Лекция 5. 1. Основні принципи, способи захисту населення при НС.

1. Основні принципи, способи захисту населення при НС.

2. Основні заходи і засоби захисту населення та територій.

3. Організація евакуаційних заходів.

4. Особливості організації захисту дітей при НС, обов’язки дорослих.

Обрані методи: лекція, бесіда.

Питання з теми для самостійного вивчення:

1. Дії населення за сигналом оповіщення.

2. Евакуація та її функції.

3. Організація забезпечення засобами індивідуального захисту.

4. Основи організації і проведення РіНР в осередках ураження.

Запитання для самоаналізу та самоперевірки:

1. Методика проведення санітарної обробки.

2. Ліквідація наслідків радіоактивного зараження при аварії на АЕС.

3. Як проводиться дегазація продовольства і знезараження води?

4. Охарактеризуйте медичні засоби захисту.

Рекомендована література

1. Закон України «Про захист населення і територій у разі грози та виникнення НС».

2. Указ Президента України від 9 лютого 2001 року «Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від НС техногенного характеру».

3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 487 с.

4. Цивільна оборона. Навчальний посібник./ За ред. В.Ф. Франчука. – Львів, 2000. – 336 с.

5. Губський А.І. Цивільна оборона: - К.: Міністерство освіти, 1995. – 216 с.

6. Цивільна оборона в закладах освіти/ Упоряд. Н.Мурашко. К.: Редакції загальноосвітніх газет, 2003. – 128 с.

7. Постанова Кабміну України від 03.08.1988 р. № 1198 «Про Положення Єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру».

1. Основні принципи і спроби захисту населення при надзвичайних ситуаціях та їх характеристика.

Захист населення у НС мирного і воєнного часу - одне з головних завдань ЦО. У законі «Про цивільну оборону України» в статті 8 говориться: «Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності господарювання надає своїм працівникам сховище, забезпечує засобами індивідуального захисту, сприяє здійсненню евакозаходів, створенню сил подолання наслідків НС та їх готовності до практичних дій, а також виконанню заходів з ЦО.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення.

Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є:

- здійснення комплексу заходів для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру та реагування на них;

- забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодій органів управління у цій сфері, сил та засобів, при­значених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюється на принципах.

- пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я і довкілля;

надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

- вільного доступу населення до інформації щодо захисту насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій;

- особистої відповідальності й піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях;

- відповідальності посадових осіб у межах своїх повноважень, за дотримання вимог цього Закону;

- обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

- урахування економічних, природних та інших особливостей
територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних
ситуацій;

- максимально можливого ефективного і комплексного викорис­тання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзви­чайним ситуаціям і реагування на них.

У питаннях захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру громадяни України мають право на:

- отримання інформації про надзвичайні ситуації, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

- забезпечення та використання засобів колективного й індиві­дуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

- звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місце­вого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій

- відшкодування збитків, згідно із Законом, заподіяних їхньому здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;

- компенсацію за роботу в зонах надзвичайних ситуацій;

- соціально-психологічну підготовку та медичну допомогу;

- інші права у сфері захисту населення і територій від надзви­
чайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно
до законів України.

2. Основні заходи і засоби захисту населення і територій

Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення.

Захист населення — це створення необхідних умов для збереження життя і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.

Головна мета захисних заходів — уникнути або максимально знизити ураження населення.

До системи захисту населення і територій, що проводяться в мас­штабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення, спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.

Таким чином плануються та проводяться три основні заходи захисту населення:

- укриття в захисних спорудах;

- розселення у заміській зоні робітників та службовців підприємств, закладів та організацій, які продовжують свою діяльність у містах, а також евакуація з цих міст населення;

- використання населенням засобів індивідуального захисту і медичних засобів.

Крім цього, організовується та проводиться обо'язкове навчання населення заходам захисту. Передбачається оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний час, а також постійне інформування його про наявну обстановку.

