Суб'єкти правовідносин у сфері авторського права та суміжних прав

Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Авторами можуть бути тільки люди незалежно від їхнього Правового, соціального, політичного статусу тощо. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор На оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Згідно зі ст. 435 ЦК України суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Так, наприклад, авторами аудіовізуального твору є: режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник.

Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови додержання ними прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування або іншої переробки.

О. П. Сергєєв визначає право авторства як юридично забезпечену можливість особи вважатися автором твору та вимагати визнання свого авторства іншими особами.

О. М. Мельник зазначає, що лише справжній творець того чи іншого твору вправі називати себе його автором. Право авторства, на її думку, засвідчує факт створення даного твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора.

Отже, право авторства є невід'ємним від особистості автора. Воно може належати лише справжньому творцеві і є невідчужуваним, таким, що не передається за будь-яких обставин, у тому числі за договором чи в порядку спадкування. Крім того, від даного права не можна відмовитись. Воно породжується самим фактом створення твору і не залежить від його оприлюднення, використання тощо.

Для визнання особи автором твору не потрібне виконання будь-яких умовностей. Право авторства виникає з моменту створення твору, діє протягом усього життя автора, а після його смерті охороняється безстроково. За відсутності доказів іншого автором твору образотворчого мистецтва вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Для визнання творцем того чи іншого об'єкта інтелектуальної власності чинне законодавство не вимагає наявності його дієздатності. Автором можуть бути не тільки неповнолітні, а й малолітні діти, й також недієздатні з інших підстав.

Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

У цивільному праві існує окремий правовий режим суб'єктів, які створили об'єкт авторського права в результаті співавторства. Згідно з нормами чинного законодавства під співавторами розуміють осіб, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить усім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається з частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить усім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, становить одне нерозривне ціле, то жоден зі співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому, порядку. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то сюжеті із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування! запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Одними з найвагоміших суб'єктів права інтелектуальної власності є роботодавці. У сучасних умовах переважна більшість об'єктів! права інтелектуальної власності створюється у порядку виконання! службових обов'язків. Так, Закон України «Про авторське право і суміжні права» у ст. 16 «Авторське право на службові твори» проголошує: авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його авторові.

Проблемним залишається питання майнових прав авторів і роботодавців на об'єкти створені у зв'язку з виконанням трудового договору. Так, ч. 2 ст. 429 ЦК «Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору» встановлює припис, за яким майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, котрий створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не передбачено договором.

Службовим визнається твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи;юного договору (контракту) між ним і роботодавцем. Так, згідно ст. 16 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» авторське особи-немайнове право на службовий твір належить його авторові. Невиключно майнове право на службовий твір належить роботодавці, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем, створення і використання службового твору авторові належить юрська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюйся трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим опором між автором і роботодавцем.

Падання охорони суміжним правам, як відомо, відбулося недавно 1993 р. Україна не знала охорони суміжних прав. За чинним законодавством України під суміжними правами слід розуміти право на своє виконання, право виробників нової фонограми і відеограми, право організацій мовлення на свої програми і передачі. Суб'єктами суміжних прав визнаються виконавці творів, їхні спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні фінові права щодо виконань.

Виконавцями Закон України «Про авторське право і суміжні права» визнає акторів (театру, кіно тощо), співаків, музикантів, танцюристів та інших осіб, які виконують роль, співають, читають, рифмують, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-іншим способом виконують твори літератури, мистецтва або народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, а також диригентів музичних і музично-драматичних творів. Але, виконавцями визнаються особи, що виконують твір, незалежно від своєї професійної належності. Виконання є реалізацією твору літератури і мистецтва.

Суб'єктами суміжних прав є також виробники відеограм і фонограм. Під виробником фонограм розуміють фізичну чи юридичну особу, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший рукозапис виконання або будь-яких звуків. Виробником відеограми є фізична або юридична особа, яка взяла себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис видання чи будь-яких рухомих зображень (як зі звуковим супроводі, так і без нього).

Суб'єктом суміжних прав може бути інша особа, яка набула ці Ява за договором чи законом.

Держава стає суб'єктом авторських чи суміжних прав і в разі їх маркування за законом чи за заповітом.

Суб'єктами суміжних прав є організації мовлення. Організаціями мовлення (телебачення і радіомовлення) є Національна телекомпанія. Національна радіокомпанія — державні телерадіоорганізації, що ведуть мовлення на загальнонаціональних каналах мовлення і підзвітні Верховній Раді України та Президентові України.

Виконавці здійснюють свої права за умови додержання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права.

Виробники фонограм, виробники відеограм повинні додержуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців.

Організації мовлення повинні додержуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм). Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Для виникнення і здійснення суміжних прав не потрібно виконання будь-яких формальностей.

Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера «Р», обведена колом, (зображення знака не наводиться); імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні права; рік першої публікації фонограми (відеограми).

За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці. Отже, виконавцем є: актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Окремим суб'єктом у сфері охорони авторських і суміжних прав є Установа, а саме Державний департамент інтелектуальної власності. Вона забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, передбачених законом, і виконує такі функції: реалізує моніторинг застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав: веде облік організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає їм методичну допомогу; здійснює контроль; здійснює посередництво у переговорах і при вирішенні конфліктів між організаціями колективного управління, а також між цими організаціями і суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав; організовує розробку нормативів і таблиць щодо розміру мінімальної винагороди і її розподілу між авторами й іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних в і подає їх для затвердження Кабінету Міністрів України; забезпечують відтворювачів, імпортерів і експортерів примірників аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) контрольними марками відповідно до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм»; веде Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок; організовує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, її також на реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації; забезпечує складання і періодичне дання каталогів усіх державних реєстрацій авторського права; організовує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорони авторкою права і суміжних прав; забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сфері охорони авторського права і суміжних прав; представляє інтереси України з питань охорони авторського права і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства; доручає закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх виконувати окремі завдання, сприяє діяльності організацій колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Найбільш значимим суб'єктом у сфері охорони авторських і суміжних прав є Українське агентство з авторських і суміжних прав, основною ланкою охорони авторських прав; належить до сфери правління Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту інтелектуальної власності; виконує такі функції: забезпечення охорони авторських і суміжних прав право власників країни та інших країн і їх правонаступників на території України, а її межами; державна реєстрація прав авторів на твори науки, літератури та мистецтва; забезпечення фізичних і юридичних осіб формацією про об'єкти авторських і суміжних прав; управління міновими правами авторів або їх правонаступників на колективній основі; надання допомоги авторам та іншим право власникам авторських і суміжних прав в управлінні їх майновими правами та ін.

До структури органів регулювання охорони інтелектуальної власності слід віднести і мережу недержавних організацій, в яку входять такі творчі спілки: Національна спілка письменників України, національна спілка театральних діячів України, Національна спілка кінематографістів України, Національна спілка художників України, Національна спілка майстрів народного мистецтва України, Національна спілка архітекторів України, Національна спілка композиторів України, Спілка фотохудожників України, Національна спілка журналістів України, Всеукраїнська спілка кобзарів, Спілка рекламістів України, Всеукраїнська музична спілка, Спілка дизайнерів України, Український фонд культури, Національна ліга українських композиторів.