Роль і місце ЦЗ в сучасних умовах

В наш час роль і місце ЦЗ об‘єктивно зумовлюється двома факторами: наслідками можливих надзвичайних ситуацій у мирних умовах, що виникають внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха, а також небезпекою виникнення воєнних конфліктів у ядерному сторіччі.

Воєнні конфлікти в сучасних умовах можуть призвести до незрівнянно більших, ніж у минулому, втрат серед населення, різких змін умов його життєдіяльності, значного падіння рівня виробництва.

За даними Стокгольмського інституту проблем війни і миру Перша світова війна обійшлася людству в 13,5 млн. загиблих і 20 млн. покалічених, під час Другої – загинуло більш ніж 67 млн. чоловік, а з 1945 р. І до наших часів внаслідок локальних війн і конфліктів загинуло понад 30 млн. чоловік.

Спостерігається й інша тенденція – зростання чисельності жертв серед цивільного (мирного) населення: якщо під час першої світової війни від загальної чисельності загиблих мирне населення складало 5%, то під час Другої – відповідно 48%, в Кореї – 84%, а під час війни у В‘єтнамі – 90%.

Окрім того, протягом останніх років відношення “Суспільство – людина – техніка – довкілля” набуває все більш драматичного характеру.

Це пов‘язано з посиленням інтенсивності та зростанням масштабів техногенного впливу на хід природних процесів. Індустріальна цивілізація поряд з природними каталізаторами створює загрозу безпеці самої людини та навколишнього середовища. Статистичні дані свідчать, що протягом останнього періоду у світі в середньому траплялось 8 випадків стихійного лиха, від 9 до 23 аварій і катастроф, в кожній з яких гинули люди.

Наприклад:

· Чорнобильська катастрофа (1986 р.) – понад 3 млн. чоловік потерпілих;

· землетрус у Вірменії (1988 р.) – 25 тис. чоловік загинули, 500 тис. чоловік поранених;

· повінь в Україні (Рівненщина, 1993 р.) - 80 млн. доларів збитки, землетрус в Індії (2001 р.) – 24 тис. чоловік загинули, 200 тис. чоловік поранено і т.д.

В Україні розташовано 1600 промислових хімічних підприємств (47 – в Києві), які виготовляють чи використовують сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), і в будь-який час можлива аварія, а це хімічне зараження місцевості і загибель населення. Так хто буде захищати це населення, кому це потрібно?

З 1.07.2013 р. набув чинності кодекс цивільного захисту України, який спрямований на регулювання відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Кодекс цивільного захисту України проголошує, що кожен громадянин України має право на захист свого життя і здоров‘я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

І держава, як гарант цього права, створює систему цивільного захисту, яка забезпечує захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.