Контроль внутрішньобанківських операцій

Бухгалтерський контроль внутрішньобанківських операцій — це сукупність процедур, які забезпечують дотримання чинного законодавства, нормативних актів НБУ, внутрішніх положень банку та достовірність і повноту звітності, що складається бухгал­терською службою.

Установа банку самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарської звітності і контролю господарських операцій та визначає права працівників на підписування документів. Головний бухгалтер організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів банку, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях.

Для організації контролю внутрішньобанківських операцій необ­хідно передбачити комплексне забезпечення системи контролю, яке складається з таких елементів:

· організаційного забезпечення ведення бухгалтерського обліку операцій з господарської діяльності банку та можливості впро­вадження (застосування) ефективних форм і методів контролю;

· технічного забезпечення для успішної реалізації контрольних функцій.

Бухгалтерський контроль за внутрішньобанківськими опе­раціями складається з поточного контролю, який забезпечує суцільний контроль первинних документів при виконанні опера­цій, додаткового контролю за окремими операціями і подаль­шого контролю — у формі періодичних тематичних та комп­лексних перевірок.

Первинний контроль у банку здійснюється відповідальними виконавцями, які перевіряють правильність оформлення документів і відображення їх в обліку та виявляють порушення процедур бухгалтерського обліку.

За окремими грошово-розрахунковими документами та за рахунками придбання і видачі господарських матеріалів, малоцінних швидкозношуваних предметів, іншою дебіторсько-кредитор­ською заборгованістю передбачається проведення додаткового контролю. Перелік документів та рахунків, що підлягають додатковому контролю, визначається головним бухгалтером банку та затверджується керівником банку.

Право підпису відповідальним виконавцем документів, що пот­ребують додаткового контролю, оформлюється спеціальним роз­порядженням керівника банку.

Відповідальність за прийняття до виконання документів, які суперечать чинному законодавству, несуть особи, які їх ініціювали і підписали.

Система контролю має забезпечити вжиття заходів щодо запо­бігання несанкціонованого проведення виправлень записів у пер­винних облікових документах і регістрах бухгалтерського обліку.

Подальший контроль проводиться для виявлення недоліків у вигляді тематичних перевірок і ревізій.

При організації контролю за збереженням усіх первинних документів та інших бухгалтерських документів і звітності враховуються вимоги чинного законодавства та Національного банку України.

Під час здійснення комплектації та підшивки документів за внутрішньогосподарськими операціями банку враховуються терміни зберігання документів у поточному архіві та їх передавання в архів постійного зберігання. Особлива увага приділяється збереженню документів з обліку персоналу банку, особових карток кожного працівника персоналу, відомостей про нарахування заробітної плати, інших додаткових виплат та документів з обліку капіталу банку.

Раціонально організований контроль внутрішньобанківських операцій банку повинен надавати інформацію про правильність складання виправдувальних документів за господарськими операціями і відображення їх на рахунках бухгалтерського (кореспон­денції рахунків), записів операцій в облікових регістрах, дотримання правил їх зберігання.

56. Облік загальних адміністративних витрат

Облік загальних адміністративних витрат банку здійснюється за рахунками 74 розділу «Загальні адміністративні витрати» Плану рахунків. Даний розділ охоплює 7 груп ра­хунків, а саме:

740 «Витрати на утримання персоналу»;

741 «Сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток»;

742 «Витрати на утримання основних засобів і нематеріальних активів»;

743 «Інші експлуатаційні та господарські витрати»;

744 «Витрати на телекомунікації»;

745 «Інші адміністративні витрати»;

749 «Інші витрати».

Відображення в бухгалтерському обліку витрат на утримання персоналу (нарахування та сплата заробітної плати та прирівняних до неї платежів, нарахування та утримання обов’язкових зборів) банки здійснюють відповідно до вимог чинного законодавства України та облікової політики банку.

Відображення в бухгалтерському обліку виплат працівникам банку за результатами авансового звіту може здійснюватися із застосуванням рахунків дебіторської заборгова­ності групи 355 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку».

Методика бухгалтерського обліку операцій з нарахування та сплати податку на при­буток регламентується Інструкцією про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових активів та податкових зобов’язань, затвердженою постановою Правління НБУ від 17.03.2009 р. № 140.

Податок на прибуток поділяється на поточний і відстрочений.

Поточний податок на прибуток — це сума податку на прибуток, визначена у звітному періоді відповідно до податкового законодавства України.

Відстрочений податок на прибуток — це сума податку на прибуток, що визнана від­строченим податковим зобов’язанням і відстроченим податковим активом.

Відстрочений податковий актив — це сума податку на прибуток, що підлягає відшко­дуванню в наступних періодах унаслідок:

тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню,

перенесення на майбутні періоди податкового збитку, не включеного до розрахунку

зменшення податку на прибуток у звітному періоді,

перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими неможливо скористатися у

звітному періоді.

Відстрочене податкове зобов’язання — це сума податку на прибуток, яка сплачувати­меться в наступних періодах з тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню.

Відмінності між фінансовим та податковим обліком призводять до виникнення різниці між обліковим і податковим прибутком (збитком).

Обліковий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у звіті про фінансові результати за звітний період.

Податковий прибуток (збиток) — сума прибутку (збитку), визначена згідно з податко­вим законодавством України об’єктом оподаткування за звітний період.

Різниці між обліковим прибутком (збитком) та податковим прибутком (збитком) можуть бути постійними та тимчасовими.

Постійні різниці між податковим та обліковим прибутками (збитками) зумовлені тим, що окремі витрати і доходи включаються до розрахунку облікового прибутку (збитку), але не враховуються у разі визначення податкового прибутку (збитку), або визнаються з метою оподаткування, але не визнаються у фінансових звітах.

Перерахування банком суми податку на прибуток відображається такою бухгал­терською проводкою:

Дт 3520 «Дебіторська заборгованість за податком на прибуток»,

3620 «Кредиторська заборгованість за податком на прибуток»

Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ».

Визнання витрат з податку на прибуток супроводжується такою проводкою:

Дт 7900 «Податок на прибуток»

Кт 3620 «Кредиторська заборгованість за податком на прибуток».

Згортання дебіторської та кредиторської заборгованості з податку на прибуток за звітний період відображається проводкою:

Дт 3620 «Кредиторська заборгованість за податком на прибуток»

Кт 3520 «Дебіторська заборгованість за податком на прибуток».

Банк відображає в обліку визнання відстроченого податкового зобов’язання такою бухгалтерською проводкою:

Дт 7900 «Податок на прибуток»,