Засоби і техніка макетування

Склад макетних робіт.

Макети виконують в три етапи у відповідності з проектною класифікацією макетів: що виконуються:

а) художником-конструктором,

б) спеціалістами-макетниками,

в) самостійними макетними виробничими підрозділами.

Художник-конструктор приймає участь в усіх трьох етапах.

На першому етапі макетування проводиться на типовому робочому місці проектувальника, що не має спеціального обладнання для проведення макетних робіт, окрім підмакетної плити. При цьому використовують макетні матеріали, що не вимагають використання складних навичок і спеціального інструменту. Тут ведеться колективна пошукова робота на рішенням для повної розробки.

На другому етапі роботи характеризуються високими вимогами до якості доводочних і особливо демонстраційних макетів.

Основна задача спеціалістів макетників – оперативне і якісне виготовлення доводочних і демонстраційних макетів, що вимагає знань та навичок робіт за декількома спеціальностями, в тому числі скульптурним, столярним, слюсарним, малярним. Художник-конструктор організує ці роботи і приймає участь в них.

Робота третього етапу пов’язана переважно із виготовленням демонстраційних макетів та дослідних зразків з макетних і реальних матеріалів. Тут використовують реальну технологію штучних та малосерійних робіт, а також спеціальну імітаційну технологію.

Завдання цього етапу – виготовити макет, практично не відрізняємий від виробу, що одержаний промисловими методами.

Обладнання та інструменти.

Центральний елемент робочого місця макетника – розміточна плита. Це відлитий чавунний блок з фрезерованою поверхнею і стойками-опорами. Плита стоїть на горизонтальному поворотному столі, який має механічну або гідравлічний регулятор висоти.

Для роботи висота стола 750 мм сидячи, стоячи – 1000 мм, для огляду макета не h = 1200 мм.

На плиті наносять сітку з розміром клітки 200 ´ 200 мм для макетів в нормальну висоту і 20 ´ 20 мм для макетів в М1:10.

Глибина розмітки 1 мм і 0,5 мм.

Середину окрашають ярко, щоб орієнтувати макет.

По краю наносять порядкові номери ліній сітки.

Макети (болванки) кріплять до плити за допомогою косинців, одну полку косинця з’єднують з плитою, другу з болванкою.

Табуретка із змінною висотою.

Спеціальним обладнанням є установки для роботи з різними макетними матеріалами. Для підігріву пластиліну використовують металеву ванну з лампами із дзеркальними відображувачами на штативі, для різання пінопласту оплавленням – установка, що називається електроструною.

Пінопласт модна обробити також електромеханічною фрезою, але вона дає багато шуму.

Пристрій для формовки макетів з гіпсу розміщують в окремому приміщенні.

Металорізальні, деревообробні, заточні верстати, зварювальне та малярне обладнання розміщують окремо в інших приміщеннях.

Універсальним інструментом макетника є клиновидний ніж (ніж-косяк), що виготовляється з смушкової інструментальної сталі чи тонкої фрези. Він має заточку з двох сторін, лезо – пряме. Ручка з дерева. Проводять прямі, заготовлені операції, доводочні, вирізку, обрізку матеріалу.

При роботі використовують стамески – прямі, напівкруглі, кутові.

При роботі з пластиліном використовують спеціальний інструмент:

Циклі – прямокутні стальні пластини різної довжини, заточені під прямим кутом.

Шкребки – пластини прямокутної форми під гострим кутом, на другій стороні можуть бути насічки. Для швидкого зняття пластиліну, формування сферичних поверхонь використовують фігурні, круглі і прямокутні. Також використовують різці, штамповані або *** у вигляді пера для формування отворів і врізання різних деталей в тіло.

З гіпсом: оцинкований та емальований посуд (відро, каструля, ***), резинова гіпсовка (половина м’яча Ø 10 – 15 см), металеві лопатки для приготування розчину, царапки, клюкарзи, доложца, стекі, кісті для змащування форм, молоток, зубило.

Металевою лінійкою перевіряють правильність і чистоту виконання ліній поверхонь. Лекала використовують для перевірки і виведення плавних кривих поверхонь.