Суб'єкти та порядок оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки

У теорії права заведено вважати суб'єктом права того, хто може мати права, того, хто може бути носієм права. Загальним визначенням суб'єкта права є таке: суб'єкт права — це людина або організа­ція чи інше соціальне утворення, які законом наділені здатністю мати суб'єктивні права та нести юридичні обов'язки і, отже, бути учасниками правовідносин.

Поняття суб'єкта права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується як автора результату, так і його правона­ступників — будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор пе­редав своє суб'єктивне майнове право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи, держава. Законодавчі акти про промислову власність передбачають випадки, коли суб'єктом права на результати творчої праці висту­пають саме юридичні особи, держава або її органи.

Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку, іноді малолітні автори вно­сять цінні пропозиції, які використовуються у виробництві.

Суб'єктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, до яких суб'єктивне право автора переходить за договором або за заповітом.

Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, права на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства.

Проте варто мати на увазі, що при переході суб'єктивних прав автора до інших осіб у всіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права.

Досить часто винахід, корисна модель чи промисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а спільною творчою пра­цею кількох авторів. У такому разі складаються відносини, які заве­дено називати співавторством. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги авторові іншими особами не є співавторством (наприклад, консуль­тації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо).

Питанню співавторства завжди приділялась увага в науковій літературі, але законодавчо воно і нині чітко не врегульовано, що породжує дискусії з приводу конкретних ситуацій. Законодавець співавторство передбачив лише для творів (ст. 436 ЦК України). Але співавторство характерне і для винахідників, і для раціоналізаторів, авторів сортів рослин і порід тварин, творців промислових зразків і корисних моделей, торговельних марок. Тобто співавторство мож­ливе в різних видах творчості.

За законодавством про промислову власність відносини між співавторами визначаються угодою між ними. Склад співавторів може бути змінений патентним відомством України на підставі по­даної співавторами заяви.

Нове законодавство про інтелектуальну власність істотно підвищило роль ще одного суб'єкта права на результат творчої праці. Ідеться про роботодавця, з яким автор перебуває у трудових відно­синах за договором наймання.

Закони про винаходи, корисні моделі та промислові зразки містять норми, відповідно до яких право на одержання патенту має роботодавець і винахідник спільно відповідно до Цивільного кодексу України, якщо винахід, корисну модель чи промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий дого­вір з автором і за його умовами видати винагороду авторові відпо­відно до економічної цінності винаходу, корисної моделі чи промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від використання зазначених об'єктів промислової власності. У свою чергу, винахідник винаходу або корисної моделі чи автор промислового зразка має подати роботодавцеві письмове повідомлення про досягнутий ним результат творчої праці з описом, що розкриває сутність винаходу, корисної моделі чи промислового зразка настільки повно і ясно, що робить можливим його використання. При цьому треба мати на увазі, що іноді сам автор результату не спроможний чітко і ясно скласти опис винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. У такому разі він змушений удаватися до допомоги самого роботодавця.

Право на винахід, корисну модель та промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент — це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи про­мисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки потребує виконання низки формальностей. Це передусім по­дання належним чином оформленої заявки до патентного відомства України. Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну мо­дель має відповідати вимогам, установленим Правилами складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну мо­дель, затвердженими наказом Держпатенту України від 17 листопа­да 1994 р. Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, затверджених наказом Держпатенту України від 15 січня 1995 р.

Наступним після подання заявки етапом є проведення спеціаль­них експертиз поданої заявки в тому разі, коли вони передбачені. Останній етап — занесення до спеціального Державного реєстру об'єктів, які відповідають умовам патентоспроможності. Після державної реєстрації видається правоохоронний документ — патент — як єдина форма правової охорони винаходів, корисних моделей і промислових зразків в Україні.

Право на подання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор. Він може (але не зобов'язаний) подавати заявку до патентного відомства України через представни­ка у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. Іноземні громадяни і юридичні особи, що мають постійне місце перебування за межами України, подають заявку тільки через представників у справах інтелектуальної власності.

Патент на винахід або корисну модель є документом, що вида­ється компетентним органом держави і засвідчує визнання рішення, що заявляється, винаходом або корисною моделлю, авторство і ви­ключне право власника патенту на винахід чи корисну модель.