Проводиться радіаційна, хімічна та біологічна розвідка, встановлюється режим захисту населення, робітників та службовців, виробничої діяльності підприємств (об'єктів), а також дозиметричний контроль. Плануються профілактичні протипожежні, протиепідемічні заходи, рятувальні і інші невідкладні роботи в осередках ураження, санітарна обробка, знезаражування споруд, будівель, техніки, одежі, території.

Інженерний, радіаційний, хімічний та медичний і біологічний захист населення

З метою запобігання виникнення НС здійснюються заходи інженерного захисту під час проектування й експлуатації споруд. У першу чергу це будівництво і експлуатація захисних споруд.

Захисні споруди — це спеціальні будівлі для захисту населення від аварій на АЕС, хімічно і вибухонебезпечних об'єктах, ядерної, хімічної, біологічної зброї та звичайних військових засобів ураження. Захисні споруди в залежності від якостей поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття - щілини.

Сховище - це інженерна споруда герметичного типу, яка призначена для захисту людей при аваріях на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин, при аваріях на хімічних і вибухонебезпечних підприємствах, застосуванні противником зброї масового ураження і від високих температур зовнішнього повітря.

У сховищах люди можуть перебувати довгий час навіть в завалених протягом декількох діб. Надійність захисту досягається за рахунок міцності відгороджуючи конструкцій, а також за рахунок створення санітарно-гігієнічних умов, які забезпечують нормальне перебування у сховищах. Місткість сховищ визначається сумою місць для сидіння (на першому ярусі) та лежання (на другому та третьому ярусі).

Розміщують сховища у місцях найбільшого зосередження людей, для яких вони призначені. Віддаль від будинків до споруд повинна дорівнювати їх висоті.

Сховище складається з основних і допоміжних приміщень. До основних відносяться приміщення для людей - тамбури, шлюзи, до допоміжних - вентиляційні камери, санітарні вузли, входи (тамбури та перед тамбури), захисні дизельні електростанції, виходи, медична кімната, комора для продуктів. Приміщення для розміщення людей розраховані на певну їх кількість: на одну людину передбачається не менше 0,5 куб.м. внутрішнього об'єму. Висоту приміщень сховищ приймають відповідно до вимог використання їх у звичайних умовах, але не менше 2,2 м від підлоги до низу конструкцій перекриття. Велике за площею перекриття розбивається на відсіки місткістю 50-75 чоловік. У приміщеннях обладнуються двох-або триярусні нари - лавки для сидіння та полиці для лежання. Відстань від верхнього ярусу до перекриття або виступаючих конструкцій повинна бути не менше, як 0,75 км.

ПРОТИРАДІАЦІЙНІ УКРИТТЯ (ПРУ)

При радіоактивному зараженні місцевості ПРУ захищають людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пороху в органи дихання, на шкіру та одежу, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху.

При відповідній міцності конструкцій ПРУ можуть частково захистити від дії ударної хвилі будь-якого вибуху та уламків зруйнованих будинків. Крім цього, протирадіаційні укриття захищають від попадання на шкіру і одежу крапель СДОР і аерозолів бактеріальних засобів. Захисні властивості ПРУ (сховища) від радіоактивного опромінення оцінюються коефіцієнтом послаблення радіації, який показує в скільки раз рівень радіації на відкритій місцевості при висоті 1 м, більше рівня радіації в укритті.

Висоту приміщень ПРУ у пристосованих будинках мають не менше 1,7 - 1,9 м від відмітки підлоги до низу виступаючих конструкцій перекрить. В основних приміщеннях ПРУ встановлюють 2-3-ярусні нари-лавки для сидіння і полиці для лежання.

В ПРУ місткістю до 50 чоловік для зараженого одягу допускається улаштування при вході вішалів, розміщених за шторою.

У ПРУ обладнуються 2 входи, розміщені в протилежних місцях сховища під кутом 30° один до одного. При вході встановлюють звичайні двері.

У заміській зоні ПРУ влаштовують у підвалах житлових будинків різного призначення - погреби, овочесховища, а також будинки.

Погріб, зроблений з каміння, є майже готовим протирадіаційним укриттям. При потребі перекриття погребу підсилюють, настигають шар ґрунту 50-80 см (для підвищення К_зах), встановлюють витяжний короб, на вхідні двері вішають штори із щільної тканини.

