Система управління безпекою праці на базі стандартів 0HSAS 18000

Стандарти OHSAS 18000 розроблені на базі стандартів Великої Британії і тісно пов'язані зі стандартами ISO 9000 та ISO 14000, що спрощує розроблення інтегрованих систем управління якістю, навколишнім середовищем та безпекою праці.

Таблиця 17.1.

Елементи системи менеджменту якості на базі стандартів Міжнародної системи рейтингу якості

№ елемента	Назва елемента	Модуль
1 2 3 4 5	Керівництво і адміністрація Комунікації Документація системи менеджменту якості Людські ресурси Внутрішні фактори підтримки	Менеджмент
6 7 8 9 10 11	Маркетинг і продаж Проектування і розроблення Покупки і субпостачальники Контроль продукції і процесів Розподіл і складування Обслуговування після продажу	Виробничий процес
12 13 14 15 16 17 18	Контроль і перевірка якості Показники якості Документування з контролю і звіти з якості Коригувальні і попереджувальні дії Постійне поліпшення Аудит якості Задоволення замовника	Динаміка використання досвіду

Згідно зі стандартом OHSAS 18001, елементами системи управління професійною безпекою і здоров'ям (ПБЗ) є:

• політика у сфері ПБЗ;

• планування ПБЗ;

• впровадження і управління;

• перевірки і коригувальні дії;

• аналіз вищим керівництвом. Розглянемо кожний з цих елементів.

Політика у сфері ПБЗ. В організації має бути чітко сформульована політика у сфері ПБЗ, яка санкціонована вищим керівництвом, яка формулює загальні цілі безпеки і здоров'я та зобов'язання щодо поліпшення ПБЗ. Політика має:

• відповідати характеру і масштабам ризиків у сфері ПБЗ в організації;

• включати зобов'язання про постійне вдосконалення;

• відповідати, чинному законодавству, а також іншим вимогам, погодженим зі споживачами;

• бути задокументована, впроваджена і постійно підтримувана в робочому стані;

• бути доведена до відома всього персоналу, щоб кожний працівник знав свої обов'язки у сфері ПБЗ;

• бути доступною для заінтересованих осіб;

• періодично підлягати аналізу з метою актуалізації.

Планування ПБЗ передбачає:

1) планування для ідентифікації небезпеки, оцінювання ризику і управління ним. Організацією мають бути встановлені і підтримувані в робочому стані процедури для ідентифікації існуючих небезпек, оцінювання ризиків і впровадження необхідних заходів управління, які охоплюють:

• традиційні та нетрадиційні види діяльності;

• діяльність всього персоналу, який має доступ до робочого місця, (в т. ч. і відвідувачів);

• обладнання на робочому місці, яке використовується як для роботи організації, так і іншими особами.

Методологія організації з ідентифікації небезпек і оцінювання ризику має:

• бути визначена стосовно сфери використання, характеру і вибору певного часу так, щоб профілактичним заходам надавався пріоритет над реактивними (після того, як подія сталася);

• забезпечувати класифікацію ризиків та ідентифікацію тих, які мають бути усунуті або керовані;

• бути узгодженою з оперативними напрацюваннями і зіставленою з можливостями заходів щодо управління ризиком;

• забезпечувати доступ до визначення вимог до обладнання, ідентифікації потреби в навчанні персоналу або розроблення заходів оперативного контролю;

• передбачати відслідковування виконання необхідних заходів для забезпечення ефективності і своєчасності їхнього впровадження;

2) законодавчі та інші вимоги. Мають бути встановлені і підтримувані в робочому стані процедури ідентифікації й доступу до законодавчих та інших вимог у сфері ПБЗ, які в організації є обов'язковими. Ці вимоги мають постійно актуалізуватися, доводитися до відома персоналу, а там, де це необхідно — повідомлятися заінтересованим сторонам;

3) цілі. Організація має встановити та підтримувати в робочому стані документовані цілі у сфері ПБЗ для кожної структурної одиниці і на всіх її рівнях.

Встановлюючи і переглядаючи свої цілі, організація має враховувати свої та інші вимоги, небезпеки і промислові ризики, технологічні можливості і фінансові вимоги, зобов'язання в діловій сфері та вимоги заінтересованих сторін. Цілі мають відповідати заявам про політику у сфері ПБЗ, в т. ч. зобов'язання постійного удосконалення.

