Принципи екологiчного права

Екологiчне право як будь-яка галузь права формува- лась, розвивалась i функцiонує на базi певних основних засад, iдей, тобто принципiв. Поняття «принципи права» розроблене теорiєю права i традицiйно визначається як вихiднi, керiвнi за- сади, вiдправнi установки, положення, якi визначають суть пра- ва i загальну спрямованiсть i найiстотнiшi риси чинної правової системи1.

Вiдповiдно, принципи екологiчного права — це основнi, вихiд-

нi, положення, засади, на яких базується правове регулювання екологiчних вiдносин.

У системi принципiв екологiчного права можна видiлити такi.

1. Загальнi принципи, на яких базується вся система пра- ва, — законностi, невiдворотностi, вiдповiдальностi за проти- правну поведiнку тощо.

2. Спецiальнi (галузевi), що стосуються i дiють лише в рам- ках однiєї галузi, зокрема, екологiчного права.

3. Принципи пiдгалузей екологiчного права (земельного, надрового, водного).

4. Принципи iнститутiв екологiчного права (наприклад, прин- ципи iнституту екологiчної безпеки).

Нормативне закрiплення системи принципiв охорони навко- лишнього природного середовища мiститься в ст. 3 Закону Укра- їни «Про охорону навколишнього природного середовища», яка видiляє наступнi принципи:

а) прiоритетнiсть вимог екологiчної безпеки, обов’язковiсть додержання екологiчних стандартiв, нормативiв i лiмiтiв ви- користання природних ресурсiв при здiйсненнi господарської, управлiнської та iншої дiяльностi;

б) гарантування екологiчно безпечного середовища для жит- тя i здоров’я людей;

в) запобiжний характер заходiв щодо охорони навколишньо- го природного середовища;

1 Загальна теорiя держави i права - За ред. М. В. Цвiка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — Харкiв, 2002. — С. 193.

г) екологiзацiя матерiального виробництва на основi комп- лексностi рiшень у питаннях охорони навколишнього природ- ного середовища, використання та вiдтворення вiдновлюваних природних ресурсiв, широкого впровадження новiтнiх техно- логiй;

д) збереження просторової та видової рiзноманiтностi i цi- лiсностi природних об’єктiв i комплексiв;

е) науково обґрунтоване узгодження екологiчних, економiч- них i соцiальних iнтересiв суспiльства на основi поєднання мiж- дисциплiнарних знань екологiчних, соцiальних, природничих i технiчних наук та прогнозування стану навколишнього природ- ного середовища;

є) обов’язковiсть екологiчної експертизи;

ж) гласнiсть i демократизм при прийняттi рiшень, реалiза- цiя яких впливає на стан навколишнього природного середови- ща, формування у населення екологiчного свiтогляду;

з) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та iншої дiяльностi на навколишнє природне середовище;

и) безоплатнiсть загального та платнiсть спецiального вико- ристання природних ресурсiв для господарської дiяльностi;

i) стягнення збору за забруднення навколишнього природ- ного середовища та погiршення якостi природних ресурсiв, ком- пенсацiя шкоди, заподiяної порушенням законодавства про охо- рону навколишнього природного середовища;

ї) вирiшення питань охорони навколишнього природного се- редовища та використання природних ресурсiв з урахуванням ступеня антропогенної змiненостi територiй, сукупної дiї фак- торiв, що негативно впливають на екологiчну обстановку;

й) поєднання заходiв стимулювання i вiдповiдальностi у спра- вi охорони навколишнього природного середовища;

к) вирiшення проблем охорони навколишнього природно- го середовища на основi широкого мiждержавного спiвробiт- ництва.

Слiд також зауважити, що в Декларацiї по навколишньому середовищу i розвитку, прийнятiй на конференцiї ООН в Рiо- де-Жанейро в 1992 р. сформульовано 27 соцiально-екологiч- них принципiв, що мають основоположне значення для всього мiжнародного спiвтовариства i для кожної окремо взятої дер- жави.

Серед основних спецiальних (галузевих) принципiв екологiч- ного права можна видiлити наступнi:

1) Принцип прiоритетностi охорони життя i здоров’я лю- дини.

