиленою водою. Вони представляють собою мережу водопровідних труб, розміщених під стелею приміщення. У труби вмонтовані зрошувальні головки (спринклери). Отвір у головці закритий легкоплавким замком (температура плавлення 72, 93, 141, 182 °С). При підвищенні температури цей замок плавиться і викидається, вода надходить у головку, вдаряється в розетку і розпилюється. Один спринклер може зрошувати площу 9-12 м². Спринклерна система забезпечує подачу води безпосередньо в джерело пожежі. Як тільки при пожежі розкривається хоча б один спринклер, спеціальний контрольно-сигнальний клапан подає звуковий і світловий сигнал тривоги про пожежу.

Для подачі води відразу на всю площу приміщення використовують дренчерні установки групової дії. У них встановлені дренчери – відкриті зрошувальні головки без замків. Вода в трубопровід подається після відкриття спеціального клапану. Клапан відкривається автоматично або вручну, при цьому також подається сигнал небезпеки.