4) програма управління ПБЗ. Організація має розробити і підтримувати в
робочому стані програму управління ПБЗ для досягнення поставлених нею
цілей. Документованими мають бути такі пункти:

• зобов'язання і повноваження для досягнення цілей на кожному відповідному рівні організації;

• засоби і шкала часу, за рахунок яких планується досягти цілей.

Впровадження і управління передбачають:

1) структуру і відповідальність. Ролі, обов'язки і повноваження персоналу, який керує, виконує і перевіряє різні види діяльності, що впливають на ризики у сфері ПБЗ і пов'язані з діяльністю організації, обладнанням і робочими процесами, мають бути визначені, документовані і доведені до відома персоналу.

Найбільшу відповідальність за ПБЗ несе вище керівництво, яке має призначати свого члена з особливою відповідальністю за забезпечення правильного впровадження системи управління ПБЗ і виконання її вимог в усіх підрозділах і сферах діяльності в межах організації.

Керівництво має надати людські, інтелектуальні, технологічні і фінансові ресурси, необхідні для впровадження, управління, удосконалення і підтримання в робочому стані системи управління ПБЗ;

2) навчання, поінформованість і компетентність. Персонал має бути компетентним для вирішення завдань, які можуть вплинути на безпеку і здоров'я на робочому місці. Компетентність варто визначати на основі відповідної освіти, підготовки і виробничого досвіду.

Організація має розробити і підтримувати в робочому стані заходи, які забезпечують поінформованість працівників усіх рівнів і посад про:

• важливість дотримання політики і процедур у сфері ПБЗ та вимог до системи управління;

• наслідки їхньої трудової діяльності (дійсні та потенціальні) щодо безпеки і здоров'я та переваги поліпшення роботи кожного працівника;

• їхню роль та обов'язки в досягненні відповідності політиці і процедурам у сфері ПБЗ, а також вимогам до системи управління ПБЗ, в т. ч. й аварійну готовність та відповідні дії;

• потенційні наслідки у випадку відхилень від установлених операційних процедур;

3) консультації та обмін інформацією. Організація повинна мати процедури, які забезпечують доведення до відома персоналу інформацію щодо ПБЗ і процедури отримання інформації від персоналу та зацікавлених сторін.

Участь персоналу й організацію консультацій необхідно документувати і сповіщати про це заінтересовані служби. Персонал має бути:

• залучений до процесу розроблення й аналізу політики та процедур управління ризиками;

• поінформований про зміни, які впливають на безпеку та здоров'я на робочому місці;

• поінформовані про те, хто є їхнім представником з питань безпеки та спеціально призначеним представником вищого керівництва;

4) документація. В організації має бути розроблена і підтримувана в робочому стані в паперовому чи електронному варіанті документація, яка:

• описує основні елементи системи управління і їх взаємодію;

• спрямовує до суміжної документації;

5) управління документацією і даними. В організації мають бути розроблені і підтримувані в робочому стані процедури управління всіма документами і даними для того, щоб:

• їх можна було знайти;

• вони підлягали періодичному аналізу з метою внесення відповідних змін і їх адекватність підтверджувалась уповноваженою особою;

• чинні версії відповідних документів і даних були доступні на всіх робочих місцях, де виконуються операції, суттєві для ефективного функціонування системи управління ПБЗ;

• застарілі документи і дані своєчасно вилучались, щоб виключити їх помилкове використання;

• архівні документи і дані, залишені на зберігання для юридичних чи інформаційних цілей, належним чином ідентифікувались;

6) управління операціями. Організація має ідентифікувати ті операції й види діяльності, які пов'язані з ризиками і де потрібно використовувати заходи з управління. Необхідно планувати ці види діяльності і підтримувати їх у робочому стані для того, щоб вони проводились у нових умовах шляхом:

• розроблення і підтримання в робочому стані документованих процедур, які охоплюють ситуації, де їх відсутність могла б привести до відхилень від політики, цілей і завдань ПБЗ;

• обумовлення у процедурах операційних критеріїв;

• розроблення і підтримання в робочому стані процедур щодо ризиків, майна, обладнання, послуг, які використовуються організацією та доведення до уваги постачальників відповідних процедур і вимог;

• розроблення і підтримання в робочому стані процедур для проектування робочого місця, технологічного процесу, установок, механізмів і організації роботи з урахуванням їх пристосування до можливостей людини, щоб усунути або скоротити ризики;

7) аварійна готовність і відповідна реакція. Організація має розробити і підтримувати в робочому стані планові процедури для ідентифікації можливості і відповідної реакції на інциденти, нещасні випадки, аварійні ситуації, а також для попередження і скорочення можливих захворювань і травм, які можуть бути з цим пов'язані. Вона має перевіряти свою аварійну готовність і плани відповідного реагування та дій, особливо після нещасних випадків або непередбачених ситуацій.

