 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Години
|
|
Тема: Кровообіг плода. Лімфа.
Курс, група: І курс, групи ІА, ІБ. Спеціальність: 5.12010105 «акушерка»
І. Актуальність теми: Лімфатична система транспортує рідину і включені в неї речовини. Завдяки їй забезпечується гомеостаз внутрішнього середовища організму (рідини, білків, ліпідів, електролітів, гормонів, ферментів та інших компонентів). Вона є в усіх органах, за винятком мозку, кришталика, рогівки, скловидного тіла й плаценти.
Особливості кровообігу плода спричинені відсутністю в його тілі малого кола кровообігу, оскільки органи дихання починають функціонувати лише після першого вдиху новонародженого. В утробі матері окиснення крові плода, збагачення її поживними речовинами й видалення вуглекислого газу та продуктів обміну здійснюються через плаценту (placenta) — плацентарний кровообіг.
ІІ. Навчальні цілі:
Знати: 1. Значення лімфатичної системи. Склад лімфи.
2. Електричні явища в лімфатичних судинах.
3. Насосну функцію лімфангіона.
4. Будову серця плоду.
5. Особливості плацентарного кровообігу.
Вміти: 1. Пояснювати процес лімфоутворення
2. Характеризувати регуляцію лімфообігу.
3.Розрізняти на малюнках анатомічні відмінності ССС плоду.
4. Характеризувати рух крові плодом.
ІІІ. Матеріали доаудиторної та аудиторної самостійної роботи:
ІІІ.а. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми. Для вивчення теми
необхідно:
| Знати | Вміти | З дисципліни |
| Склад лімфатичної системи | Характеризувати органи лімфатичної системи | Анатомія людини |
| Магістральні лімфатичні судини. | Визначати розміщення основних лімфатичних вузлів. | Анатомія людини |
Основна: ФедонюкЯ.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмед-книга,2001. -
676. С.362-367.
Додаткова: Філімонов В.І. Фізіологія людини Київ ВСВ «Медицина» 2011.- 488с. с.290-299
ІІІ.в. Основні етапи роботи:
1 етап - опрацювання рекомендованої літератури.
| Завдання | Зверніть увагу |
| 1.Прочитати статтю «1. ЛІМФАТИЧНА СИСТЕМА». (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). | 1. На значення лімфатичної системи 2. На лімфоутворення. 3. На склад лімфи. |
| 2.Прочитати статтю «2. ЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА В ЛІМФАТИЧНИХ СУДИНАХ». (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). | 1. На електричні явища в лімфатичних судинах.. 2. На насосну функцію лімфангіона. 3. На регуляцію лімфообігу. |
| 3.Прочитати статтю «Особливості плацентарного кровообігу, пов’язаного з внутрішньоутробним розвитком. Наявність у плода пупкового канатика (пупкова вена, пупкова артерія), венозна та артеріальна протоки, овальний отвір, Євстахієва заслінка» (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). | 1. На одержання плодом кисню та поживних речовин. 2. На рух крові плодом. 3. На оновлення крові плоду. 4. На 5 особливостей кровообігу новонародженого. |
| Завдання | Зверніть увагу |
| 1.Прочитавши статтю «1. ЛІМФАТИЧНА СИСТЕМА» випишіть основні поняття. (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). | 1. На значення лімфатичної системи 2. На лімфоутворення. 3. На склад лімфи. |
| 2. Прочитавши статтю «2. ЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА В ЛІМФАТИЧНИХ СУДИНАХ.» зробити стислий конспект (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). | 1. На електричні явища в лімфатичних судинах.. 2. На насосну функцію лімфангіона. 3. На регуляцію лімфообігу. |
| 1.Прочитавши статтю «Особливості плацентарного кровообігу…» випишіть основні поняття. Уважно розгляньте малюнок 7.38,, знайдіть відношення певної цифри до певного органу (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). | 1. На одержання плодом кисню та поживних речовин. 2. На рух крові плодом. 3. На оновлення крові плоду. 4. На 5 особливостей кровообігу новонародженого. |
| Знати | Вміти |
| 1. Значення лімфатичної системи 2. Склад лімфи. | 1. Пояснювати процес лімфоутворення |
| 1. Електричні явища в лімфатичних судинах. 2. Насосну функцію лімфангіона. | 2. Характеризувати регуляцію лімфообігу. |
| 1. Будову серця плоду. 2. Особливості плацентарного кровообігу. | 1. Розрізняти на малюнках анатомічні відмінності ССС плоду. 2. Характеризувати рух крові плодом. |
СЛОНОВІСТЬ (ЕЛЕФАНТІАЗ, СЛОНОВА ХВОРОБА) (з додатка № 2).
