Загальні обов’язки

Універсальними обов’язками промовців є відбиття, структура, час, пункти інформації та командна робота.

Відбиття

Всі промовці, окрім перших, мають обов’язок відбити сказане попередніми промовцями з боку опонентів (тобто атакувати аргументи). Вони мають також особливий обов’язок – відбиття сказаного промовцем, що виступав безпосередньо перед ними.

На відміну від інших дебатних форматів, наприклад, прийнятих у США, Британські парламентські дебати не характеризуються суддівством «пункт-за-пунктом», де кожний аргумент – не має значення, наскільки незначний чи безглуздий – повинен бути відбитим. Натомість, ви маєте шукати шляхи для атаки сильних аргументів опонентів, а не тільки слабких: найбільшим обов’язком є зруйнувати їхні важливі аргументи. Хоча реально і можна заробити бали, відбиваючи явно слабкі аргументи, така можливість обмежена: слід атакувати сильні аргументи, відбивати їхні найкращі пункти. Причин для такого натиску дві: по-перше, без такого підходу відбиття буде невдалим; по-друге, що важливо, це призводить до кращих дебатів, де розвиваються значущі ідеї та шукаються шляхи вирішення проблем, пов’язаних з ними, адже їм присвячується більше часу. Знайдіть складні аргументи та вдарте по ним. Атаки на слабкі аргументи роблять вам менше честі – тому що вони слабкі, і їх легшее розбити.

Структура

Чітке зазначення того, що ви збираєтесь сказати, допоможе і вам, і аудиторії. Недосконала структура, напевно, шкодить промові як ніщо інше – часто саме через основні помилки в структурі програють промовці та команди, просто тому, що в їхніх промовах було недостатньо ясності.

Упорядкувати структуру значно легше, ніж про це думають. Скажіть, що ви збираєтеся сказати, тоді скажіть це в порядку, про який ви сказали, а потім скажіть, що ви сказали:

Три пункти моєї промови такі: а

б

в

Початок промови невеликою передмовою та представленням структури (з подальшим її дотриманням) сприяє залученню частини слухачів, розумінню, до чого веде промовець та чого він намагається досягти. Завдяки розмежуванню між різними ідеями та тезами промовця краще розуміють, схвалюють та погоджуються з його аргументами.

• Аудиторії комфортніше, коли можна легко слідувати за ходом думки промовця.
• Комплексні ідеї найкраще представляти в прозорій конструкції, позбавленій незграбного та розмитого наповнення.
• Вам буде легше виголошувати промову, точно знаючи, що ви будете казати наступним – це заздалегідь проінформує про пункт, який ви будете розвивати, та зменшить можливість плутанини.
• І судді, і аудиторія приймуть швидший перехід від одного пункту до іншого (який в іншому випадку здавався б незграбним), якщо вони знають, який пункт має йти наступним.
• Промовцям зручніше буде переходити від одного пункту до іншого, якщо ці пункти були зазначені заздалегідь, і бажано в логічній послідовності.

Вибір саме цих трьох пунктів, а точніше назв, які ви їм дали, більш важливий, ніж здається.

Навіть якщо наповнення промови вкрай хороше, є три моменти, на які в будь-якому випадку звертає увагу більшість суддів:

• Аргументи, які ви представляєте, мають відповідати їхнім зазначеним назвам та повністю розкривати зміст, щоб спробувати переконати аудиторію в предметі, про який йдеться.
• Якщо ви пообіцяли пункт – ви маєте його дати. Зазначити пункт і не представити його – вагома помилка.
• Хоч абсолютна рівність в плануванні часу явно не потрібна, кожен пункт має бути представлений повно: надання одному пункту чотири хвилини, а двом іншим по тридцять секунд означає нездатність розпоряджатися часом, або те, що ви робите акцент не на тих пунктах. Якщо один пункт виражає майже всю вашу позицію, а інші два слугують доповненням – ви на хибному шляху. Розділіть великий аргумент, і об’єднайте з іншими під новими назвами.

Час

Люди часто закінчують промову, коли мають ще досить багато часу. Якщо ви не використовує весь свій час, це означає, що ви небагато можете сказати у цих дебатах. Ви повинні намагатися використати весь даний вам час.

В більшості випадків люди закінчують промови рано, тому що не розкривають всі пункти достатньо глибоко.

Як зазначалося вище, розподіл часу має підпорядковуватися правильній структурі промови.

Командна робота

Дебати – командна гра. Один промовець може виступити добре, але команда програє. Таке ж може трапитися з вами. У такому випадку немає сенсу звинувачувати партнера: ви програли як команда.

Ви маєте сказати партнеру, про що ви будете говорити на раунді. Ви маєте знати, що буде говорити він. Якщо ви виступаєте другим, ви маєте спланувати вашу промову, знаючи, що збирається сказати ваш партнер, а потім змінити її в залежності від того, що він сказав. Якщо ви виступаєте першим, то маєте сформувати промову і концепцію дебатування, знаючи, що збирається говорити ваш партнер. Ніколи не йдіть на дебати з партнером, який каже: «просто підтримаєш мене». Ви обидва маєте обов’язок упевнитися, що кожен розуміє ті пункти, які збирається пропонувати інший. Ви маєте багато обговорити з партнером перед дебатами, а під час гри переписуватися один з одним, відмічаючи зміни, занотовуючи нові лінії аргументів та узгоджуючи відповіді.

