Зміст освіти. Психічний і особистісний розвиток особистості в умовах навчання у вищій школі

Зміст освіти — науково обґрунтована система дидактичного та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Визначається зміст освіти: освітньо-професійними про­грамами підготовки фахівців з вищою освітою певних освітньо-кваліфікаційних рівнів; структурно-логічною схемою підготовки; навчальними планами; навчальними програмами; підручниками, посібниками, методичними вказівками.

Психічний і особистісний розвиток особистості в умовах навчання у вищій школі. Розвиток людини протягом усього життя детермінований багатьма факторами, одним з яких є научіння. Научіння - це основний процес, завдяки якому середо­вище викликає стійкі зміни у поведінці індивіда. У психології склалося три основні точки зору на співвідношення научіння і розвитку: розвиток повністю визначається научінням, практич­но не залежить ні від задатків, ні від дозрівання, (аб­солютизується роль научіння); розвиток не залежить від научіння і визначається в основному задатками і дозріванням, (абсолютизуєть­ся саморозвиток за генетичною програмою); розвиток залежить від научіння, але його можливості обмежені біологічними факторами (дозріванням та ін.).

6. Методи, форми організації і засоби навчання у вищій школі. Метод (буквально шлях до чогось) означає спосіб досягнення мети, певним чином упорядковану діяльність.

Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку навчаємих в процесі навчання.

Основні групи методів навчання. Слід виділити три основні групи методів навчання: 1.Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності (словесні методи навчання: лекція, пояснення, розповідь, бесіда, інструктаж; н аочні методи навчання: спостереження, ілюстрація, де­монстрація; практичні методи навчання: вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, графічні роботи, експеримент, виробнича практика). 2.Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації на­вчально-пізнавальної діяльності: ділові та рольові (драматиза­ція) ігри, дискусії і диспути, студентські наукові конференції, створення ситуації емоційно-моральних переживань, створен­ня ситуації пізнавальної новизни та зацікавленості (метод ці­кавих аналогій, ефект дивування, зіставлення наукових і жит­тєвих (побутових) пояснень явища тощо). 3.Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності( м етоди усного контролю: індивідуальне опитування, фрон­тальне опитування, усні заліки, колоквіуми, іспити, усне про­грамоване опитування; методи письмового контролю: контрольні письмові ро­боти, письмові заліки, письмові іспити, програмовані письмо­ві роботи); м етоди лабораторно-практичного контролю: контрольні лабораторні роботи, контроль задопомогою комп'ютера (навчаль­но-контрольні програми); м етоди самоконтролю: самостійний пошук помилок, умін­ня самостійно оцінювати свої знання, визначати пріоритетні напрями власного навчального процесу, самоаналіз і тощо.

Форми організації навчання у ВНЗ: аудиторні (лекції, семінари, практикуми тощо) та позааудиторні (кон­сультації, заліки, іспити, наукові гуртки тощо).

Засоби навчання. Засоби навчання - це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання.
До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ЕОМ, ТБ та інші засоби масової комунікації. В науці немає загальноприйнятої класифікації дидактичних засобів.

7. Сучасні технології навчання у ВНЗ. У практиці навчально-виховної діяльності сучасного навчального закладу найпоширеніші такі техноло­гії навчання: диференційоване навчання, проблемне навчання, ігрові технології навчання, інформаційні техноло­гії навчання тощо.

1. Диференційоване (лат. — різниця, відмінність) навчан­ня — спеціально організована навчально-пізнавальна діяльність, яка з огляду на вікові, індивідуальні особливості суб'єктів учіння, соціальний досвід спрямована на оптимальний фізичний, духов­ний і психічний розвиток студентів, засвоєння необхідного обсягу знань, практичних дій за різними навчальними планами та прог­рамами.

2. Проблемне (грец. — задача, утруднення) навчання — дидактична система, яка грунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах і методах ви­кладання та учіння з елементами наукового пошуку.

3. Ігрові технології навчання. Формування соціально активної особистості вимагає використання нестандартних форм педагогічної взаємодії. Однією з таких форм є гра як засіб розвитку творчого по­тенціалу майбутнього фахівця. З огляду на це виокремлюють ігри-вправи, ігрові дискусії, ігрові ситуації, рольові і ділові навчальні ігри.

4. Інформаційні технології навчання. Нові інформаційні технології навчання — методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів.Впровадження в навчальний процес інформаційних технологій супроводжується збільшенням обсягів само­стійної роботи студентів, що потребує постійної підтримки навчального процесу з боку викладача.