Додатки до СПРС № 9:
ДОДАТОК № 1.
1. ЛІМФАТИЧНА СИСТЕМА
Лімфатична система транспортує рідину і включені в неї речовини. Завдяки їй забезпечується гомеостаз внутрішнього середовища організму (рідини, білків, ліпідів, електролітів, гормонів, ферментів та інших компонентів). Вона є в усіх органах, за винятком мозку, кришталика, рогівки, скловидного тіла й плаценти. Лімфатична система як система транспорту рідини в організмі може бути представлена у вигляді такої схеми: кров → інтерстицій→ лімфа → кров.
У дорослої людини за 1 добу із кровоносної системи виділяється до 20 л рідини; 2—4 л її у вигляді лімфи повертаються лімфатичними судинами в кровоносну систему. Разом із рідиною з крові в інтерстицій потрапляє 50—100 % циркулюючих у плазмі білків. Частина із них розщеплюється клітинами тканин для власних потреб; а частина (особливо альбуміни) навантажується адсорбованими на їх поверхні продуктами клітинного метаболізму, фізіологічно активними речовинами для подальшого їх переносу.
Завдяки лімфатичній системі нормалізується кількість інтерстиціальної рідини і плазми крові, Таким чином забезпечується циркуляторний і тканинний гомеостаз у організмі. Перекриття лімфатичних судин призводить до появи лімфостатичного набряку, зменшення кількості лімфи (гіповолемічного колапсу).
Лімфотворення. Безпосереднім оточенням кровоносної судини і прилеглих до неї клітин є інтерстиціальний простір. Це мережа колагенових і еластичних волокон, які утворюють комірки різної величини і форми, заповнені гелеподібною речовиною, що складається із білків, полісахаридів, неорганічних солей і води.
Інтерстиціальний простір має фільтраційну (комплекс кровоносних капілярів) і реабсорбційну (лімфатичні капіляри і венулярні мікросудини) системи. Завдяки конвекційному переносу (за допомогою циркуляції водних розчинів) і дифузії молекул у середовищі інтерстиціальна рідина рухається від кровоносних до лімфатичних капілярів.
Лімфатичні капіляри мають вигляд або трубочки діаметром 20—200 мкм із сліпим кінцем, або петлі чи сіточки, або синусоїди. Стінки капілярів складаються із ущільнених ендогеліальних клітин, які містять органели, мікропіноцитозні везикули і лізосоми. Стінки лімфатичних судин мають багато отворів, через які проникають елементи інтерстиціальної рідини. Низько- і високодисперсні речовини та вода проникають у просвіт лімфатичних капілярів завдяки гідростатичному і осмотичному тиску в інтерстиції. Макромолекули й інші частинки діаметром 3—5 мкм проникають за допомогою піноцитозних міхурців.
Склад лімфи. У лімфі міститься 60—70 % білків (100 г, а у плазмі— 220 г). За концентрацією альбуміни значно перевищують глобуліни (у грудній протоці це співвідношення становить 2:1). Рівень ферментів (лактатдегідрогеназа, лужна фосфатаза) лиж-чий, ніж у крові. У лімфі міститься велика кількість ліпідів — три-гліцеридів, ліпопротеїдів з дуже низькою і високою щільністю, жирні кислоти і хіломікрони, холестерин і фосфоліпіди, а також лімфоцити (7800 в 1 мм3; у крові — 280 в 1 мм3). Зустрічаються окремі еритроцити, але ніколи не буває тромбоцитів.
Лімфатичні капіляри переходять у лімфатичні судини, які транспортують лімфу від капілярів до вен шиї і депонують рідину. В середині лімфатичної судини є клапани, які запобігають зворотному руху лімфи.