Будівництво окремих швидкобудованих ПРУ

При недостатній кількості обладнаних приміщень під ПРУ можуть додатково будуватися окремі укриття із збірних залізобетонних елементів. Для їх будівництва можуть використовуватися промислові конструкції, місцеві будівельні матеріали (лісоматеріали, каміння, саман). Взимку можна використовувати сніг, лід, промерзлу землю.

Простіші укриття - щілини

Вимогам найпростіших сховищ відповідають звичайні траншеї. Роль та значення щілини у війні із застосуванням ядерної зброї або при аварії на АЕС підвищується. Вона може бути відкрита та прикрита, з одежею крутостей та без неї. Якщо люди переховуються у простих, не перекритих щілинах, то можливість їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням зменшиться в 1,5-2 рази у порівнянні з місцем знаходження на відкритій місцевості. Можливість опромінення внаслідок радіоактивного забруднення місцевості зменшиться у 2-3 рази.

Захист людей у перекритій щілині від світлового опромінення буде повним, від ударної хвилі збільшиться у 2,5-3 рази а від проникаючої радіації і радіоактивного опромінювання при шарі перекриття 60 см грунту - у 200 разів. Перекрита щілина захистить людей від безпосереднього попадання на шкіру та одяг радіоактивних і біологічних засобів. Слід мати на увазі,, що щілини не забезпечують захист від отруйних речовин і біологічних засобів.

У разі застосування цієї зброї потрібно користуватися засобами індивідуального захисту органів дихання і шкіри.

Найпростіші сховища будуються на території підприємств, навчальних закладів, колективних господарств, у місцях евакуації населення.

3. Організація евакуаційних заходів

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами у містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом захисту населення є евакуація і розташування його у позаміській зоні.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини).

Залежно від обстановки, яка склалася на час НС, може бути проведена загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникає

безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

— загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним
запобіганням проривної хвилі;

- загрози або виникнення збройного конфлікту в районах 50-
кілометрової прикордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється до початку застосування агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час - у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться незайняте у виробництві і сфері обслуговування населення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.

Евакуація населення планується на випадок:

- загальної аварії на атомній електростанції;

- усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;

- загрози катастрофічного затоплення місцевості;

- великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Евакуаційні заходи при загрозі та виникненні НС здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідного рівня.

Евакуація населення здійснюється транспортним (який не передається до складу Збройних Сил України, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення пішки) та комбінованим способом (який передбачає вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів і усіма видами наявного транспорту.

Підселення евакуйованих проводиться з розрахунку наявної житлової площі і в позаміській зоні.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовуються і квартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати, санаторії, і будинки відпочинку, дитячі і трудові табори, туристичні бази, дачні кооперативи і (будинки).

Райони розміщення евакуйованого населення визначаються з урахуванням:

- створення умов для продовження виробничої діяльності господарських об'єктів у місті;

- належної бази для розміщення господарських об'єктів, які переносять свою діяльність у заміську зону;

- забезпечення умов для створення угрупування сил цивільної
оборони;

- наявності житлового фонду;

- зв'язків господарських об'єктів з сільськими господарствами;

- підвезенням робочих змін у місто і назад протягом не більше 4 годин.

4. Особливості організації захисту дітей при НС, обов'язки дорослих

Особлива відповідальність за підготовку до захисту і захисту дітей у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу лягає на все доросле населення і в першу чергу на батьків, керівників, вихователів і медичних працівників дитячих закладів.

Успішне виконання великого і відповідального завдання залежить від рівня підготовки по ІДО дорослого населення, яке зобов'язане знати засоби і заходи захисту дітей.

З виникненням небезпечної ситуації керівники шкіл і дитячих закладів вживають заходи по захисту дітей згідно з планом ІДО (плани ЦО складаються на всіх підприємствах (об'єктах) незалежно від форми власності). Керівникам з виникненням небезпеки потрібно пояснити порядок укриття дітей в захисних спорудах, забезпечити засобами індивідуального захисту (дитячими протигазами ДП-бм, ДП-6; ПДФ-7, ПДФ-Д, ПДФ-ш і дитячими захисними камерами КЗД-4), медичними засобами захисту. Якщо необхідно - виготовити ватно-марлеві пов'язки, підготувати дитячий одяг і взуття для захисту шкіри від радіоактивних, отруйних і біологічних засобів.

