Матеріальна і духовна культура східних слов’ян до прийняття християнства

Культуру поділяють на моральну та духовну: матеріальна культура (сукупність засобів виробництва і матер благ, що створюються людською працею на кожному етапі суспільного розвитку; їх розподіл та споживання – це рівень розв’язання екологічних проблем і виживання людтва на землі), духовна – нематеріальне начало, на відміну від матеріального начала світоіснування і його уявлення. Духовна культура виникає завдяки тому, що людина не обмежує себе лише чуттєво-зовнішнім досвідом і не відводить йому переважного значення, а визнає основний і керівний духовний досвід, з якого він живе, любить, вірить і оцінює всі речі. Цим внутрішнім духовним досвідом людей визначає зміст і вищу мету зовнішнього, почуттєвого досвіду. Духовна культура - багатошарове утворення, що включає в себе пізнавальну, моральну, художню, правову й ін. культури; це сукупність нематеріальних елементів: норми, правила, закони, духовні цінності, церемонії, ритуали, символи, міфи, мова, знання, звичаї. Духовна культура містить у собі форми суспільної свідомості і їхнє втілення в літературні, архітектурні й інші пам'ятники людської діяльності. Духовна культура суспільства включає: відтворення індивідуальної і суспільної свідомості; народну художню культуру; мистецтво як професійний вид художньої творчості; естетичну культуру; культуру наукового життя; культуру утворення; культуру виховання; культуру волі совісті; культуру морально-духовного життя; інформаційну культуру.