У міжнародному торговельному обороті велике значення надається виключному праву, за наявності якого виникає можливість у межах терміну дії патенту виготовляти і збувати продукцію, створену з ви­користанням винаходу або корисної моделі, на монопольній основі. Тим самим виключається доступ фірм-конкурентів до запатентованої новинки і забезпечуються умови для отримання додаткового прибутку, поки нова техніка не стане надбанням багатьох підприємств.

Термін дії патенту на винахід або корисну модель, так само як і інші питання, пов'язані з його видачею, визначається національним законодавством.

Однією з організаційно-правових форм мобілізації додаткових можливостей для успішного вирішення господарських завдань і підвищення ефективності виробництва є патентування винаходів або корисних моделей за кордоном і продаж ліцензій. Патентування ви­находів або корисних моделей за кордоном проводиться з метою захисту економічних інтересів організацій і підприємців України.

Система патентування сприяє технологічному розвитку за основ­ними напрямами: стимулює створення нових технологій; забезпечує умови для успішного промислового застосування нових технологій; сприяє передачі технологій; служить інструментом технологічного планування і здійснення відповідної стратегії технічного розвитку; забезпечує організаційну структуру, яка сприяє надходженню іноземних інвестицій.

Права, які надаються суб'єктам права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, заведено поділяти на дві групи: особисті немайнові і майнові.

До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Але при цьому слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових прав і майнових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні.

Як уже зазначалося, право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані зазначати ім'я автора. Право авторст­ва закріплює факт створення того чи іншого творчого результату даною конкретною особою, а це має значення для громадської оцін­ки як самого результату, так і особи автора.

Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.

Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви. Більш того, уже згадувані Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і ко­рисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: «Назва винаходу (корисної моделі) харак­теризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжна­родної патентної класифікації (МПК)».

Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, винахід можна удосконалювати будь-кому. Не можна приховувати від су­спільства і готовий винахід.

Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати пуб­лікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. При цьому варто пам'ятати, що річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кож­ний рік дії патенту, врахую чи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до патентного відом­ства України одночасно з документом про сплату збору за видачу патенту. Без такої сплати збору патент не видається.

Використанням винаходу, корисної моделі та промислового зраз­ка визнається виготовлення, пропонування для продажу, запрова­дження у господарський оборот, застосування або ввезення чи збе­рігання у зазначених цілях продукту, що охороняється патентом. Іншими словами, використанням визнається будь-який продаж продукту, що охороняється патентом на території України. І не лише продаж, а навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на виставках, ярмарках, вітринах тощо. Застосуванням, безумовно, визнається будь-яке використання винаходу. З цього загального правила є один виняток. Відповідно до Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 25) той, хто в інтересах своєї діяльності добросовісно використовує в Україні заявлений ви­нахід, корисну модель чи промисловий зразок до дати подання заяв­ки чи до дати конвенційного пріоритету, зберігає право на безоплатне продовження цього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

Право особи, що є власником патенту на винахід або корисну модель, не допускати використання винаходу чи корисної моделі іншими особами, називається виключним правом на винахід або корисну модель. Зміст виключних прав визначається чинним законодавством. На практиці набуття виключного права має дві основні мети: забезпечити захист від порушень і створити можливість пере­давати право на винахід чи корисну модель (повністю або частково).

Першим аспектом виключного права є забезпечення захисту від порушень, тобто від несанкціонованого використання запатентова­ного винаходу або корисної моделі будь-ким, крім самого власника патенту. Створення винаходу чи корисної моделі і, зокрема, дове­дення його до промислового здійснення звичайно вимагає значних витрат, які власник патенту має намір компенсувати з вигодою для подальшого його використання, у тому числі шляхом продажу про­дукції, яка виготовляється на основі винаходу або корисної моделі.

Другим аспектом виключного права є можливість надання власником патенту дозволу іншим особам вести діяльність, що охоплюється виключним правом. Власник патенту зацікавлений у наданні такого дозволу, якщо він не має умов або просто не потребує самостійного використання винаходу чи корисної моделі, принаймні у всьому їхньому обсязі. Іноді власник патенту не має прав (наприклад, він іноземець) або практичної можливості реалізувати винахід або корисну модель у даній країні і, отже, йому доводиться шукати для цього інших осіб. Частіше за все власник патенту зацікавлений у видачі дозволу на використання винаходу або корисної моделі з певними обмеженнями, наприклад, з обмеженням обсягу виробництва продукції або часу дії дозволу.