Столітня війна: передумови, основні етапи, результати

Сторічна війна між Англією і Францією найтриваліший в історії минулого військово- політичний конфлікт, що тривав з (1337—1453)

Війну розпочав англійський король Едуард III, що був по материнській лінії онуком французького короля Філіпа IV Красивого з династії Капетингів. Після смерті в 1328 р. Карла IV, останнього представника прямої гілки Капетингів, і коронації Філіп VI (Валуа) згідно салічному закону, Едуард заявив про свої права на французький трон. Восени 1337 р. англійці зробили напад в Пікардії. Їх підтримали фландрські міста і феодали і міста південного заходу Франції.

В історії війни виділяють чотири етапи, між якими траплялися періоди щодо тривалого затишшя. Перший етап (Війна Едвардіанська) (1337-1360). Краще організоване англійське військо отримало декілька знаменитих перемог - в морській битві при Слейсі (1346) і Пуатьє (1356). Головна причина англійських перемог при Креси і Пуатьє - дисциплінованість і тактична досконалість дій піхоти, що складалася із стрільців. Страшні поразки Франції, що втратила армію і короля Іоанна II Доброго (після Пуатьє він опинився в англійському полоні), дозволили англійцям нещадно грабувати країну. І тоді народ Франції - городяни і селяни самі піднялися на свій захист. Військові невдачі і економічні труднощі привели й до народних обурень — Паризького повстання (1357—1358 р.) і Жакерії (1358 р.). Французи були вимушені укласти принизливий для Франції мир в Бретіньї (1360 р.). Вона втрачала величезні володіння на південному заході, але залишалося самостійним королівством.

Війна поновилася в 1369 р. Її другий етап (Каролінська війна) (1369-1389) був в цілому вдалим для Франції. Французький король Карл V і талановитий воєначальник Бертран Дюгеклен використовували підтримку мас, які допомогли частково реорганізованної французькій армії витіснити англійців з південного заходу. Перемир'я 1396 р. Було укладене у зв'язку з крайнім виснаженням сил обох сторін., але воно нічого не вирішило.

Третій етап Ланкастерська війна (1415-1420) найкоротший і найдраматичніший для Франції. За наступного французького короля, недоумкуватого Карла VI, англійці знову стали досягати перемоги, зокрема розгромили французів в битві при Азенкурі (1415 р.). Англійський трон, що займав в цей час, король Генрих V за п'ять років підпорядкував собі приблизно половину території Франції і добився визнання договору в Труа (1420 р.), що передбачав об'єднання двох країн під владою англійської корони. І знов народні маси Франції ще більш рішуче, чим раніше, втрутилися в долю війни.

Четвертий етап 1429—1453. Перелом наступив в 1420-х роках, на четвертому етапі війни, після того, як французьку армію очолила Жанна д'Арк. Під її керівництвом французи визволили від англійців Орлеан (1429 р). Навіть страта Жанни д’Арк в 1431 р. не перешкодила французам успішно завершити військові дії. У 1435 році герцог Бургундський уклав союзний договір з королем Франції Карлом VII. До 1436 Париж перейшов під контроль французів. У 1450 французька армія отримала переконливу перемогу в битві у норманського міста Кан. У 1453 році капітуляція англійського гарнізону в Бордо поклала кінець Сторічній війні.