Завдання. 19. У травні 2011 р. Ніжинський міський молочний завод звернувся до суду з позовом про стягнення з господарського товариства “Віко-ЛТД” 90000 грн

19. У травні 2011 р. Ніжинський міський молочний завод звернувся до суду з позовом про стягнення з господарського товариства “Віко-ЛТД” 90000 грн.

Позивач зазначив, що 30.07.2010 р. Ніжинський міський молочний завод придбав у відповідача автомобіль МАЗ-64229-032, який виявився технічно несправним і 12.12.2010 р. згорів на 78-му кілометрі дороги Черкаси – Київ – Ростов-на-Дону. Відповідно до ст. 681 ЦК України позивач має право вимагати розірвання договору купівлі-продажу, оскільки недоліки проданого йому автомобіля виявлені протягом одного року з дня передачі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що причиною загорання автомобіля є дефекти, які з’явилися під час його експлуатації, а тому вини відповідача в заподіянні шкоди немає.

Дайте визначення поняття доказів. Якими засобами доказування в даній справі позивач може обґрунтувати свої вимоги?

20. Позивач – ТОВ “Булат” – звернувся до господарського суду Харківської обл. із позовом про стягнення з Ізюмського консервного заводу збитків на суму 885191 грн, яких він зазнав у результаті несвоєчасних розрахунків за полуницю, що прийняв відповідач від ТОВ “Булат” у період з 17.05.2011 р. по 24.06.2011 р.

Подані позивачем і відповідачем накладні, датовані червнем 2011 р., свідчать про те, що протягом місяця ТОВ “Булат” за угодою з відповідачем декілька разів передавало йому свіжу полуницю на суму 58850 грн, вартість якої було перераховано відповідачем у травні 2011 р., що підтверджується платіжним дорученням від 19.05.2011 р. № 79.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладалися договори купівлі-продажу, на підтвердження яких позивач виписував накладні, що містили відомості про кількість, ціну проданої полуниці та суму, а відповідач приймав полуницю, підтверджуючи це штампами та
підписами матеріально відповідальних осіб на цих накладних, і у нього виникав обов’язок розрахуватися негайно.

Господарський суд задовольнив позов і визнав, що до збитків належать відсотки, не одержані за депозитним рахунком юридичної особи за 11 місяців, тобто за строк, протягом якого позивач мав реальну змогу використовувати гроші за продану ним полуницю в разі вчасних розрахунків з боку покупця.

Дайте визначення предмета доказування. Чи правильно у справі вирішене питання про належність доказів?

21. Українська багатогалузева фірма “Інком” (м. Київ) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до військової частини А-0138/А-154 про стягнення збитку в сумі 33870 грн, заподіяного внаслідок ДТП.

У районі бульвару Лесі Українки 30.07.2011 р. сталося зіткнення транспортних засобів позивача – “Ніссан-Санні” (водій Борисенко А.М.) і відповідача – ГАЗ-24 (водій Чугуй Г.В.), внаслідок якого був пошкоджений автомобіль позивача.

Відповідач не визнав своєї вини, посилаючись на наявність суттєвих суперечностей у висновках експерта Харківського НДІСЕМЮ України. Ці висновки не відповідають фактичним обставинам події і не можуть бути доказами у справі, які підтверджують висновки ДАІ про вину водія відповідача.

У зв’язку з цим відповідач заявив клопотання про призначення повторної експертизи, яку доручили провести Київському науково-дослідному інституту судової експертизи.

Який процесуальний порядок призначення експертизи? Складіть письмову ухвалу про задоволення клопотання відповідача.

22. Спеціалізована акціонерна страхова компанія “Скіф” звернулася до господарського суду Запорізької обл. з позовом до акціонерного банку “Авто-ЗАЗ-банк” і Запорізького товариства з обмеженою відповідальністю “Пінта” про визнання недійсним договору страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту, отриманого за договором від 13.06.2011 р. № 2-КР, укладеного шляхом обману.

У судовому засіданні позивач згідно зі ст. 22 ГПК України заявив клопотання про доповнення підстав позову і вимагав визнання цього договору недійсним у зв’язку з його невідповідністю вимогам закону, оскільки особа, яка його уклала, не мала на це повноважень.

