Порядок визначення обсягів цього фінансування та механізм контролю за використанням коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України. 1 страница

Слід також підкреслити, що з метою забезпечення ефективного використання бюджетних коштів хід виконання програми поетапно перевіряється спеціально створюваними Міністерством освіти і науки комісіями з участю представників замовника програми, заінтересованих міністерств і відомств, відповідних координаційних рад, провідних учених та фахівців безпосередньо на підприємствах та в організаціях, що виконують роботи з організації програми.

3. Фінансування поставок продукції для державних потреб здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього. Обсяги коштів для закупівлі зазначеної продукції щорічно передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання інших джерел фінансування.

Слід зазначити, що державні потреби — це потреби України в продукції, необхідній для розв’язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України. Формування обсягів державних потреб на наступний рік проводиться відповідно до пріоритетів, визначених у проекті Державної програми економічного і соціального розвитку держави.

Реалізація державних потреб здійснюється через державне замовлення, що являє собою засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

Суб’єктами державного замовлення є державні замовники і виконавці цього замовлення. Державними замовниками можуть бути міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації й установи, уповноважені Кабінетом Міністрів укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Виконавці державного замовлення — це суб’єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і постачають продукцію для державних потреб.

Основним інструментом, який визначає економічні й правові зобов’язання сторін і регулює взаємовідносини замовника і виконавця, є державний контракт (договір). З метою організації робіт, пов’язаних з формуванням державного замовлення, розміщення поставок продукції для державних потреб і контролем за їх виконанням, Кабінет Міністрів України визначає і затверджує, по-перше, державних замовників і, по-друге, міністерства, відомства, інші центральні органи державної виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок продукції для державних потреб, формують державне замовлення і доводять до державних замовників збалансовані з фінансовими ресурсами обсяги поставок продукції для укладення державних контрактів з виконавцями державного замовлення.

Державні замовники здійснюють вибір виконавців державного замовлення, укладають з ними державні контракти і гарантують їм оплату продукції. Вони є відповідальними за задоволення державних потреб у відповідній продукції. Слід підкреслити, що Кабінет Міністрів України є гарантом за зобов’язаннями державних замовників і забезпечує їх фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для повної оплати державних потреб. З метою економічного стимулювання виконання державних замовлень виконавцям можуть надаватись пільги щодо податку на прибуток, пільгові дотації і субсидії, кредити на пільгових умовах, валютні кошти, митні та інші пільги.

Потреба в продукції, необхідній для забезпечення виконання регіональних цільових програм (поставки продукції для регіональних потреб), визначаються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Поставки продукції для виконання регіональних програм забезпечуються за рахунок коштів Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також позабюджетних джерел, що залучаються для цієї мети.

Кошторисне планування

Види і структура кошторисів. Установи невиробничої сфери, основним джерелом фінансування яких є бюджетні кошти, називаються бюджетними. До них належать установи освіти, охорони здоров’я, науки, державної влади й управління, оборони і правоохоронних органів. Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією. Усі видатки цих установ визначаються на основі кошторису, а тому порядок планування і фінансування видатків називається кошторисним.

У практиці кошторисного планування застосовуються дві форми кошторисів: кошторис доходів і видатків складають, як правило, установи освіти й охорони здоров’я, які, крім бюджетних коштів, одержують кошти від комерційної діяльності (надання платних послуг); кошторис видатків складають органи державної влади й управління, оборони та правоохоронні органи, суди і прокуратура.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Бюджетним призначенням є повноваження, яке надано головному розпорядникові коштів бюджету Законом України про Державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження. Таке призначення дає змогу Міністерству фінансів України, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Кошторис видатків бюджетної установи — це основний плановий документ, який визначає обсяг видатків, джерела їх формування, цільове спрямування коштів, необхідних для утримання бюджетної установи, розвитку її матеріально-технічної і соціальної бази.