Частина лімфатичної судини, яка міститься між двома клапанами, називається лімфангіоном. У лімфангіоні є м'язові волокна (манжетки), які можуть спонтанно скорочуватись і розслаблюватись. Розрізняють два типи скорочень: 1) швидкі ритмічні, з частотою 15—20 за 1 хв; 2) повільні — 2—5 за 1 хв. Тонус лімфатичних судин залежить від кількості в них м'язових клітин. Він є висхідним для наступного скорочення.
2. ЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА В ЛІМФАТИЧНИХ СУДИНАХ.
Мембранний потенціал міоцитів лімфатичних судин становить 24—36 мВ, тобто майже такий, який характерний для деполяризації гладком'язових клітин кровоносних судин. ПД виникає спонтанно. Він розпочинається із швидкої деполяризації, має фазу швидкої і повільної репо-ляризації і розглядається як пусковий механізм ритмічної активності лімфатичних міоцитів. Природа пейсмекерної активності пов'язана з кальцієвим механізмом. Блокада Са2+ каналів гальмує розвиток потенціалу дії.
Фазні зміни ПД зумовлюють фазні скорочення міоцитів, які збігаються з розвитком фаз ПД. Механізм м'язового скорочення пов'язаний із процесом входження Са2+ у міоплазму, зняттям тропонінової і тропоміозинової депресії, утворенням актоміозинових містків і гребних рухів, які супроводжуються скороченням міодита.
Насосна функція лімфангіона. Лімфатичні судини, ритмічно скорочуючись, спричинюють підвищення внутрішньосудинного тиску,на 0,5—12 см вод. ст. Під дією цього тиску відкривається проксимальний клапан і лімфа переміщується у той відрізок лімфатичної -судини, який лежить вище. Наприкінці фазного скорочення і відкриття дистального клапана тиск швидко падає. На тиск лімфи в судині впливає рух сусідніх тканин (дихальні рухи, перистальтика кишок, скорочення м'язів тощо).
Координація роботи лімфангіонів. Типовою формою моторики ланцюжка лімфангіонів є послідовне (від дистального до проксимального відділу) їх скорочення. Окремі лімфангіони впливають один на одного. Це здійснюється трьома шляхами: 1) скорочуючись, лімангіон розтягує ангіон, що лежить проксимально; 2) ско-рочення лімфангіона супроводжується засмоктуванням лгмфи дистальною ділянкою судини; 3) розтягнуті лімфангіони набувають попереднього стану за рахунок з'єднання з сусідніми лімфангіо-нами.
Регуляція лімфообігу. При нервовій регуляції великі лімфатичні судини загалом іннервуються симпатичним відділом нервової системи, волокна якої відходять від нервових сплетінь адвентицію кровоносних судин і черевних (для кишок) симпатичних нервів. Збудження симпатичних волокон супроводжується звуженням лімфатичних судин, підвищенням їх тонусу, збільшенням лімфотоку. Стимуляція парасимпатичної нервової системи (закінчень блукаючого нерва) зумовлює як розслаблення, так і скорочення лімфатичних судин, тобто збільшення або зменшення лімфотоку.
Механізм гуморальної регуляції такий. Під впливом катехола-мінів, серотоніну, вазопресину скорочується лімфангіон, підвищується внутрішньосудинний тиск, збільшується лімфотік. Під впливом ацетилхоліну, окситоцину зменшуються частота і амплітуда скорочень міоцитів, знижуються тиск лімфи і швидкість лімфотоку.
Виражений вплив на величину лімфотоку справляють Nа+, К+, Са2+. Так, Са2+ у малих концентраціях знижує швидкість лімфотоку, у великих — збільшує. К+ у малих концентраціях підвищує частоту фазних скорочень і швидкість лімфотоку, у великих — зумовлює тривале тонічне скорочення, зменшення швидкості лімфотоку. При зміні концентрації N3+ лімфотік дещо зменшується у зв'язку з порушенням співвідношення Nа+/Са2+. Гіпоксія супроводжується спочатку зменшенням ритму і амплітуди скорочень, зниженням швидкості лімфотоку, а через 30 хв зовсім припиняється скорочення і розвивається лімфостаз.
3. Особливості плацентарного кровообігу, пов’язаного з внутрішньоутробним розвитком. Наявність у плода пупкового канатика (пупкова вена, пупкова артерія), венозна та артеріальна протоки, овальний отвір.