Відповідач позовні вимоги повністю заперечував, вважаючи, що підстав для їх задоволення немає. Позивач при цьому посилався на проведену слідчим з особливо важливих справах УВС Запорізької обл. перевірку, в ході якої не виявлено порушень при укладенні спірного договору.

Які підстави звільнення від доказування в господарських справах? Чи є вони в даній справі?

23. У квітні 2011 р. завод “Маяк” (с. Стовп’яги) звернувся в господарський суд з позовом до Дівичківського ССТ про витребування майна з чужого незаконного володіння (магазин). Позивач подав до суду документи, які свідчать про те, що він є правонаступником радгоспу “Дніпро”, якому і належав спірний будинок.

Довідкою Переяслав-Хмельницької районної ради народних депутатів від 09.09.2009 р. № 93 підтверджено, що виконкомом рішення про передачу відповідачу спірного будинку не приймалося.

Викладені обставини свідчать, що магазин надавався від-повідачу лише в оренду, а не у власність.

Виходячи з викладеного, суд задовольнив позов і зобов’язав Дівичківське сільське споживче товариство передати заводу “Маяк” у встановленому порядку у строк до 13.11.2011 р. магазин № 315.

Які факти підлягають доказуванню? Які факти має доказувати кожна сторона? Які засоби доказування можуть бути використані в даній справі?

24. ДП “Айсберг” 12.02.2011 р. звернулося до господарського суду Черкаської обл. з позовом про стягнення з ТОВ “Оріана” вартості товару, отриманого відповідачем за договором № 8 від 03.08.2010 р., та штрафу за порушення умов цього договору загальною сумою 34056, 23 грн.

ДП “Айсберг” 23.02.2011 р. подало до того ж суду позов про стягнення з ТОВ “Оріана” пені за несвоєчасну оплату поставленого за договором № 8 товару в сумі 11700 грн. Ухвалою господарського суду Черкаської обл. від 15.03.2011 р. справи, порушені за обома позовами, об’єднані в одне провадження.

Відповідач позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що договір № 8 від 03.08.2010 р. ним не укладався, товар згідно з накладними він не отримував, а всі надані позивачем докази є підробленими. В обґрунтування цих тверджень представник відповідача просив допитати в якості свідків головного бухгалтера та фінансового директора ДП “Айсберг”, а також призначити судові експертизи.

Рішенням господарського суду Черкаської обл. від 20.05.2002 р. у позові відмовлено з тих підстав, що подані позивачем докази є сфальсифікованими відповідно до висновків проведених судових експертиз, товару відповідач не отримував і, відповідно, ніякої заборгованості не має. У задоволенні клопотання відповідача про допит в якості свідків головного бухгалтера та фінансового директора було відмовлено.

Чи є підстави для об’єднання позовних вимог? Які засоби доказування передбачені ГПК України? Який процесуальний порядок призначення та проведення судових експертиз?

25. У лютому 2011 р. приватне акціонерне товариство “Харківський автогенний завод” звернулося до господарського суду Полтавської обл. із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Полтавапромтехгаз” про стягнення суми боргу – 33 931 грн 52 коп з урахуванням індексу інфляції – 3 528 грн
89 коп та річних – 1 252 грн 20 коп, а також пені – 3 439 грн
30 коп з підстав неналежного виконання договору поставки технічних газів № 545 від 24.11.2008 р. та доповнень до нього (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Господарським судом встановлено, що позивач у 2006 – 2009 р. поставляв відповідачеві технічні гази на умовах договорів від 01.11.2006 р. № 27-2007, від 01.04.2008 р. № 395-2008, від 24.11.2008 р. № 545 та додаткової угоди від 15.12.2008 р. Ціна останнього договору становить 1 354 257 грн 60 коп.

Позивач стверджує, що за поставлену на умовах договору № 545 продукцію відповідач розрахувався не в повному обсязі.

Отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними, проте його вартість відповідач сплатив не в повному обсязі і борг дорівнює 33 931 грн 52 коп.

У жовтні 2009 р. сторони склали акт звірки взаєморозрахунків на суму 41 075 грн 52 коп. Позивач 27.10.2010 р. звернувся до відповідача з вимогою погасити борг у розмірі 44 228 грн 52 коп, але в порушення вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги зобов’язан-ня не виконав.

