К.ю.н., доцент

Завідувач навчально-

методичного відділу О. О. Бойко

Реєстраційний № __

1. Загальні положення

Написання курсової роботи є складовим елементом навчального процесу при вивченні окремих дисциплін. Курсова робота виконується студентами денної та заочної форм навчання відповідно до навчального плану напряму підготовки 6.030401 “Право” галузі знань 0304 “Право”. При написанні роботи студенти мають використовувати не лише теоретичні знання з відповідної дисципліни, а увесь спектр отриманих ними знань і навичок, зокрема, у сфері використання комп’ютерної техніки та інформаційних технологій.

Курсові роботи виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретних фахових завдань. Крім того, виконання курсових робіт, як одного із видів наукової роботи, дає можливість студентам сформувати та розвинути певні уміння і навички наукових досліджень, роботи з нормативно-правовими актами, узагальнення теоретичного та практичного матеріалу, формування та аргументації власних висновків, пропозицій з теми роботи тощо.

Курсова робота повинна бути виконана на високому теоретичному рівні з використанням новітніх даних вітчизняного і зарубіжного досвіду про предмет дослідження. У процесі виконання курсової роботи студент повинен показати знання теоретичних основ з відповідної дисципліни, самостійно проаналізувати основні нормативні та літературні джерела і на цій основі обґрунтувати свої висновки і пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства та шляхів вирішення основних проблем, що стосуються теми дослідження, проаналізувати та узагальнити судову практику, практику роботи органів державної податкової служби та інших органів і організацій, якщо це необхідно для висвітлення і більш повного розкриття теми роботи.

2. Порядок виконання курсової роботи

2.1. Вибір та затвердження теми курсової роботи, складання та погодження плану

Тематика курсових робіт затверджується відповідною кафедрою до початку семестру і повинна відповідати завданням навчальної дисципліни, тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретного фаху.

Кількість тем курсових робіт з дисципліни повинна бути як мінімум вдвічі більшою від середньої кількості студентів у групі на відповідному курсі.

Теми курсових робіт та графік здачі її окремих частин доводяться до відома студентів на перших заняттях з відповідної дисципліни, але не пізніше ніж за 2 місяці до дня їх захисту.

Конкретну тему курсової роботи, із запропонованого переліку, студент обирає самостійно та погоджує її з науковим керівником протягом 10 днів з моменту ознайомлення з тематикою робіт. Подальша зміна теми курсової роботи можлива лише як виняток за обґрунтованою письмовою заявою студента з дозволу наукового керівника та за погодженням із завідувачем кафедрою.

Написання курсової роботи на одну і ту ж тему двома студентами в одній академічній групі заборонено.

Вибрана студентом з переліку тема курсової роботи за його пропозицією може бути уточнена науковим керівником з урахуванням тематики попередніх та подальших досліджень студента, його досвіду чи специфіки місця роботи.

Підтвердженням обрання студентом конкретної теми курсової роботи є належним чином заповнене та підписане завдання на курсову роботу (Додаток Б).

У визначені графіком здачі курсових робіт терміни, студент разом з науковим керівником розробляє план курсової роботи, узгоджує строки її виконання та подання на перевірку, визначається з переліком літератури, довідкових, архівних і статистичних матеріалів та інших джерел, які ляжуть в основу дослідження.

Складання плану курсової роботи необхідно розпочинати лише після ознайомлення студента з відповідними джерелами (підручниками, конспектами), щоб він мав хоча б загальне уявлення про предмет майбутнього дослідження.

Складений план є попереднім (робочим), він дає лише загальну характеристику предмета дослідження, і буде уточнюватись у процесі написання курсової роботи, але, при цьому, основне завдання яке стоїть перед роботою повинно змінюватись якомога менше. Робочий план на перших етапах є переліком записаних у логічному порядку питань, які об’єднані внутрішньою логікою дослідження. В ньому згруповані питання по мірі необхідності їх опрацювання. Пізніше, робочий план ляже в основу структурної схеми (змісту) самої курсової роботи.