Перевірки і коригувальні дії:

1) проведення вимірювань і моніторинг. Організація має розробити і підтримувати в робочому стані процедури вимірювань і моніторингу системи. Ці процедури мають забезпечити:

• якісні і кількісні вимірювання відповідно до потреби організації;

• перевірку рівня досягнення організацією цілей у сфері ПБЗ;

• попереджувальні вимірювання, які дають змогу відслідковувати відповідність програмі, операційним критеріям, вимогам законодавства тощо;

• подальші вимірювання для моніторингу нещасних випадків;

• реєстрацію даних і результатів моніторингу та вимірювань, достатніх для подальшого аналізу, попереджувальних і коригувальних дій;

2) запобігання інцидентам, нещасним випадкам, невідповідностям, попереджувальна і коригувальна діяльність. Організація має розробити і підтримувати в робочому стані процедури, які встановлюють відповідальність і повноваження для:

• обробки і дослідження нещасних випадків, інцидентів та невідповідностей;

• вжиття дій щодо усунення наслідків, що виникли внаслідок інцидентів, нещасних випадків або невідповідностей;

• ініціювання і виконання попереджувальних і коригувальних дій;

• підтвердження ефективності прийнятих попереджувальних і коригувальних дій.

Ці процедури вимагають, щоб усі попереджувальні і коригувальні дії перед їх проведенням аналізувались на предмет оцінювання ризиків;

3) реєстрація даних і управління записами. Організація має розробити і підтримувати в робочому стані процедури ідентифікації, ведення та зберігання записів щодо управління ПБЗ, так само, як і результатів аудитів, аналізів та оглядів. Записи мають бути розбірливими, легко розпізнаватися і прослідковуватися. Вони мають зберігатися в доступному місці, бути захищеними від пошкодження та мати задокументований термін зберігання;

4) проведення аудиту. Організація має розробити і підтримувати в робочому стані програму аудиту і процедури періодичних перевірок системи управління, які необхідно проводити для того, щоб:

• визначити, наскільки система управління ПБЗ відповідає запланованій схемі управління чи належним чином вона впроваджена, підтримується та чи вона ефективна з позицій вимог політики і визначених цілей;

• здійснити аналіз результатів попередніх аудитів;

• інформація за результатами аудиту подавалась вищому керівництву.

Аналіз вищим, керівництвом. Вище керівництво організації має періодично проводити аналіз системи управління ПБЗ для того, щоб забезпечити її постійну придатність, адекватність і ефективність. За результатами аналізу й аудиту мають бути прийняті коригувальні дії, спрямовані на удосконалення системи.

Контрольні запитання

1. Які характеристики глобального ринку ви знаєте?

2. Які ви знаєте критерії конкурентоспроможності продукції в умовах глобального ринку?

3. Які етапи свого розвитку пройшла концепція TQM?Які ви знаєте методи і засоби концепції TQM?

4. На яких принципах базується концепція TQM?

5. Як можна охарактеризувати модель ділової досконалості організації Європейського фонду менеджменту якості?

6. Як можна охарактеризувати систему якості на базі стандартів QS 9000?

7. Як можна охарактеризувати систему якості на базі концепції "шість сигм"?

8. Як можна охарактеризувати систему якості на базі стандартів Міжнародної системи рейтингу якості?

9. Як можна охарактеризувати систему безпеки праці на базі стандартів ISO 18000?

10.

