А. В. Панібудьласка

Професійні права адвоката

До професійних прав адвоката Закон відносить: представництво, захист прав та законних інтересів громадян

і юридичних осіб за їх дорученнями в усіх органах, установах, організаціях; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, криміналь­них справах і справах про адміністративні правопорушення. Отже, адвокату надано право збирати докази для подачі у органи дізнання, слідства, прокуратури, загальні й арбітражні суди.

Перелік прав адвоката при збиранні доказів не є вичерп­ним. Зокрема, він може: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою; ознайомлюватися на підприєм­ствах, в установах, організаціях з необхідними для виконання доручення документами, за винятком тих, таємниця яких охо­роняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань. Практично це оз­начає можливість одержання від установ, які провадять експе­ртизи (судово-медичні, автотехнічні, бухгалтерські тощо), а також від спеціалістів висновків і консультацій для судових, слідчих, прокурорських органів; застосовувати згідно з чин­ним законодавством науково-технічні засоби. Йдеться про використання відеомагнітофонів, диктофонів, засобів мно­ження та ін. при вивченні матеріалів справи, збиранні доказів, при допитах, в судових засіданнях, при відтворенні обстанов­ки і обставин події тощо. Слід зазначити, що усе це достат­ньою мірою законодавчо не закріплене, не передбачений й механізм реалізації. Щоб скористатись цим правом, адвокат має одержати дозвіл відповідної посадової особи (слідчого, прокурора, судді). Законодавець встановив, що адвокат вправі доповідати свої скарги порядком нагляду Голові (його заступ­никам) Верховного Суду України, головам обласних (Автоно-¹ Адвокат. — 1992. — № 5-6.

закон наголошує, що заробітна плата помічника не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру.

мної Республіки Крим) судів, Генеральному прокуророві (його заступникам), прокурорам областей (Автономної Республіки Крим) тощо. На практиці ж ця вимога закону виконується формально, оскільки як у Верховному Суді, так і в Генераль­ній прокуратурі прийомом адвокатів, як й інших відвідувачів, як правило, займаються особи, які не вправі приймати рішен­ня по суті справи. Практично адвокат виступає в даному разі в ролі "посильного" — для передачі скарги. Суть "прийому" у Верховному Суді полягає у вирішенні питання про витребу­вання чи про відмову у витребуванні справи. Відповіді на скарги підписуються посадовими особами, які не наділені правом приносити протести на судові рішення (начальником секретаріату, членом, заступником голови колегії Верховного Суду або прокурором відділу, і начальником або його заступ­ником відділу чи управління Генеральної прокуратури Украї­ни), що примушує адвоката звертатися з повторними скарга­ми, в тому числі, на особистих прийомах.

Дане питання має бути конкретно врегульоване нормами цивільно-процесуального і кримінально-процесуального зако­нодавства. Йдеться про наділення адвоката правом бути при­сутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях органів влади і управління, громадських, профспілкових, гос­подарських та інших органів та організацій.

Закон надає адвокату право мати помічника або кіль­кох помічників. Слід підкреслити, що цей інститут вже ві­домий українській адвокатурі, який існував до жовтня 1917 р.¹.

Помічником адвоката може бути особа, яка має вищу юридичну освіту. Умови роботи помічника визначаються кон­трактом між ним і адвокатом (або адвокатським об'єднанням) з додержанням законодавства про працю. Ним не можуть бути особи, перелік яких є перешкодою для зайняття посади помі­чника адвоката.

Помічник користується рівними з адвокатом соціальни­ми правами. Щодо оплати праці, то вона визначається угодою між ним та адвокатом (чи адвокатським об'єднанням). Але

¹1сторія адвокатури України / За ред. Т.В. Варфоломеєвої, О.Д. Святоцького. — К., 1992. — С. 9.

Соціальні права адвоката

Згідно з Законом про адвокатуру ад­вокати користуються правом на від­пустку та на усі види допомоги по

державному соціальному страхуванню. Щодо розміру внесків до нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, що займається діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці.

Призначення і виплата допомог та пенсій адвокатам здій­снюються відповідно до законодавства про соціальне страху­вання і соціальне забезпечення.

Слід зазначити, що адвокати — члени Спілки адвокатів України на відміну від решти адвокатів, що не є членами Спілки, користуються рядом пільг. Так, в 1992 р. рішенням правління Спілки затверджено Положення про фонд соціаль­ного захисту адвокатів України¹. Цей фонд є центром акуму­ляції коштів, що спрямовуються для соціального захисту чле­нів Спілки.