2.2. Опрацювання літературних джерел

Наступним етапом написання курсової роботи є вивчення літературних джерел. Загальний перелік літератури по темі курсової роботи рекомендує студенту його науковий керівник. Керівником, як правило, пропонуються лише основні (базові) джерела, тому студенту для більш глибокого дослідження необхідно буде віднайти та опрацювати додаткову інформацію, зокрема, законодавчі та підзаконні акти, судову та іншу практику, статистичні дані, наукові статті тощо.

Пошук джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів, бібліографічних довідників, реферативних журналів, у т.ч. електронних.

Пошук необхідного матеріалу варто починати із найновішої літератури. Спочатку опрацювати книги, потім – наукові статті. Першою – вітчизняну літературу, наступною – зарубіжну.

Рекомендується робити повні бібліографічні описи джерел (автор, назва, вид джерела, рік та місце видання, загальна кількість сторінок), оскільки, ця інформація буде потрібною при посиланнях на цитати (думки) інших авторів та при формуванні переліку використаних джерел, який є складовою частиною курсової роботи.

Під час опрацювання (читання) відібраних літературних джерел студентам не варто покладатися виключно на свою пам’ять, рекомендується робити на окремих аркушах паперу анотації (короткий зміст опрацьованого матеріалу). Це дасть змогу пізніше компонувати матеріал по відповідних питаннях курсової роботи та зекономить час.

Також при роботі з літературою можна використовувати таблиці наступного зразка.

	Питання з робочого плану курсової роботи	Назва джерела та місце розташування в ньому потрібної інформації
Джерело 1	Джерело 2	Джерело 3	Джерело N
1.	Питання 1	Стор....	Стор....	Стор....	Стор....
2.	Питання 2	Стор....	Стор....	Стор....	Стор....
3.	Питання 3	Стор....	Стор....	Стор....	Стор....
4.	Питання N	Стор....	Стор....	Стор....	Стор....

Особливу увагу рекомендується звертати на ідеї та пропозиції авторів щодо вирішення тих чи інших проблем, які входять у предмет дослідження курсової роботи.

Розглядаючи окреме питання не варто обмежуватись точкою зору лише одного автора, нехай навіть і дуже авторитетного, а потрібно ознайомитись із декількома найбільш поширеними позиціями щодо даної проблеми, вивчити чинне законодавство, що регулює це питання, ознайомитись із практичними сторонами проблеми, статистичними матеріалами, судовою практикою тощо. Також, вивчаючи літературу не потрібно намагатись лише запозичити матеріал, а необхідно осмислити отриману інформацію, зробити її критичний аналіз, власні висновки.

Важливим при опрацюванні літературних джерел є знання та навички роботи з каталогами бібліотек, персональним комп’ютером, мережею Інтернет, комп’ютерними правовими системами (ЛІГА: Закон та ін.).

2.3. Написання тексту курсової роботи

Загальні рекомендації до змісту та структури курсової роботи. По мірі опрацювання літературних джерел студентом проводиться відбір, осмислення, критичний аналіз необхідних матеріалів, та включення їх до тексту певних структурних елементів курсової роботи. До тексту курсової роботи включаються лише старанно підібрані матеріали, які безпосередньо стосуються предмету дослідження і містять достовірні дані та наукові факти. Про достовірність інформації свідчить не лише характер джерела, а й науковий, професійний авторитет його автора, належність до тієї чи іншої наукової школи. За достовірність та об’єктивність усіх даних курсової роботи відповідає студент – автор роботи.

Зміст курсової роботи повинен відображати послідовність та результати дослідження. Усі складові елементи роботи повинні бути пов’язані між собою, доповнювати та поглиблювати одна одну.

Текст курсової роботи викладається літературною мовою без перенасичення спеціальною термінологією, викладається від третьої особи, без вживання займенників “я”, “ми”. За необхідністю можна вживати вирази: автор вважає, на наш погляд тощо (приклади найбільш поширених мовних конструкцій, які використовуються у наукових працях для виконання функції засобів зв’язку між реченнями наведено у додатку З). Не допускається скорочення слів і назв.

