Зв'язок цілей інвестування зі структурою портфеля

Як було зазначено вище, на другому етапі формування портфеля вкладник оцінює прийнятне для себе сполучення ризику і доходу портфеля і відповідно визначає питому вагу портфеля цінних паперів з різними рівнями ризику і доходу. Ця задача випливає з загального принципу, що діє на фондовому ринку: чим більш високий потенційний ризик несе цінний папір, тим більше високий потенційний доход вона повинна мати, і, навпаки, чим вірніше доход, тим нижче ставка доходу. Дана задача зважується на основі аналізу звертання цінних паперів на фондовому ринку. В основному здобуваються цінні папери відомих акціонерних товариств, що мають гарні фінансові показники, зокрема великий розмір статутного капіталу.

Якщо розглядати типи портфелів у залежності від ступеня ризику, що приймає інвестор, то необхідно згадати їхню класифікацію, відповідно до якої вони поділялися на консервативні, помірно-агресивні, агресивні і нераціональні. Ясно, що кожному типу інвестора буде відповідати і свій тип портфеля цінних паперів: високонадійний, але низько дохідний; диверсифіцирований; ризикований, але високоприбутковий, безсистемний.

Агресивний інвестор — інвестор, схильний до високого ступеня ризику. У своїй інвестиційній діяльності він наголошує на придбання акцій. Консервативний інвестор — інвестор, схильний до меншого ступеня ризику. Він здобуває в основному облігації і короткострокові цінні папери.

При покупці акцій і облігацій одного акціонерного товариства інвестору варто виходити з принципу фінансового левериджа. Фінансовий леверидж являє собою співвідношення між облігаціями і привілейованими акціями, з одного боку, і звичайними акціями — з іншої:

Фінансовий леверидж є показником фінансової стійкості акціонерного товариства, що відбивається і на прибутковості портфельних інвестицій. Високий рівень левериджа — явище небезпечне, тому що веде до фінансової нестійкості.

Нижче приведена як приклад можлива структура портфелів різних інвесторів.