Основними завданнями фонду є: збирання і накопичення внесків; виплата різних видів допомог, організація санаторно-курортного лікування і відпочинку членів фонду та їх сімей; фінансування навчання членів фонду; забезпечення розшире­ного відтворення засобів фонду на основі принципів самофі­нансування; міжнародне співробітництво з проблем, пов'яза­них з соціальним захистом адвокатів; організація страхування адвокатського ризику; надання стипендій дітям членів фонду — студентам юридичних вузів; кредитування членів фонду для професійної роботи, оренди приміщень, надання довгостроко­вих позик на пільгових умовах тощо,

Майно фонду складається із засобів як у грошовій формі,
так і у іншій матеріальній формі, що надходять від засновни­
ків, спонсорів, членських внесків, засобів від діяльності фон­
ду, інших надходжень. 1
Членом фонду може бути лише член Спілки адвокатів!
України, який звернувся з заявою про вступ до фонду і бере£

¹ Закон і бізнес. — 1992. — Жовтень. ' ' '

участь своїми членськими внесками у формуванні його майна, виконує інші обов'язки, передбачені Положенням про фонд.

Органи фонду складаються з ради фонду — органу упра­вління, дирекції — виконавчого органу.

Дієздатність фонду в цивільному і торговому обігу здійс­нюється від імені і за дорученням Спілки адвокатів України.

Обов'язки адвоката При здійсненні своїх професійних

обов'язків адвокат зобов'язаний дія­ти відповідно до вимог закону, використовувати лише перед­бачені ним засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, та інші, що не суперечать закону. Адвокат не вправі використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої він представляє, а також відмовитись від прий­нятого на себе захисту. Використовувати дані, одержані адво­катом у зв'язку з його професійною діяльністю, можна лише для захисту клієнта.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний визнає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності підстав для цього, має обстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адво­ката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визна­вати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат не вправі прийняти доручення про надання юри­дичної допомоги, якщо він надавав чи надає таку допомогу у цій або іншій, пов'язаній з нею справі, особам з протилежни­ми інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулася по юридичну допомогу.

Адвокат також не вправі виступати як такий, якщо він, працюючи раніше дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, секретарем судового засідання, експертом, перекладачем, чи будучи громадським обвинувачем, спеціалістом, представни­ком потерпілого, цивільного позивача, свідком, понятим брав участь у дізнанні, розслідуванні, судовому розгляді цієї чи іншої, пов'язаної з нею, справи щодо особи, що звернулася за захистом.

^ч- Не може адвокат прийняти доручення на ведення справи й в тому випадку, коли у розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою він перебуває у родинних сто­сунках.

Згідно з вимогами ст. 61 КПК України за наявності перелічених обставин адвокат повинен відмовитись від вико­нання обов'язків захисника. На цих підставах він може бути усунутий від участі в справі слідчим, прокурором чи судом. Рішення про це оформляється мотивованою постановою орга­ну, якому це стало відомо. Постанова може бути оскаржена як захисником, так і підзахисним відповідному прокурору або в суд в порядку і строки, передбачені статтями 234—236 і ч. З ст. 354 КПК України.

Слід зазначити, що адвокат не може виступати як захис­ник чи представляти інтереси декількох осіб, якщо ці інтереси не збігаються чи істотно відрізняються.

Якщо кримінально-процесуальним законодавством пере­дбачений відвід захисника, то ЦПК України він детально не і врегульований. Однак зі змісту ч. З ст. 116 ЦПК випливає, що адвокати не можуть бути представниками в суді, якщо вони прийняли доручення з порушенням правил, встановлених за­конодавством. Тобто, можна зробити висновок, що прийняття Закону про адвокатуру (ст. 7) усунуло неповноту ЦПК у цій частині.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю,
предметом і змістом якої є обставини, котрі вимусили грома­
дянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також
суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей,
одержаних адвокатом під час здійснення професійних обо-|
в'язків. і

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату,. можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або проку­рора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попередньо­го слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законо-.^ давством.

Закон також наголошує, що адвокату, його помічнику, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється роз­голошувати відомості, що становлять предмет адвокатської

А. В. Панібудьласка