Подані у курсовій роботі матеріали розміщуються у такому порядку який відповідає внутрішньому логічному зв’язку етапів дослідження. Рекомендується наступна традиційна структура основних елементів курсової роботи: зміст (наводиться на початку курсової роботи); вступ; розділи основної частини; висновки; список використаних джерел; додатки (при необхідності).

Вступ. У вступі курсової роботи обґрунтовується актуальність обраної теми, ступінь вивчення проблеми в юридичній літературі, вказується мета та завдання курсової роботи, об’єкт і предмет дослідження, база дослідження (літературні джерела) та інші матеріали, за якими виконується курсова робота.

Актуальність теми курсової роботи – це сутність проблемної ситуації, яка потребує вирішення. Визначається кількома реченнями.

Ступінь вивчення проблеми – це стан розробки обраної теми. Необхідно навести короткий огляд основної літератури (назвати вчених, які безпосередньо займались дослідженням зазначеної проблеми), з якого видно, що дана тема ще не розкрита, або недостатньо розкрита, а тому потребує подальшого дослідження.

Формування мети дослідження та завдань курсової роботи, які будуть вирішуватися відповідно до визначеної мети здійснюється шляхом вживання дієслів (вивчити..., дослідити..., описати..., встанови..., виявити... тощо). Метою курсової роботи є те, заради чого проводиться дослідження, тобто, вирішення проблеми у цілому, а завданнями – шлях досягнення поставленої мети. Завдання мають бути чіткими, оскільки описання їхнього вирішення становитиме зміст розділів основної частини курсової роботи, а також визначатиме їх заголовки.

Об’єктом дослідження є процес або явище, що породжує проблемну ситуацію. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта і співвідноситься з ним як часткове і загальне. Предмет дослідження визначає тему курсової роботи, тому саме на нього спрямована основна увага дослідника.

В юридичній науці, найчастіше, об’єкт дослідження розглядається як правові відносини, що існують у певній сфері суспільного життя, а предметом дослідження – правові норми, що регулюють суспільні відносини, або ж проблеми правового регулювання.

У вступі курсової роботи також згадується про фактичний матеріал на основі якого виконана робота, характеризуються основні джерела отриманої інформації (офіційні, наукові, літературні тощо).

Обсяг вступу має складати приблизно 5 сторінок рукописного або 3 сторінки друкованого тексту.

Основна частина. В основній частині курсової роботи розкривається її зміст, тобто описується саме дослідження та узагальнюються його результати.

Зміст розділів основної частини повинен чітко відповідати темі курсової роботи та повністю її розкривати. Матеріал, має викладатися стисло, логічно і аргументовано.

Основна частина може складатися з розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки. На початку кожного розділу декількома реченнями необхідно вказати, які питання в ньому будуть розглянуті. У кінці кожного розділу, через два інтервали, формулюються висновки із стислим викладенням наведених у ньому наукових і практичних результатів обсягом до 1 сторінки. При цьому, слова “висновки до розділу” окремо не зазначаються.

Між двома суміжними розділами (підрозділами) повинен бути взаємозв’язок.

Незалежно від кількості розділів, як правило, основна частина курсової роботи умовно поділяється на три складових:

У першій висвітлюються загальні теоретичні питання (суть і зміст юридичних понять, класифікація явищ, окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою, що досліджується тощо).

У другій, як правило, обґрунтовується напрям дослідження, наводяться методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розкривається загальна методика проведення дослідження. Досить часто у цій частині проводиться аналіз правозастосовчої практики, діяльності державних органів.

У третій складовій вичерпно повно викладаються результати власних досліджень автора, його пропозиції. В цій частині дається оцінка повноти поставлених завдань, достовірності одержаних результатів, проводиться їх порівняння з дослідженнями інших авторів, обґрунтовується доцільність додаткових досліджень чи навпаки, безперспективність подальших.

