Вітчизняні системи управління якістю

Довгі роки на вітчизняних підприємствах діяла система контролю, при якій працівники заводу практично не відповідали за якість продукції.

Система організації бездефектного виготовлення продукції й здачі її з першого пред'явлення (БВП).

Мета системи - створення умов виробництва, що забезпечують виготовлення робітниками продукції без відступів від технічної документації.

Суть системи БВП – строге виконання технологічних операцій.

В основу системи покладено принципи:

- 100%-й контроль якості виробів і відповідності чинної документації до подання ВТК;

- повна персональна відповідальність виконавця за якість продукції;

- зосередження уваги не тільки на факті виявлення й реєстрації браку, але й на заходах, які перешкоджають його появі;

- строге дотримання технологічної дисципліни.

Достоїнством системи БВП стало те, що вона заклала новий підхід до управління якістю на підприємствах.

Недоліки системи БВП:

- система не охоплювала стадії розробки й проектування продукції, реалізації й експлуатації:

- система мала обмежену сферу використання.

Система бездефектної праці (СБП).

Мета системи - забезпечити випуск продукції відмінної якості, високої надійності й довговічності шляхом підвищення відповідальності й стимулювання кожного працівника підприємства й виробничих колективів за результати їхньої праці.

Суть системи – високий рівень виконання операцій всіма працівниками.

Основні принципи системи СБП:

- здача продукції з першого пред'явлення;

- використання коефіцієнта якості праці;

- встановлення днів оцінки якості;

- строгий контроль за виготовленням продукції.

Відповідно до цієї системи був розроблений показник якості праці, що визначав кількісне вираження якості праці виконавців.

Достоїнством системи СБП також є новий підхід до управління якістю на підприємствах.

Недоліки системи:

- недосконалість розробленого коефіцієнта якості праці;

- спрямованість системи на управління якістю виключно на стадії виготовлення продукції.

Система "якість, надійність, ресурс з перших виробів" (ЯНАРЗПВ).

У цій системі був зроблений упор на підвищення надійності виробів за рахунок зміцнення технічної підготовки роботи КБ і технологів виробництва.

Суть системи – високий рівень конструкції й технологічної підготовки виробництва.

Мета системи - виявлення на стадії розробки продукту можливих причин появи браку й зниження надійності, а також розробки технічних заходів, що запобігають погіршенню якості із цих причин.

Принципи системи ЯНАРЗПВ:

- комплексність завдань забезпечення якості продукції;

- пошуковий характер системи;

- проведення робіт з одержання об'єктивної інформації про якість виробленої продукції;

- виявлення й усунення причин появи браку в серійному виробництві й при виробництві дослідницького зразка;

- участь підприємства-виробника в удосконалюванні конструкції продукції й підвищенні технічного рівня експлуатації;

- універсальний характер і можливість використання в різних галузях виробництва.

Перевагою системи ЯНАРЗПВ було те, що вона виходила за рамки стадії виготовлення продукції й охоплювала багато видів робіт на стадії дослідження й проектування й на стадії експлуатації.

Комплексна система управління якістю продукції (КСУЯП).

У цій системі основою управління стали стандарти підприємства, у яких регламентується проведення всіх заходів, спрямованих на підвищення якості продукції.

Суть системи – управління якістю на основі стандартів.

У даній системі управління якістю продукції здійснюється на всіх стадіях: дослідженні й проектуванні, виробництві, реалізації, експлуатації. Система КСУКП припускала:

- створення нових видів високоякісної продукції;

- збільшення в загальному випуску продукції високої якості;

- поліпшення показників якості продукції;

- своєчасне зняття, заміна або модернізація продукції другої категорії якості;

- планомірне підвищення якості роботи виконавців;

- суворе виконання вимог нормативно-технічної документації при виготовленні продукції.

Переваги системи - сприяла розвитку заводської стандартизації на підприємствах. Недоліки системи:

- була орієнтована на виробника продукції, а не на споживача;

- мала статичні вимоги;

- покладала обов'язки з розробки складних систем управління якістю тільки на рядових працівників підприємства.