Визначте предмет доказування по даній справі. Які засоби доказування можуть бути використані в даній справі? Які з наведених доказів є належними?

26. Міністерство юстиції України 15.11.2010 р. звернулося до господарського суду Івано-Франківської обл. із позовом про стягнення з ВАТ “Оріана” на користь держави 19 509 283 грн 10 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду заяви компанії “Regent Engineering International Limited” 03.04.2008 р. Європейський суд з прав людини виніс рішення, яким зобов’язав державу Україну сплатити компанії-заявнику суму заборгованості за рішенням арбітражного суду від 23.12.1998 р., що становить 2 466 906 доларів США 47 центів. У період з грудня 2008 р. по березень 2009 р. держава повністю виконала згадане рішення Європейського суду, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Проте, оскільки позивач вважає, що констатовані Європейським судом в ході розгляду цієї справи порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. мали місце внаслідок порушення ВАТ “Оріана” строків і порядку виконання своїх зобов’язань за укладеним з ТОВ “COM” (правонаступником якої є компанія “Regent Engineering International Limited”) контрактом та невиконання протягом тривалого часу рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 23.12.1998 р. у справі АС № 142у/98, виконання державою згаданого рішення Європейського суду завдало Державному бюджету України збитків на суму 19 509 283 грн 10 коп, що становить 2 466 906 доларів США 47 центів за офіційним курсом НБУ станом на 07.07.2010 р., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1166 ЦК України.

ВАТ “Оріана” 07.12.2010 р. подало відзив на позов, із змісту якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує, оскільки грошові вимоги компанії “Regent Engineering International Limited”, про які йдеться в позові, уже визнані судом у ході розгляду справи про банкрутство ВАТ “Оріана” та включені до реєстру вимог кредиторів.

Чи є в даній справі підстави звільнення від доказування? Які факти має довести кожна сторона по цій справі? Визначте правила оцінки доказів.

Т е м а 6. Порушення провадження в господарському суді

Питання для обговорення

1. Поняття та види позовів.

2. Позовна заява та її реквізити.

3. Відзив на позовну заяву.

4. Зустрічний позов.

5. Підстави відмови у прийнятті позовної заяви.

6. Повернення позовної заяви.

7. Наслідки порушення провадження у справі.

Спеціальні матеріали

Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України: роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_289800-97Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році: інформаційний лист Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. №01-8/164 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= v_164600-08Про деякі питання, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України: інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. № 01-08/369 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_369600-10 Завдання

27. У травні 2011 р. державне підприємство “Придніпровська залізниця” звернулося до господарського суду Донецької обл. з позовом до ТОВ “Укрхімпромресурси” про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно вказану масу вантажу в залізничній накладній № 52569232 у сумі 30 670,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької обл. від 06.05.2011 р. позовна заява державного підприємства “Придніпровська залізниця” повернута позивачу без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України (з посиланням на те, що доданий до матеріалів позову фіскальний чек № 2562 від 29.04.2011 р. не може бути доказом направлення відповідачеві копії позовної заяви, оскільки у вказаному чеку не зазначено адресата – юридичної особи, якій адресується поштове відправлення).

Не погоджуючись із прийнятою місцевим господарським судом ухвалою, державне підприємство “Придніпровська залізниця” звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд апеляційної інстанції ухвалу господарського суду Донецької обл. від 06.05.2011 р. скасувати, оскільки остання прийнята з порушенням норм процесуального права, а матеріали направити на розгляд до господарського суду Донецької обл.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. ухвалу суду першої інстанції скасовано, а матеріали справи направлено до господарського суду Донецької обл. для розгляду, посилаючись на те, що якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, відтак таку заяву не можна повертати з посиланням на ст.63 ГПК кодексу України. У такому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою повинен витребувати ці докази від позивача чи відповідача.

Чи правомірні дії Донецького апеляційного суд? Визначте та дайте характеристику підставам повернення позовної заяви.

28. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 25.05.2011 р. позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, не обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Судом встановлено, що до позовної заяви за № НЮ-05/166 від 18.05.2011 р. додані належним чином засвідчені копії накладної № 47115260 від 15.11.2010 р. та комерційного акта АА № 035589/181 від 19.11.2010 р., тобто позовна заява ДП “Придніпровська залізниця” не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.54 ГПК України.