Кожна курсова робота буде мати свою структуру основної частини, оскільки остання обумовлюється тематикою дослідження, баченням автором глибини проблеми та шляхів її вивчення, а також різницею в характері і значенні її окремих складових частин для досягнення поставленої у роботі мети дослідження. Конкретна структура основної частини формується у процесі написання курсової роботи, зокрема із урахуванням рекомендацій наукового керівника.

Обсяг основної частини курсової роботи складає 30-40 сторінок рукописного тексту або 20-25 сторінок друкованого. Вона повинна складатися з 3-7 розділів.

Висновки. Висновки є результатом виконаної студентом дослідної роботи, в них узагальнюються наведені в основній частині теоретичні і практичні матеріали, даються авторські рекомендації та переваги, пов’язані з їх реалізацією. Висновки мають бути чіткими, виразними, випливати з результатів проведеного у курсовій роботі дослідження, співвідноситися із загальною метою і конкретними завдання сформульованими у вступі. Висновки викладаються у тезисному порядку.

Висновки до курсової роботи це не просто об’єднання висновків зроблених у кінці кожного розділу, це має бути остаточний синтез отриманих результатів, тобто чогось нового, запропонованого автором для вивчення та вирішення досліджуваної проблеми.

Обсяг висновків – 5 сторінок рукописного тексту або 3 сторінки друкованого.

3. Вимоги до оформлення курсової роботи

3.1. Загальні вимоги

Текст курсової роботи має бути виконаний чітким почерком пастою (чорнилом) чорного кольору, без скорочень та виправлень, або надрукований за допомогою принтера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Time New Roman розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Таблиці, формули та рисунки допускається виконувати тільки чорною пастою (чорнилом).

Загальний обсяг курсової роботи (без титульного аркуша, завдання, списку використаних джерел та додатків) повинен становити 35-50 сторінок рукописного тексту або 25-30 сторінок друкованого.

Текст повинен мати поля з чотирьох боків аркуша таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Друкарські помилки, описи та графічні неточності виправляються чорнилом (пастою) чорного кольору після охайної підчистки чи зафарбовування коректором. На одній сторінці допускається не більше двох виправлень.

Заголовки структурних елементів курсової роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкують великими літерами і розташовують посередині сторінки. Після слова “РОЗДІЛ” ставлять його номер без крапки, а з нового рядка теж по центру друкують великими літерами заголовок (назву) розділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка (розділу чи підрозділу) не ставлять, але якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу в підбір до тексту, а в кінці такого заголовка ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати двом інтервалам.

Не можна вміщувати заголовок у кінці однієї сторінки, а текст починати з іншої. Новий підрозділ допускається починати на тій же сторінці, на якій закінчився попередній, за умови, що на ній поміститься не менше трьох рядків тексту. Приклад виконання заголовків наведено у додатку В.

Текст курсової роботи повинен поділятися на абзаци, кожен з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка з великої літери на відстані 1,5 см від полів.

Необхідно дотримуватись єдиних умовних позначень і скорочень слів, які відповідали б загальноприйнятим нормам. Якщо поряд стоять дві цифри (позначки) одну з них потрібно писати словами (наприклад: 5 стометрових рулонів). Якщо речення починається з цифри, її потрібно писати словами, приблизні цифри теж пишуться словами (наприклад: близько ста днів тощо). Граничні величини позначаються таким чином: від 20 до 50, або 20-50, або 20...30. Римські цифри вживаються на позначення століть, кварталів, року, місяців, томів, частин, з’їздів чи конференцій. Відмінкове закінчення ставиться після останньої цифри: 5, 7, 15-го числа. Не ставиться відмінкове закінчення в номерах додатків, розділів, таблиць, малюнків тощо, а також якщо цифри стоять після іменників, до яких відносяться (наприклад: на мал.3). Знаки “+”, “-“, “§”, “%” ставляться лише біля цифр і не подвоюються (наприклад: § 5, 6 а не § § 5,6). Знак № не ставиться у порядковій нумерації розділів, сторінок, додатків, таблиць, а також при скороченнях. Округлення числових значень величин повинно бути однаковим (1,75; 2,00 а не 1,75; 2). Не допускається заміна слова буквеною позначкою (наприклад: температура повітря, а не t повітря). У тексті потрібно дотримуватись загально прийнятих скорочень слів: табл., стор., мал., тощо. Не дозволяється використання довільних складноскорочень: ВРУ, КМУ, ДПАУ тощо.