Остаточне формування кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку в тижневий термін після опублікування Закону України про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників. Згідно із зазначеними лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, здійснюють помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством мають бути визначені на основі відповідних нормативів. Лімітна довідка видається відповідно Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, розпорядником вищого рівня та доводиться до головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи — це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року. Він є невід’ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Бюджетні асигнування — це повноваження розпорядникові бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надано відповідно до бюджетного призначення.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. При цьому установи мають право брати зобов’язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Зобов’язання — це будь-яке розміщення замовлення, укладення контракту (угоди), придбання товару, одержання послуги чи інші ідентичні операції протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно буде здійснити платежі з бюджету протягом цього ж бюджетного року або в майбутньому.

У бюджетному плануванні розрізняють такі види кошторисів: індивідуальний кошторис, загальний кошторис, кошторис на проведення централізованих заходів, зведений кошторис. Аналогічно до видів кошторисів розрізняють види плану асигнувань із загального фонду бюджету.

Індивідуальний кошторис — це фінансовий план конкретної бюджетної установи, що відображає специфіку й особливості її виробничої діяльності; його складають установи освіти, охорони здоров’я, державної влади й управління, правоохоронні органи, суди і прокуратура та ін. Він також є основним документом при плануванні і фінансуванні окремих заходів, передбачених кодами видатків бюджетної класифікації.

Загальний кошторис складається на видатки однотипних установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією. Такі кошториси складаються по школах, клубах, бібліотеках, фельдшерсько-акушерських пунктах. Для цих установ характерним є невеликий обсяг фінансування і стабільний штат працівників.

Кошторис видатків на проведення централізованих заходів розробляють міністерства, відомства, управління (відділи) місцевих органів влади й управління на видатки, які доцільно здійснювати в централізованому порядку (наприклад, видатки на підготовку кадрів, придбання цінного навчального обладнання та інвентарю, медичного обладнання, автомобілів швидкої медичної допомоги, проведення спортивних змагань тощо).

Зведений галузевий кошторис містить усі видатки на утримання установ одного відомства, наприклад управління (відділу) освіти чи охорони здоров’я, тобто в ньому об’єднуються індивідуальні кошториси, загальні кошториси і кошториси видатків на проведення централізованих заходів. Розроблення зведених кошторисів можливе завдяки тому, що в основу індивідуальних кошторисів покладені єдині показники плану економічного і соціального розвитку, а базою для розрахунків усіх кошторисів слугують діючі норми витрат, і складаються вони за єдиними формами і статтями (підстаттями) бюджетної класифікації.

Зведені кошториси і плани асигнувань — це зведення показників усіх видів кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифіка-
цією. Вони складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Індивідуальний кошторис є основним елементом кошторисного планування і має дві складові:

— загальний фонд, який відображає надходження із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організа-
цією основних функцій;

— спеціальний фонд, який відбиває надходження зі спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

До кошторису також додаються розрахунки та обґрунтування видатків і доходів у розрізі видів доходів і елементів витрат за кожним фондом кошторису.

У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік.

За основу цих розрахунків беруться такі показники:

· обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень та вартість обладнання, іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен установлюватися відповідно до законодавства;

· прогнозне надходження зборів (обов’язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.

На підставі цих показників визначається сума доходів на наступний рік за кожним джерелом їх надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов’язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує плановому. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному у розрахунку, і повною мірою відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

У процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування спеціальних коштів та інших власних надходжень установ здійснюється за правилами, визначеними для цих категорій чинним законодавством, включаючи кошти, що спрямовуються на відновлення касових видатків.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходжень коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання (за видами).

Під видатками бюджетної установи розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія видатків не включає платежів у рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування.

Розрізняють чотири групи видатків бюджетної установи — поточні та капітальні видатки, кредитування з вирахуванням погашення і нерозподілені видатки. Групи видатків поділяються на предметні статті видатків кошторису, які, у свою чергу, містять підстатті видатків. Останні поділяються на елементи витрат. Фінансування установ і організацій, що перебувають на бюджеті, здійснюється згідно з кошторисом доходів та видатків, який має таку структуру за економічною класифікацією видатків:

Група 1. Поточні видатки (код 1000)

Стаття 1. Видатки на товари і послуги (код 1100)

Підстаття 1.1. Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110)

Ця категорія видатків включає оплату праці всіх працівників бюджетних установ (організацій) та/або залучених за трудовими угодами за встановленими посадовими окладами, ставками або розцінками. Величина оплати праці відображається без нарахувань на фонд оплати праці, які обліковуються за кодами 1121—1122. До цієї категорії також входить установлена чинним законодавством одноразова грошова допомога у зв’язку з виходом на пенсію. Величина оплати праці містить такі елементи витрат:

— код 1111 — основну заробітну плату за встановленими окладами, ставками або розцінками всіх штатних працівників; оплату праці за трудовими угодами; надбавку за вислугу років; доплату за ранг, надбавки та доплати обов’язкового характеру (оплати нічних змін, позаурочних годин, за науковий ступінь, за використання в роботі знання іноземних мов тощо); надбавки, що мають стимулюючий характер; премії (всі види преміальних виплат); матеріальну допомогу, в тому числі у разі нещасного випадку, хвороби, оздоровлення та в інших випадках за рішенням адміністрації відповідно до чинного законодавства;

— код 1112 — грошове утримання військовослужбовців, у тому числі основні й додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Підстаття 1.2. Нарахування на заробітну плату (код 1120)

Ця категорія містить такі елементи витрат бюджетних установ (організацій):

— код 1121 — збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, розмір і порядок сплати якого визначені Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»;

—код 1122 — збір на всі види обов’язкового соціального страхування, передбачені законодавством.

До цієї категорії «Нарахування на заробітну плату» належать усі зазначені вище нарахування на фонд оплати праці працівників бюджетних установ.

Підстаття 1.3. 1130 "Придбання товарів і послуг" (таким чином, видатки розділено на товари та послуги, а саме 1131 – товари.);

- 1131 "Предмети, матеріали, обладнання та інвентар, у тому числі м'який інвентар та обмундирування" (за цим кодом будуть здійснюватись видатки, які обліковувались за кодом 1134);

виключено КЕКВ:

- 1134 (видатки, що здійснювались за цим кодом будуть проводитись за новим КЕКВ 1131);

- 1135, 1136, 1137, 1138, 1139 (видатки, які обліковувались за цими кодами, будуть здійснюватись за новим КЕКВ 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)");

- 1139 (видатки, які обліковувались за цим кодом, будуть здійснюватись за новим КЕКВ 1134 та в частині відшкодування, сплати податків та зборів, сплати штрафів та інших видатків за новим КЕКВ 1135 "Інші видатки");

Підстаття 1.4. Видатки на відрядження (код 1140)

До цієї категорії належать видатки на оплату проїзду, добових, квартирних під час службових відряджень; оплату підйомних, проїзду, добових при переміщенні працівників; сесійних ви-
їздів народних суддів; відряджень на курси і в навчальні заклади, на сесії, семінари, наради і конференції, тобто всі видатки на відрядження, що сплачуються за рахунок бюджетних коштів у випад­ках, передбачених законодавством України.

За цим кодом обліковуються видатки на придбання службових проїзних квитків та оплату проїзду за маршрутними листами, а також надбавки до заробітної плати, що виплачуються в передбачених рішеннями Уряду випадках окремим категоріям працівників замість компенсації видатків на відрядження (добових, квартирних).

До цього ж коду належать видатки на відрядження працівників бюджетних установ (організацій) на сесії, наради, з’їзди на-
укового характеру, а також різного роду поїздки з науковою метою, відрядження викладачів, проїзд на виробничу практику студентів (учнів).

Підстаття 1.5. Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення (код 1150)

Ця категорія охоплює придбання товарів військового призначення, військової техніки, інвентарю як коротко, так і довгострокового використання; військове будівництво (крім житла для військовослужбовців, будівництва об’єктів соціально-культурного та побу­тового призначення; придбання обладнання довгострокового використання для дитячих установ, соціально-культурних закладів тощо, що не належать до заходів спеціального призначення). Сюди ж відносять видатки на мобілізаційну підготовку та інші видатки спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення:

— інженерне обладнання — придбання в межах штатів і належних норм, утримання і ремонт інженерного обладнання;

— озброєння — придбання згідно з установленими нормами озброєння, боєприпасів, військово-хімічного майна, оптичних та навчальних стрілецьких приладів, утримання і зберігання всіх видів озброєння тощо;

