Оцінка токсичності й небезпечності шкідливих речовин

Оцінка токсичності й небезпеки шкідливих речовин здійснюється за рядом показників, серед яких найбільш значимими є такі: середня смертельна концентрація в повітрі; поріг хронічної дії шкідливої речовини; гранично допустима концентрація; гранично допустима площа забруднення шкірного покриву; орієнтовно безпечний рівень впливу.

Середня смертельна концентрація шкідливої речовини в повітрі – концентрація речовини, що викликає загибель 50 % тварин при 2-х і 4-х годинному інгаляційному впливі.

Поріг хронічної дії (ПХД) – мінімальна концентрація речовини в повітрі, при впливі якої в організмі виникають зміни, що виходять за межі фізіологічних пристосувальних реакцій. ПХД встановлюється в дослідах на тваринах протязгом 4-х місяців.

Гранично допустима концентрація (ГДК) речовини в повітрі (розд. 2.3.1). Величина ГДК може бути переглянута при надходженні нових даних про токсикологічні властивості тієї чи іншої шкідливої речовини, що ведуть до негативних змін у здоров'ї працюючих.

Вихідною величиною для визначення ГДК шкідливої речовини в
повітрі є поріг хронічної дії, в який вводиться коефіцієнт безпеки (I_s). Цей коефіцієнт враховує весь комплекс характеристик шкідливої речовини – зону дії, період дії, активність і т. п.

Розробці ГДК, як правило, передує встановлення орієнтовного гранично допустимого рівня концентрації (ОГДК) – тимчасового гігієнічного орієнтованого нормативу концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони. Він встановлюється для нових хімічних речовин. Ця характеристика повинна переглядатися через 2 роки після затвердження або замінятися ГДК з урахуванням статистичних даних про здоров'я працюючих в умовах праці, що характеризуються наявністю такої шкідливої речовини.

Причому, при встановленні ГДК обов'язковим є дослідження впливу шкідливих речовин на шкірні покриви. Для речовин, що характеризуються негативним впливом на шкірний покрив, визначається гранично допустимий рівень забруднення шкірного покриву (ГДШП, мг/см²).