Матеріали курсової роботи скріплюються (підшиваються) у наступній послідовності:

титульна сторінка (дод. А);

завдання на курсову роботу (дод. Б);

календарни й план (дод. В);

зміст (дод. Д);

вступ;

розділи основної частини;

висновки;

список використаних джерел (дод. Ж);

додатки.

Після закінчення списку використаних джерел, відступивши на 2 інтервали, праворуч, студент вказує дату написання курсової роботи і ставить свій підпис.

Курсова робота повинна бути виконана згідно з методичними вказівками, інакше вона буде недопущена до захисту, незалежно від її змісту.

3.2. Нумерація

Всі сторінки повинні бути пронумеровані. Список джерел та додатки також включаються в загальну нумерацію. Починається нумерація з титульного листа (на титульному листі (дві сторінки) та листі з завданням (дві сторінки) нумерація не проставляється, але вони включаються в загальну нумерацію сторінок), арабськими цифрами у правому верхньому куті без крапки у кінці.

Такі структурні частини курсової роботи як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, додатки не мають порядкового номера. Тобто не можна нумерувати, наприклад, “1. ВСТУП” або “7. Додатки”.

Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка (наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка (наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації та таблиці нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації (таблиці) повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації (таблиці), між якими ставиться крапка, наприклад: рис.1.2 (другий рисунок першого розділу), таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією, а надпис “таблиця” із зазначенням номера розміщують у правому верхньому куті над заголовком таблиці.

Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу. У такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому куті пишеться Продовж. табл.1.2.

Формули нумерують послідовно в межах розділу. Нумеруються лише ті формули, на які є посилання в подальшому в тексті. Номер формули повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

3.3. Ілюстрації, таблиці, формули

Ілюстрації в роботі можуть бути у вигляді рисунків, схем, креслень, графіків, фотографій тощо.

Ілюстрації можуть розміщуватись у тексті або на окремій сторінці (на наступній після згадування чи посилання на них).

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу. Ілюстрації також повинні містити тематичний заголовок (стисла характеристика зображеного) та експлікацію (пояснення). Наприклад:

Рис. 1.7. Структура правової норми:

1. Гіпотеза;

2. Диспозиція;

3. Санкція.

При наявності на ілюстрації суцільної та розривної (пунктирної) чи іншої лінії після ілюстрації перед її назвою повинні бути подані умовні позначення з поясненням. Наприклад:

Умовні позначення: прямий взаємозв’язок між показниками;

зворотний зв’язок..

У тому місці де викладається матеріал пов’язаний з ілюстрацією робиться посилання у вигляді виразу в круглих дужках. Наприклад: (рис. 3.1).

У вигляді таблиць, як правило, оформлюється цифровий матеріал.

Кожна таблиця повинна мати назву (заголовок) і порядковий номер, який вказується у правому верхньому куті над заголовком, а заголовок розміщується симетрично над таблицею.

Слово “таблиця” і заголовок пишуть з великої літери і не підкреслюють. Підзаголовок, якщо він самостійний, пишеться з великої літери, а якщо входить в одне речення із заголовком – з малої. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Приклад побудови таблиці зображено у додатку З.