— автобронетанкова техніка — придбання в межах штатів і установлених норм автомобілів різного призначення, автобусів, мотоциклів, моторолерів, тракторів, тягачів, танків, бронетранспортерів, бойових машин піхоти, інших видів бойових, спеціальних машин тощо, придбання і виготовлення спецкузовів, утримання авторемонтних баз тощо;

— авіаційна техніка — придбання літаків, гелікоптерів, їх силових установок, обладнання, видатки на утримання, експлуатацію і ремонт авіаційної техніки, монтаж, утримання і поточний ремонт паркового та іншого обладнання, видатки на маскування авіаційної техніки;

— кораблі і морська техніка — видатки на придбання (будування, виготовлення), утримання і ремонт кораблів, катерів, суден, плавпричалів, плавказарм, корабельних артщитів та інших плавзасобів, озброєння, морської техніки, військово-технічного майна;

— мостіння, асфальтування, бетонування смуг, доріг, розвантажувальних майданчиків, обладнання заїздів до основних доріг тощо;

— засоби зв’язку та спеціальна техніка — видатки на придбання, утримання і ремонт засобів та майна зв’язку, спеціальної електронно-обчислювальної техніки та іншого обладнання й апаратури, які використовуються для потреб зв’язку, будівництво, реконструкція і капітальний ремонт ліній зв’язку і технічних споруд об’єктів зв’язку, плата стороннім організаціям за ремонт і перевірку вимірювальних приладів і засобів зв’язку, установка телевізійних антен тощо;

— службові тварини — видатки на придбання та утримання коней, собак та інших службових тварин, передбачених штатами, придбання й утримання інвентарю для заготівлі і зберігання кормів, утримання і ремонт обозу та обозного майна тощо;

— придбання устаткування — видатки на придбання, утримання і ремонт меблів та устаткування за встановленими нормами для казармених і службових військових будинків, придбання лічильно-обчислювальних машин, копіювально-розмножуваль­них і комп’ютерних апаратів, друкарських машин тощо;

— видатки на бойову підготовку — видатки на тактичну, стрілецьку і спеціальну підготовку військовослужбовців, обладнання, утримання і ремонт навчальних об’єктів, ремонт і утримання ґрунтових доріг та низьководних мостів на території навчальних центрів полігонів, обладнання й утримання навчальних класів, проведення військових тактичних і тактично-спеціальних навчань тощо;

— видатки на фізичну підготовку і спорт — видатки на проведення спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів за планами, що затверджуються в установленому порядку, оформлення місць змагань тощо;

— капітальне будівництво, капітальний ремонт будов і споруд військових частин, установ, підприємств і організацій;

— придбання, утримання і ремонт транспортних засобів, опла­та транспортних послуг, у тому числі придбання пально-мастиль­них матеріалів, капітальний і поточний ремонт автомобілів та транспортних засобів, планово-технічне обслуговування, придбання запчастин, а також видатки на страхування автомобіля, проїзд по платних дорогах (тунелях), інші збори, передбачені законодавством, оформлення прав водія, страхування водія, технічний огляд транспортного засобу, податок із власників транспортних засобів тощо.

Підстаття 1.6. Оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160)

Ця підстаття охоплює платежі бюджетних установ (організацій) за комунальні послуги та енергоносії, у тому числі оплату енергоносіїв для виробничих потреб, а саме:

· код 1161 — оплата теплопостачання;

· код 1162 — оплата водопостачання і водовідведення;

· код 1163 — оплата електроенергії;

· код 1164 — оплата природного газу, у тому числі оплата послуг з його транспортування;

· код 1165 — оплата інших комунальних послуг — утримання в чистоті будівель, дворів, вивіз сміття, обслуговування ескалаторів, ліфтів, сміттєпроводів, антен, плата за радіоточки тощо;

· код 1166 — оплата інших енергоносіїв — дров, мазуту, торфу, вугілля тощо.