Підготувати все необхідне для евакуації дітей або перебування їх тривалий час в захисних спорудах. У цей час діти повинні весь час знаходитись під наглядом дорослих. Отримавши засоби захисту для дітей, дорослі перевіряють їх справність і тренують дітей, особливо молодшого віку. При цьому необхідно враховувати психологічні і фізіологічні особливості дітей.

Діти дошкільного і шкільного віку повинні знаходитись у протигазах під наглядом дорослих.

Треба перевіряти себе на знання порядку використання медичних засобів захисту, які знаходяться в індивідуальній аптечці АІ-2 і індивідуального протихімічного пакету.

При отриманні розпорядження про евакуацію батьки і керівники дитячих закладів і шкіл зобов'язані взяти підготовлені для дітей засоби індивідуального захисту, їх речі, продукти харчування, документи і прибути з дітьми на ЗЕП. Пильно слідкувати за дітьми, не дозволяти їм відлучатись. При посадці на транспортні засоби і у дорозі контролювати поведінку дітей і строго дотримуватись встановленого порядку і заходів безпеки. Посадка дітей на транспортні засоби проводиться в першу чергу. При переїзді залізницею слідкувати, щоб на зупинках діти не виходили з вагонів без дорослих. Прибувши в населений пункт, призначений для розселення, необхідно зразу ж вияснити наявність і місцезнаходження захисних споруд, а якщо їх немає, то вжити заходи щодо будівництва найпростіших укрить або пристосування під них погребів, підвалів і інших заглиблених приміщень. При отриманні сигналу про небезпеку необхідно діяти так, як рекомендує штаб ЦО при передачі сигналу. Якщо рекомендується укритись в захисних спорудах, то дорослі повинні швидко одягти дітей молодшого віку, а дітей до 1,5 років помістити в КЗД-4 (камеру захисну дитячу) — камеру завчасно не герметизувати. Допомогти зібратись дітям старшого віку, взяти підготовлені речі, продукти харчування, документи і піти у сховище або протирадіаційне укриття. При заповненні сховищ в першу чергу пропускаються жінки з дітьми. У сховищі дітей розташовують ближче до повітропроводів.

В захисних спорудах діти повинні виконувати всі вказівки дорослих. Обслуговуючий персонал захисних споруд, дорослі повинні утворити максимально сприятливі умови для тривалого перебування дітей у захисних спорудах. Перебуваючи разом з дітьми, дорослі повинні підтримувати спокій і бути терплячими.

Якщо сталося радіоактивне зараження місцевості, то діяти слід за вказівками штабу ЦО.

Якщо необхідно, потрібно дати дітям радіозахисний засіб №1 із аптечки АІ-2, допомогти одягнути засоби індивідуального захисту (не забути одягти їх самому), взяти індивідуальні речі, продукти харчування і укритись в захисній споруді. В ПРУ при необхідності використовують респіратори і ватно-марлеві пов'язки, а протигази повинні бути підготовленими до використання. Після випаду із хмари ядерного вибуху радіоактивних речовин необхідно строго дотримуватись правил поведінки на зараженій місцевості і слідкувати, щоб їх виконували діти.

При надзвичайній ситуації, яка виникла у зв'язку з аварією на хімічно небезпечному підприємстві або застосуванням хімічної зброї, батьки, а також дорослі зобов'язані надягти на дітей протигази, пристосовані для захисту від ОР, одяг і взуття. Маленьких дітей помістити в камери захисні дитячі, загерметизувати їх і сховатись у захисній споруді.

Знаходячись в ПРУ або найпростіших укриттях, необхідно дати дітям засіб проти отруєння фосфороорганічними ОР із аптечки АІ-2, одягти на себе і на дітей протигази, а дітей до 1,5 років помістити в КЗД-4.

лекция 5