Підсумовуючи можна сказати, що для завоювання організацією твердих позицій як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, їй необхідно мати таку систему менеджменту якості, яка орієнтується на глобальний ринок із забезпеченням критеріїв конкурентоспроможності. Такою може бути система, яка відповідає вимогам стандартів ISO 9000. На сьогодні це необхідна умова, але вже недостатня. Образно кажучи, стандарти ISO 9000 — це фундамент системи менеджменту якості, на якому можуть успішно підніматися поверхи, які відповідають вимогам стандартів ISO 14000, QS 9000, Міжнародної системи рейтингу якості, концепції "шість сигм", TQM тощо.

Вивчення класичних і нових підходів до менеджменту якості продукції свідчить про те, що їх різноманіття є з однієї сторони показником виключної складності проблем якості, а з іншої сторони результатом безперервного пошуку найкращих рішень. Звичайно, різноманіття ефективних, добре відпрацьованих підходів є благом для виробників продукції, оскільки надає їм можливість широкого вибору, виходячи з певних умов виробництва і поставлених перед організацією завдань.

Разом з тим очевидно, що в новому столітті продовжиться пошук масштабних і загальновизнаних концепцій типу стандартів ISO 9000, QS 9000 тощо, міжнародних і національних моделей ділової досконалості, реалізація яких дає найбільшу гарантію якості споживачам і одночасно зменшує ізольованість організацій у спробах знайти власні оптимальні рішення. Можна передбачити, що наступний розвиток практики буде пов'язаний із переходом від менеджменту якості до якості загального менеджменту організації. Якість все більшою мірою буде визначати стратегію організації в умовах ринкової економіки.

Що ж робити українським виробникам сьогодні в умовах перехідної економіки і розмаїття використовуваних у світі систем менеджменту якості для забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції? Одні переконані, що магістральний шлях для організацій — розроблення і впровадження систем якості на відповідність стандартам ISO 9000, другі — освоєння методів TQM, треті — участь в різних конкурсах у сфері якості. А оскільки у пресі і на різних семінарах та конференціях обговорюються, як правило, не конкретні методи і засоби, а лише принципи і підходи, то виробникам важливо зорієнтуватися в ситуації, яка склалась.

Варто відмітити, що впровадження системи якості на базі стандартів ISO 9000 та її сертифікація не вирішують усіх проблем. Це дозволяє лише зафіксувати певний рівень менеджменту і відкрити шлях до ринку. Необхідно орієнтувати виробників на використання й інших систем якості, наприклад, QS 9000, "шість сигм" тощо, а також роботу за принципами TQM, які дають змогу працювати в умовах ринку набагато успішніше, використовувати сучасні підходи і методи менеджменту.

Сертифікація на відповідність цим стандартам є об'єктивним доказом для споживачів, що виробник управляє якістю своєї продукції, отже, якість її стабільна.

Однак впровадити систему і сертифікувати її може кілька організацій, які виготовляють однакову продукцію. Яку ж із них вибрати споживачу? Очевидно, що організація має надати додаткові об'єктивні докази, що якість її продукції вища, ніж у конкурентів.

Деякі організації вважають достатнім для такого доказу авторитет відомого органу з сертифікації системи якості, але для серйозного споживача потрібні переконливіші докази.

На сьогодні такими доказами є міжнародні, регіональні та національні конкурси з якості.

Таким чином, щоб відповісти на питання, як забезпечити конкурентоспроможність своєї продукції та які об'єктивні докази потрібно надати про переваги своєї продукції порівняно з конкурентами, необхідно:

• впровадити систему якості, яка відповідає сучасним концепціям управління якістю;

• під час розроблення системи якості врахувати принципи TQM;

• сертифікувати свою систему якості;

• проводити самооцінювання на відповідність вимогам конкурсів у сфері якості (національних, регіональних, міжнародних).

Стосовно останнього пункту варто зазначити, що Україна з 2001 р. приєдналась до країн, які проводять державні конкурси з якості. У зв'язку з цим Українським інститутом якості на базі моделі EFQM була розроблена національна модель ділової досконалості, в якій на фактори сприяння відведено 550 балів, а на результати — 450 балів. Оголошений у грудні 2001 р. Всеукраїнський конкурс з якості засвідчив високу активність українських виробників: за станом на 20 травня 2002 р. на участь у конкурсі подали матеріали 426 учасників.

На завершення згадаємо А. Фейгенбаума про те, що "...вирішення проблеми якості — це книга, в якій постійно з'являються нові розділи, але останній ніколи не буде написаний...".