Охорона природи — не самоцiль. Її головне завдання поля- гає в реальному забезпеченнi нормальних умов iснування люди- ни, безпечностi довкiлля, яке її оточує. Вiн випливає iз загаль- ного прiоритету, проголошеного в ст. 3 Конституцiї України:

«Людина, її життя i здоров’я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Українi найвищою соцiальною цiннiстю» та знайшов вiдображення в багатьох актах екологiчного законо- давства.

2) Принцип оптимального поєднання екологiчних i еконо- мiчних iнтересiв суспiльства.

Дотримання i забезпечення цього принципу покликане ство- рити умови для вироблення реальних гарантiй права людини на безпечне довкiлля i, з iншої сторони, забезпечити розвиток еко- номiки i виробництва.

Завдання полягає не в тому, щоб зупинити економiку, вироб- ництво встановленням жорстких екологiчних вимог, а щоб за- провадити такi екологiчнi нормативи, якi б забезпечували, з од- ного боку, нормальне функцiонування промисловостi, а з iншо- го — безпечнi умови довкiлля, безпеку людини.

3) Правове забезпечення рацiонального та ефективного ви- користання природних об’єктiв.

Реалiзацiя цього принципу пов’язана з необхiднiстю охоро- ни i вiдтворення природних ресурсiв та недопущення незворот- них наслiдкiв для природи. Рацiональнiсть полягає в тому, що кожен власник чи користувач зобов’язаний у процесi викорис- тання природних об’єктiв додержуватись правових екологiчних вимог, щоб не нашкодити довкiллю. Такими правовими вимога- ми є закрiпленi права та обов’язки природокористувачiв, встано- вленi для них обмеження та заборони, а також лiмiти в галузi природокористування. Економiчна ефективнiсть полягає в отри- маннi найвищих економiчних показникiв при експлуатацiї при- родних ресурсiв з найменшими затратами.

4) Запобiжний характер заходiв щодо охорони навколиш- нього природного середовища.

Дiяльнiсть у сферi охорони навколишнього природного се- редовища повинна бути спрямована, в першу чергу, на недопу- щення негативних впливiв на нього, а не на вiдновлення, вiд- шкодування вже заподiяної шкоди.

Найбiльш ефективним механiзмом у цьому планi є екологiч- на експертиза об’єктiв, якi планується ввести в експлуатацiю. Щодо дiючих об’єктiв, то ефективними є перевiрки дiяльностi пiдприємств на предмет дотримання екологiчних вимог i негай- не реагування на будь-якi вiдхилення вiд екологiчних норм.

5) Гласнiсть i демократизм при прийняттi рiшень, пов’яза- них iз впливом на довкiлля.

Оскiльки заподiяння шкоди безпосередньо впливає на лю- дину, зачiпає її життя, здоров’я, iнтереси, то й охороняти довкiл- ля можна лише спiльними зусиллями громадян.

Тому процедура громадської екологiчної експертизи, обго- ворення проектiв нормативно-правових актiв з питань охорони довкiлля, громадських слухань щодо безпеки виробничих об’єк- тiв тощо, повинно стати обов’язковою практикою в дiяльностi держави по охоронi природи. Зараз цi питання набувають все бiльшої актуальностi i виходять на перший план, про що свiд- чить низка прийнятих актiв як мiжнародного, так i внутрiдер- жавного характеру.

6) Забезпечення мiжнародного спiвробiтництва в галузi охо- рони навколишнього природного середовища.

Негативнi наслiдки впливу суспiльства на природу не обме- жуються кордонами держави. Багато проблем охорони довкiл- ля зачiпають iнтереси всiх держав. Iгнорування екологiчних ви- мог з боку однiєї держави призводить до порушення iнтересiв не тiльки сусiднiх держав. Тому поряд iз здiйсненням заходiв по охоронi природи в нацiональних рамках вимагається узгоджен- ня дiй багатьох, а то i всiх держав.

Разом з тим окремi пiдгалузi та iнститути екологiчного пра- ва дотримуються також своїх спецiальних принципiв, як напри- клад, принципу поєднання особливостей використання землi як територiального базису, природного ресурсу i основного засобу виробництва, характерного для земельних вiдносин; принципу збалансованостi екологiчних, економiчних, медико-бiологiчних i соцiальних iнтересiв та врахування громадської думки, що реа- лiзується при проведеннi екологiчної експертизи тощо.