Кисень і всі поживні речовини плід одержує із крові матері через плаценту, від якої йде пупкова вена з артеріальною кров'ю і входить у тіло плода в ділянці пупка (рис. 7.38). Близько воріт печінки вона ділиться на дві гілки: одна з них несе артеріальну кров у печінку, а друга (венозна протока) впадає у нижню порожнисту вену. Отже, у нижній порожнистій вені після цього є змішана кров, яка потрапляє у праве передсердя. З правого передсердя змішана кров через овальний отвір в міжпередсердніи перегородці надходить у ліве передсердя. З лівого передсердя - в лівий шлуночок, а з нього - в аорту, обходячи легеневе коло кровообігу, яке ще не функціонує.
Крім нижньої порожнистої вени, у праве передсердя впадає верхня порожниста вена, венозна кров з якої потрапляє у правий шлуночок, а з нього — у легеневий стовбур. Проте в паренхіму легень ця кров надходить в дуже малій кількості, тому що легені ще не функціонують як дихальний орган. Основна частина крові з легеневого стовбура через артеріальну протоку переходить в аорту, а звідси - до всіх органів і тканин, в капілярах яких відбувається обмін речовин.
Оновлення крові плода відбувається через пупкові артерії, по яких при скороченні серця кров надходить у плаценту. Тут вона звільняється від вуглекислоти та інших продуктів обміну, стає артеріальною і через пупкові вени повертається до плода.
Отже, верхня половина тіла одержує кров, яка більше насичена киснем і поживними речовинами. Саме тому вона розвивається краще, ніж нижня половина тіла.
Після народження перев'язується пупковий канатик, кров із плаценти вже не надходить, в організмі новонародженого накопичується вуглекислота, яка подразнює дихальний центр. Це призводить до вдиху і розправлення легень. Починається кровообіг по малому і великому колах, як у дорослого. Овальний отвір закривається, а артеріальна і венозна протоки спадаються і з них формуються однойменні зв'язки
Особливості кровообігу новонародженого
1. Після народження проходить перебудова системи кровообігу, тобто перехід від плацентарного газообміну до легеневого. 2. Перестає функціонувати плацентарний кровообіг. 3. Закриваються основні фетальні судинні комунікації (венозна та артеріальна протоки, овальне вікно). Артер і альна протока Боталла заростає на 9-10-й день і стає артеріальною зв’язкою (lig. arteriosum). У нормі відбувається функціональне закриття артеріальної протоки (у плодів її довжина – 5-9 мм і діаметр 3-7 мм) шляхом скорочення її м’язової оболонки невдовзі після народження, формуючи артеріальну зв’язку. Втім, анатомічне її закриття шляхом проліферації клітин іншими триває 1-3 місяці. За рахунок збільшення тиску в лівому передсерді майже припиняється кровотік через овальний отвір. Овальний отвір у міжпередсердній перегородці перетворюється в овальну ямку (fossa ovalis) на 30 добу після народження. Повністю овальний отвір заростає через декілька місяців після народження. 4. Починає функціонувати мале коло кровообігу. 5. Пупкові судини заростають на 6-7-й день і з них утворюються: з пупкової вени – кругла зв’язка печінки (lig. teres hepatis), з венозної протоки – венозна зв’язка (lig. venosum), з пупкових артерій – присередні пупкові зв’язки (ligg. umbilicales mediales). У деяких випадках облітерація пупкової вени відбувається не на всьому протязі.
ДОДАТОК 2
СЛОНОВІСТЬ (ЕЛЕФАНТІАЗ, СЛОНОВА ХВОРОБА) -
хронічне потовщення шкіри та підшкірної жирової клітковини, що супроводжується різко вираженим застоєм лімфи.
Причиною хронічного застою лімфи є багаторазові запалення шкіри та підшкірної клітковини, бешиха, лімфаденіти, метастази рака у регіонарні лімфатичні вузли.
Причиною хвороби може бути паразит Brugia malayi. Інший варіант захворювання — вроджена вада лімфатичної системи, що полягає у закупорці лімфатичних судин або у порушенні циркуляції лімфотока.
Дата публикования: 2014-12-08; Прочитано: 428 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
