Компанія не приймає на страхування будівлю зі зносом, який перевищує 40-50%

Продукція у процесі виробництва або обробки – у розмірі вартості витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці.

Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат – на вартість, визначену за пред'явленими страхувальником документами або згідно з експертною оцінкою.

Договір страхування всього майна може бути укладеним на таких засадах:

– на балансову вартість;

– на договірну вартість;

– на певну частку (відсоток) вартості.

Якщо майно взяте на страхування на певну частку (відсоток), то всі об'єкти вважаються застрахованими на ту саму частку.

Договір страхування майна, одержаного підприємством за договором майнового найму або прийнятого ним від інших організацій і населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію, зберігання тощо, укладається на повну вартість цього майна на підставі даних бухгалтерського обліку підприємств, яким належить це майно (з вирахуванням зносу).

За договором страхування майна підприємства мають право обрати обсяг власної участі у відшкодуванні витрат (франшизу). Сума платежів відповідно зменшується на розмір установленої договором франшизи.

Головний принцип такого страхування – принцип відшкодування збитку. Його суть полягає в тому, що після настання страхового випадку і появи збитку, страхувальник повинен знаходитися у тому ж фінансовому стані, в якому він був до настання страхової події. Загальна формула розрахунку збитку має такий вигляд:

З = В – Из + Р – З’

де З – сума збитку;

В – вартість майна за страховою оцінкою;

Из – сума зношення;

Р – витрати для рятування ат приведення майна в належний стан;

З’ – вартість залишків майна, придатних для подальшого використання (у залишковій вартості).

Дана формула при різних варіантах збитку може бути відповідно змінена. Якщо майно пошкоджене частково, то збиток визначається таким чином:

З = ВВ – Из + Р

де ВВ – вартість відновлення (ремонту) пошкодженого об’єкту;

Из – сума зношення пошкодженого об’єкту;

Р - витрати для рятування ат приведення майна в належний стан.

Страхова сума. Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку. За кожним застрахованим об'єктом страхова сума має відповідати його дійсній вартості.

В організації страхового забезпечення, яке визначає обсяг відповідальності страховика, розрізняють декілька систем страхування:

- пропорційної відповідальності;

- першого ризику;

- «дробної частки»;

- за відновною вартістю;

- граничного страхового забезпечення.

Страхування за системою пропорційної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення, за якою передбачається виплата страхового відшкодування в наперед фіксованій частці (пропорції). В основі цієї системи лежить математична ознака – пропорція: страхове відшкодування так відноситься до збитку страхувальника, як страхова сума – до вартості застрахованого майна.

Зазначену пропорцію можна виразити наступною формулою:

Q / Z = S / W або Q / Z = S / Z_max

де Q – страхове відшкодування;

Z – страховий збиток;

S – страхова сума;

W – вартісна оцінка майна;

Z_max – максимально можливий збиток.

Виходячи із зазначеної пропорції, розмір страхового відшкодування може бути визначений за формулою:

Q =	Z * S
W

або

Q =	Z * S
Zmax

Страхове відшкодування = Збиток * Страхова сума / Вартість майна

При страхуванні за системою першого ризику (система страхування перших збитків) збиток при настанні страхового випадку відшкодовується повністю тільки в межах страхової суми, що зазначена в договорі страхування. Збиток в межах страхової суми називається в страховій практиці «першим ризиком».

Алгоритм розрахунку страхового відшкодування за цією системою можна представити наступним чином:

Q = Z = S.

Якщо збиток перевищує страхову суму, то витрати по його компенсації та ліквідації наслідків несе сам страхувальник. Різниця між страховою вартістю і страховою сумою називається «другим ризиком».

Страхування за системою дрібної частки (дробової частини) передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показаною вартістю. За цією системою страхове відшкодування встановлюється в розмірі дробу чи відсотку від показаної вартості об’єкту страхування. Тобто відповідальність страховика обмежується встановленим дробом або відсотком. Проте завжди витримується умова: страхове відшкодування дорівнює збиткам, але в межах страхової суми.

Можливі два варіанти встановлення показаної вартості:

- показана вартість дорівнює дійсній вартості об’єкта;

- показана вартість менша від дійсної вартості об’єкта.

Якщо показана вартість застрахованого об’єкта дорівнює його дійсній вартості, то система страхування дрібної частки тотожна страхуванню за системою першого ризику. Якщо показана вартість об’єкта менша за його дійсну вартість, то страхове відшкодування розраховується аналогічно, як за системою пропорційної відповідальності.

Страхування за системою граничного страхового забезпечення передбачає встановлення завчасно певної межі відповідальності страховика у сумі страхового відшкодування у вигляді коефіцієнта (чи відсотка) покриття збитку. Розмір страхового відшкодування визначається множенням встановленої межі (коефіцієнта чи відсотку) на різницю між заздалегідь встановленим рівнем та реально отриманим страхувальником доходом. Система граничного страхового забезпечення (граничної страхової відповідальності) використовується при страхуванні сільськогосподарських ризиків, фінансових, кредитних, інвестиційних тощо.

Розглянуті системи та методи страхування вказували на участь страховика у покритті збитків при настанні страхового випадку. А особисту участь страхувальника в покритті збитків при настанні страхового випадку виражає франшиза.

Розмір франшизи задається або у відсотках по відношенню до страхової суми, або в абсолютній величині (гривнях). Проте зустрічаються варіанти, коли франшиза встановлюється і як частка від страхової вартості об’єкта страхування або від розміру реально отриманого збитку.

Розрізняють безумовну (що вираховується) франшизу та умовну (що не вираховується). В особливих випадках в договорі страхування може бути передбачена сукупна франшиза, яка найчастіше застосовується при перестрахуванні.

За безумовною франшизою збиток у всякому разі відшкодовується страхувальнику за вирахуванням із розміру збитків встановленої франшизи. Таке страхування називається страхуванням за принципом «все і всякий» (адже відшкодовується все і кожний збиток за вирахуванням франшизи) найчастіше застосовується при страхуванні автотранспорту та деяких інших об’єктів. Це дає змогу страховикам уникати розрахунків за дрібними ризиками, що суттєво зменшує витрати на ведення страхової справи.

При страхуванні за умовною франшизою страховик звільняється від компенсації збитку, якщо понесені збитки менше розміру франшизи. А якщо збитки більше франшизи, то страховик виплачує її повністю. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правилами страхування може бути встановлена певна кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. А якщо хвороба застрахованого тривала довше, то допомога виплачується за всі дні непрацездатності.

При застосуванні сукупної франшизи всі понесені страхувальником збитки додаються за певний період часу, а із сумарного збитку вираховується франшиза.

Страхування підприємств від втрати прибутку є відносно новим і дуже складним видом страхування. Як правило, воно виступає додатковим видом страхування до страхування майна підприємств від вогню та інших ризиків. Втрата прибутку в основному договорі визначається наступними ризиками:

- пожежами та іншими випадками, які приводять до втрати майна,;

- аваріями та технічними неполадками;

- стихійними лихами;

- несприятливими змінами на ринках збуту продукції;

- зривом поставок матеріалів, комплектуючих і енергоносіїв.

Відшкодуванню підлягають наступні втрати:

- втрати прибутку;

- втрати як здійснені постійні витрати;

- втрати як здійснені додаткові витрати, необхідні для виконання виробничої програми на момент закінчення перерви.