Складаючи таблицю, необхідно врахувати таке:

- цифри, що вносяться у таблицю, повинні мати однаковий ступінь округлення (одиниці фізичних величин);

- в асортиментних таблицях слід наводити як абсолютні, так і відносні показники;

- якщо текст у графі таблиці складається з одного слова, то при повторенні його можна замінити лапками, якщо ж з двох і більше слів, то при першому повторенні замінюють виразом те ж, а далі – лапками;

- замінювати лапками повторення цифр, знаків і хімічних символів не дозволяється;

- якщо цифрові чи інші дані у будь-якому рядку таблиці не наводяться, то потрібно поставити риску;

- якщо параметри, що входять до таблиці, мають однакову одиницю виміру (гр., см тощо) то її розміщують над таблицею;

- цифри у графах таблиці повинні ставитися так, щоб класи чисел у всій графі розташовувались один під одним;

- текст усіх рядків таблиці повинен починатися з великої літери;

- якщо таблиця не вміщається на одній сторінці, можна перенести її на іншу. У такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на іншій сторінці замість заголовка у правому верхньому куті пишеться Продовження таблиці 1.;

- кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовки кожної графи чи рядка повинні бути по можливості короткими. Заголовки повинні починатися з великої літери, підзаголовки – з маленької, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої – якщо вони є самостійними;

- графу п/п у таблицю вводити не потрібно.

На одній сторінці може розміщуватись декілька ілюстрацій чи таблиць, але вони обов’язково повинні бути розділені текстом. Не допускається розрив речення таблицею чи ілюстрацією.

Цифровий матеріал, поданий у динаміці, краще подати у вигляді графіків і побудувати їх так, щоб не було великих вільних ділянок. Написи на осях графіка повинні бути короткими і не виходити за межі координатної сітки. На них обов’язково мають бути позначення величин і відповідних розмірів у прийнятих скороченнях.

При використанні формул необхідно дотримуватись певних правил. Найбільші, довгі, громіздкі та нумеровані формули, розміщують на окремих рядках. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому в тексті. Номери формул пишуть арабськими цифрами біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка.

За загальним правилом, формула входить до речення як його рівноправний елемент, тому, в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

3.4. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи студент повинен посилатись на літературні та інші джерела, з яких запозичені певні матеріали, результати, ідеї, висновки, а також на додатки, ілюстрації, таблиці, формули, що є у самій курсовій роботі.

Якщо якесь джерело перевидавалось декілька разів, і у всіх випадках містить потрібну інформацію, то посилатись необхідно на останні публікації.

При посиланні на використані джерела зазначається порядковий номер за списком використаних джерел, виділений двома квадратними дужками, наприклад: [4].

Коли використовують конкретні відомості, з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, де міститься відповідна інформація, наприклад: [3, с.12], або [3, с.12-13].

При посиланні на цитати необхідно дотримуватись наступних вимог:

- текст цитати починається і закінчується лапками, та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками;

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

- якщо студент хоче звернути увагу на окремі слова з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставиться знак оклику чи знак питання;

- в кінці цитати, що закінчуються лапками, ставиться порядковий номер використаного джерела та номер сторінки, на якій розміщена цитата (наприклад: [3, с.12] або [3, с.12-13].

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: “рис. 1.2”.

Посилання на таблиці вказують порядковим номером таблиці. При цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “... у табл. 1.2”. Якщо табличні дані запозичені з літературного джерела, то на нього треба посилатися у тексті, взявши номер джерела у квадратні дужки, а номер таблиці – у круглі, наприклад: “... за даними [1] економія матеріальних ресурсів (табл. 6)...”

Посилання на формули вказують порядковим номером формули у круглих дужках, наприклад: “... у формулі (3.2)”.

Посилання на раніше згадані ілюстрації, таблиці тощо проводяться скороченим словом “дивись”, наприклад: “див. рис. 1.2”.

Існують різні способи посилань, наприклад:

- “дані табл. 2 показують, що...”;

- “про питому вагу... можна отримати уявлення за даними табл. 2”;

- “план вводу основних фондів за 2005 рік виконано у повному об’ємі (табл. 3)”.