Якщо ви маєте хороший аргумент, ви не повинні думати: «Це мій аргумент, його представляю я». Вам слід поділитися ним з партнером. Дуже часто промовці представляють хороші аргументи, але оцінюються за це негативно – бо аргумент не на своєму місці. Основні, значущі аргументи мають представлятися першими гравцями – як в першій половині раунду, де перші гравці закладають основу для всієї лінії, так і для другої половини, де другим гравцям взагалі не можна вводити новий матеріал. Якщо ви виступаєте другим і маєте такий аргумент, не тримайте його для себе. Це буде не тільки поганою роботою в команді, це не принесе користі і вам. Ваша команда отримає значно більше балів, якщо аргумент буде представлений на правильному місці, тобто в промові вашого партнера. Ваш це пункт чи ні, його місце саме там – це і є командна гра. Навіть якщо саме ви маєте сказати цей пункт, ви все одно маєте сказати про нього партнеру – так він зможе вибудувати свою промову. Це ще один цікавий момент у дебатах – взаємодія не тільки через стіл, а й у межах одного столу, між членами команди.

Пункти інформації також мають бути поділені між промовцями. Може бути, що у вашого партнера пункти приймуть частіше, ніж у вас. Може статися, що він виступить з пунктом, не таким хорошим, як ваш, якщо ви не поділитеся своїм. Або ж ваш може бути не такий хороший, як його. Ви маєте записати пункт та вдосконалити його разом до того, як висувати його. Вам потрібно поставити (а якщо промовець досить хороший, йому не дадуть змоги поставити) більше двох пунктів під час промови, в той час, як інша команда на вашій стороні буде намагатися зробити те ж саме – тому переконайтеся, що ваші пункти досконалі, коли хочете їх поставити.

Зазначені пункти: елемент командної роботи представлений також у формальному, структурному сенсі: у своїй промові перший промовець може зазначити деякі пункти, зміст яких розкриє другий. Другий промовець має розкрити пункти, на які послався його партнер – особливо, якщо може цей пункт недостатньо добре відбила опозиція.

Якщо ви другий промовець вашої команди, і ваш перший промовець зазначив, що ви розкриєте певні пункти, ви маєте їх розкрити. Якщо матеріал пообіцяли – він має бути представлений. Якщо відповідь на промову гравця опозиції між першим та другим промовцями з боку Уряду вимагає нового матеріалу, то його треба підігнати під назви аргументів, які було обіцяно, тоді даний матеріал буде відповідати обіцяному. У противному випадку буде виявлено не тільки недолугу стратегію та структуру (на обіцяних пунктах базувалася промова першого гравця, але вони так і не були розкриті), але й погана командна гра: ваш партнер зазначив, що ви скажете, а ви цього не сказали.

Назви аргументів чи пункти, які використовують 2-і гравці, не обов’язково мають бути однаковими чи дуже схожими.

Співзвучність: Партнери по команді мають використовувати однаковий стиль мовлення та термінологію, щоб у слухачів було враження, ніби процес мислення проходить всередині команди.

Стиль/Манера

Дебати – мистецтво переконання. WUDC – не конкурс читання есе. Ваш стиль дуже важливий.

Подача: швидкість мовлення – значна проблема на WUDC кожного року. Коли нервуєшся, то говориш зазвичай швидше. Врахуйте це. Також люди часто скидають звук, так, ніби хочуть бути непомітними. Та напевно, ви на дебатному турнірі, бо хочете бути почутим! Але також уникайте завеликої гучності – особливо в невеликих аудиторіях. Комусь комфортніше зі своїми нотатками – будьте обережними. Читання дуже набридає слухачам. Візуальний контакт грає важливу роль. Намагайтеся обходитися без акання та екання, скиньте швидкість, і ви відчуєте, що більше не треба заповнювати шумом паузи в промові кожної секунди! Але паузи також можуть бути дуже ефектними – не бійтеся використовувати їх. Не говоріть монотонно. Варіюйте висоту та силу голосу так само, як і швидкість.

Варіанти звернення: Голову раунду можна назвати «пан спікер» чи «пан голова» або якось інакше. До промовців ви можете звертатися за їхньою позицією (наприклад, 3-й гравець Опозиції), їхньою роллю (напр., Віце-Прем’єр-міністр), за їхнім ім’ям чи прізвищем – це не має значення.

Політкоректність: це парламентські змагання. Вони можуть охоплювати різні речі з різних країн. Але ви не принесете користі своїй стороні неполіткоректністю чи богохульством. Мало того, ви можете дуже зашкодити їй. Ви не знаєте, як відреагують судді. В будь-якому випадку, це слабка стратегія. Тому краще бути обережним.

І нарешті, більша частина дебатів на WUDC проводиться у виключно пристойній манері. Як би там не було, кожного року є один чи два приклади, коли хтось виходить за рамки того, що вважається пристойною поведінкою. Дебатери мають право змагатися і не бути ображеними. Це єдина площина, через яку судді можуть втрутитися в дебати: вони просто заборонять продовжувати промову. Вони також можуть покарати промовців, що непристойно поводилися, низькими балами, а в особливих випадках – виключити команду зі змагання. Будь ласка, майте це на увазі.

Інше

Промовці не можуть використовувати жодний реквізит.