Оскільки відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. за № 457, з подальшими змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1510 та від 25.12.2002 р. № 1973, право на пред’явлення до залізниці претензій та позовів мають:

а) у разі втрати вантажу: відправник – за умови пред’яв-лення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач – за умови пред’явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред’явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу;

б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач – за умови пред’явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову;

в) у разі прострочення доставки вантажу: одержувач – за умови пред’явлення накладної;

г) у разі втрати багажу чи вантажобагажу: пред’явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу – пред’явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Чи правильні дію суду?

29. Завод звернувся до господарського суду Дніпропетровської обл. із позовом про стягнення з Товариства 68 009 грн боргу, 8 183,44 грн пені, 7345,02 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 1 022,93 грн, а всього 84560,39 грн, що мотивував неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором від 03.06.2008 р. № 32/6-08 (далі –Договір).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 25.05.2011 р. заводу в прийнятті названої позовної заяви
відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України із посиланням на неможливість її розгляду в господарських судах України, оскільки п. 10.2 Договору сторони передбачили, що всі не-врегульовані шляхом переговорів спори, пов’язані з цим Договором, має вирішувати Регіональний третейський суд України при асоціації “Регіональна правова група”.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2011 р. зазначену ухвалу місцевого суду скасовано, а позовну заяву заводу направлено до господарського суду Дніпропетровської обл. для розгляду по суті. Постанову апеляційного суду з посиланням на приписи ст. 124 Конституції України мотивовано: поширенням юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі; неможливістю позбавлення особи права на розгляд її справи в суді; недійсністю (нікчемністю) відмови від звернення до суду.

Чи правомірні дії Дніпропетровського апеляційного господарського суду?

30. Ухвалою господарського суду Донецької обл. від 03.06.2011 р. позов Одеської залізниці до ТОВ “Східно-регіональне підприємство «Шельф»” про стягнення 22 745 грн штрафу повернуто без розгляду на підставі п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, господарський суд першої інстанції послався на те, що надане позивачем платіжне доручення № 2533 від 23.05.2011 р. про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не містить підпису уповноваженої посадової особи, скріпленого печаткою установи банку, з відміткою про дату виконання платіжного доручення, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Чи правомірні дії суду? Які є підстави для повернення позовної заяви?

31. Мале підприємство “Ринок-ІНВЕСТ” звернулося до господарського суду з позовом до кооперативу “Оріана” про стягнення 340 тис. грн, які є вартістю алюмінію, попередньо оплаченого, але не одержаного з вини відповідача.

Суддя господарського суду відмовив в прийнятті позовної заяви та порушенні справи на підставі того, що до суду звернулася неналежна сторона. Мале підприємство “Ринок-ІНВЕСТ”, яке звернулося з позовом, є брокером торговельно-промислової асоціації “Топаз”, між ними укладено договір доручення про купівлю алюмінію у підприємства “Фактор-ІМЕК”. Договір доручення було укладено також між кооперативом “Оріана” та “Фактор-ІМЕК” (брокером продавця). На виконання цих договорів брокер продавця від його імені уклав договір про купівлю-продаж алюмінію з брокером покупця. Вказаний договір не було виконано, алюміній покупець не одержав, незважаючи на те, що ним за платіжним дорученням було перераховано кооперативу “Оріана” суму, відповідну вартості алюмінію. Оскільки неналежною є і відповідна сторона, то порушувати та розглядати таку справу суддя вважає недоцільним.

Дайте правову оцінку процесуальним діям судді господарського суду.

Т е м а 7. Підготовка справи до розгляду

Питання для обговорення

1. Мета та завдання підготовки справи до судового розгляду.

2. Зміст підготовки справи до судового розгляду.

3. Призначення справи до судового розгляду.

4. Судові повідомлення та виклики.

5. Правові наслідки неналежної підготовки справи до судового розгляду.

Спеціальний матеріал

Про деякі питання практики застосування ГПК України: роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=v_289800-97

Про деякі питання практики забезпечення позову: інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2777 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi?nreg=v2776600-06

Про деякі питання практики призначення судової експертизи: роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 р. № 02-5/424 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_424800-98

Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову: роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1998. – № 3.

Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу: роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 14.12.1993 р. № 01-6/1301 // Там же. – 1998. – № 3.