Підстаття 1.7. Дослідження та розробки, державні програми (код 1170)

До цієї категорії відносять:

— витрати на геологорозвідувальні та топографо-геодезичні роботи, а також витрати, пов’язані з виконанням робіт із типового й експериментального проектування та послуг науково-дослідних організацій, інших установ, як державних, так і госпрозрахункових, щодо реалізації державних багатоцільових та інших програм. Видатки, призначені на реалізацію програм, що передбачають оплату різноманітних послуг, до ціни яких входять витрати установи — надавача послуг, у тому числі заробітна плата, але не вимагається розмежування цих витрат. Сюди ж входить оплата послуг підприємств, організацій, пов’язана з виконанням багатоцільових програм (проектів);

— витрати, пов’язані з виконанням Національних (державних) багатоцільових програм, що мають комплексний характер, оплата яких здійснюється на підставі укладених угод з виконавцями проектів програм (наприклад, Національна космічна програма, організація Антарктичної експедиції, Національна програма оздоровлення р. Дніпро тощо);

— збір на обов’язкове пенсійне страхування, що стягується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» у випадку закупівлі валютних коштів з метою обслуговування державного боргу та виконання функцій держави з міжнародної діяльності;

— витрати, пов’язані з прийомом офіційних іноземних делегацій в Україні, а також з реалізацією програм міжнародного співробітництва за кордоном, проведенням виставок, днів культури, техніки тощо, якщо це передбачено видатками на міжнарод­ну діяльність.

До цього коду належать:

— оплата послуг з типового проектування, а саме: витрати, пов’язані з виконанням робіт з типового й експериментального проектування, складання загальнодержавних норм, технічних умов і технічних інструкцій щодо дослідження, проектування і будівництва, а також розроблення схем генеральних планів промислових вузлів, схем захисту територій від небезпечних геологічних процесів, проектів забудов міст і сіл та інших проектних робіт. Сюди ж входить оплата науково-дослідних послуг. Це оплата послуг бюджетним, госпрозрахунковим, будь-яким іншим установам та організаціям за надані науково-дослідні послуги;

— оплата виконання інших програм та видатки на виконання робіт відповідно до укладених угод з підприємствами (організаціями). Наприклад, такі програми: молодіжні програми і заходи державних органів у справах сім’ї і жінок; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань; підготовка і участь національних збірних команд України в Олімпійських та Параолімпійських іграх, програми та заходи в галузі культури і мистецтва; проведення учнівських та студентських олімпіад, конкурсів тощо;

— видатки на проведення виборів та референдумів; оплата згідно з чинним законодавством підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів за договорами.

До цього коду належить оплата робіт, пов’язаних з докорінним поліпшенням земель, проведенням земельної реформи, хіміч­ною паспортизацією земель; боротьбою зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин; протиепізоотичними заходами. Сюди входить оплата досліджень і прикладних розробок у галузі сільського господарства, робіт, пов’язаних з охороною і раціональним використанням водних ресурсів, земель, мінеральних ресурсів.

Стаття 2. Виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями (код 1200)

Під процентами розуміють платежі за користування грошовими позиками. Ці платежі відрізняються від виплати (погашення) основної суми боргу, яка класифікується як фінансування, а також від комісійних зборів, що виплачуються за сприяння в розміщенні боргових зобов’язань.

Незважаючи на те, що сума процентів може накопичуватись постійно, її величина повинна показуватись на момент платежу. У випадку дисконтних цінних паперів, коли сума процентів нараховується раніше, процент обчислюється як різниця між ціною емісії і ціною погашення цінного папера, а реєстрація здійснюється на момент фактичного погашення боргу банківським установам, у тому числі виплата процентів за позичками Національного банку України; виплата процентів комерційним банкам; виплати процентів за іншими внутрішніми позичками; виплати процентів за зовнішнім державним боргом.

Стаття 3. Субсидії і поточні трансферти (код 1300)

До цієї категорії належать усі невідплатні державні платежі, які не підлягають поверненню і передбачаються на поточні цілі. Таким чином виключаються капітальні трансферти, що надаються з метою фінансування видатків на придбання капітальних активів або збільшення фінансового капіталу отримувача.

Під субсидіями розуміють усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Трансферти населенню можуть надаватись як у готівковій формі, так і через оплату рахунків.

Підстаття 3.1. Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) (код 1310).

Ця підстаття має такі елементи витрат:

· код 1311 — субсидії державним підприємствам, крім сільськогосподарських;

· код 1312 — субсидії фінансовим установам;

· код 1313 — субсидії підприємствам і організаціям сільського господарства;

· код 1314 — субсидії на покриття збитків підприємств, державна підтримка підприємств, приріст обігових коштів;