Регулювання питань охорони праці у колективному договорі

Колективний договір – це письмова нормативна угода між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, від імені якого виступає профспілковий комітет чи інший уповноважений трудовим колективом орган. Цією угодою визначаються взаємні зобов’язання сторін у галузі трудових і соціально-економічних відносин.

За правовим значенням колективні договори можуть бути двох видів:

1) колективний договір підприємства, установи, організації;

2) колективний договір структурного підрозділу підприємства в межах його компетенції.

Колективний договір буде реальним та діючим, якщо двосторонні зобов’язання опрацьовані якісно, з урахуванням усіх положень чинного законодавства. У більшості організацій медичної галузі інтереси колективу (виконавця) представляє профспілковий комітет, а інтереси адміністрації (роботодавця) – ректори, головні лікарі тощо.

Договори містять мінімальні, проте обов’язкові до виконання письмові зобов’язання, що насамперед стосується гарантій, пільг та компенсацій.

Складанню колективного договору має передувати підготовча робота, яку слід починати не пізніше ніж за 3 міс до закінчення терміну дії попереднього договору, а саме:

Ø вивчаються побажання відділень лікарень, щодо нового колективного договору; аналізуються результати атестації робочих місць, дані щодо випадків виробничого травматизму та ін. виробничих негараздів;

Ø вивчаються відомості про стан здоров’я працівників (дані щодо кількості звертань за медичною допомогою, результатами медичних оглядів тощо);

Ø узагальнюються зауваження, приписи та акти перевірок контролюючими органами (СЕС, пожежна інспекція, інспекція з охорони праці тощо);

Ø підводяться попередні підсумки виконання договору поточного року;

Ø проводяться узгодження окремих пунктів та розділів договору;

Ø визначається орієнтовний розмір коштів, що необхідні для повноцінної реалізації витратних доходів договору.