Оцінка та амортизація нематеріальних активів

Нематеріальні активи - ресурси, використання яких, як очікується, і приведе в майбутньому до отримання економічної вигоди.

До складу нематеріальних активів належать:

· права користування природними ресурсами;

· права користування майном;

· права на знаки для товарів і послуг;

· права на об'єкти промислової власності (права на винаходи, корисні
моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау; захист від
недобросовісної конкуренції, інші аналогічні нематеріальні активи);

· авторські і суміжні з ними права;

· інші нематеріальні активи.

Така видова класифікація використовується в бухгалтерському обліку та статистиці.

За призначенням розрізняють нематеріальні активи:

=> виробничого призначення (право на знаки для товарів і послуг, вартість прав на об'єкти промислової власності тощо);

=> невиробничого призначення - об'єкти, які використовуються обслуговуючими (невиробничими) підрозділами підприємства (наприклад, вартість прав оренди приміщень для організації оздоровчих і спортивних заходів тощо).

Співвідношення окремих видів нематеріальних активів підпри­ємства, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості, нази­вають видовою структурою.

Для визначення загального обсягу нематеріальних активів та їхньої зміни проводять оцінку нематеріальних активів підприємства. Існують три основні підходи до оцінки нематеріальних активів: витратний, прибутковий, порівняльний.

Витратний підхід ґрунтується на розрахунку витрат на відтворення нематеріальних ресурсів. Він застосовується при оцінці їх вартості у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прогнозований прибуток не є стабільним. При оцінці враховують:

· витрати на оплату праці працівників;

· маркетингові і рекламні витрати;

· витрати на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелекту­альної власності;

· витрати на вирішення правових конфліктів;

· матеріальні витрати на формування об'єкта інтелектуальної власності;

· вартість науково-методичного забезпечення чи індивідуалізації власної продукції логотипа, ліцензій, сертифікатів тощо.

Наприклад, витрати конструкторського бюро підприємства на дослідження згідно з кошторисом становили 155 тис. грн, з них прямі матеріальні витрати - 14 тис. грн, прямі витрати на оплату праці 88 тис.грн і інші витрати -53 тис. грн. Витрати на розроблення промислового зразка становитимуть за розрахунком 218 тис. грн: прямі матеріальні витрати - 33 тис.грн, прямі витрати на оплату праці – 125 тис грн., інші - 60 тис. грн. Однак до вартості промислового зразка буде віднесена лише сума витрат на його розроблення, тобто на баланс підприємства буде зарахована вартість промислового зразка на суму 218 тис. грн. після реєстрації й отримання патенту.

Прибутковий підхід застосовується здебільшого при оцінці патентів і ліцензій, торгової марки, майнових прав. Він ґрунтується на розрахунку економічної вигоди, пов'язаної з отриманням прибутку від використання нематеріальних активів в майбутньому, тобто його цінність на поточний момент визначається величиною очікуваного прибутку.

Порівняльний (ринковий) підхід застосовується в умовах розвиненого ринку нематеріальних активів. Цей підхід передбачає визначення вартості активів з урахуванням попиту і пропозиції, яка існує на ринку. Підприємства купують і продають аналогічні активи, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення щодо їх вартості. Наприклад, ВАТ "Промприлад" отримало від ТзОВ "Роботрон" патент на винахід в обмін на випуск 3000 простих акцій номінальною вартістю
0,25 грн. Вартість патенту, розрахована за витратним підходом, становить 6,3 тис.грн. Ринкова вартість акцій на момент здійснення операції 7 грн. за акцію. Виходячи з цього, вартість придбаного патенту становитиме 21 (3000 х 7) тис. грн. Нематеріальні активи можуть оцінюватися за первісною і залишковою вартістю у зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим їх спрацюванням.

Первісна вартість нематеріальних активів складається з вар­тості придбання; митного збору (при імпорті):

- податків, що не підлягають відшкодуванню;

- податків, пов'язаних з прид­банням нематеріальних активів (крім сплати відсотків за кредит банку). За первісною вартістю нематеріальні активи зараховують до майна підприємтва.

Залишкова вартість характеризує реальну їхню вартість, тобто не перенесену на вартість виготовленої продукції, і визначається як різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого зносу.

Згідно чинного законодавства, підприємство самостійно встановлює терміни корисного використання нематеріальних активів, але не більше 20 років. Методи нарахування зносу також визначаються підприємством самостійно. Амортизації підлягають усі нематеріальні активи, що перебувають на балансі підприємства. Здебільшого до нематеріальних активів застосовується прямолінійний метод нарахування зносу, за яким кожен окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частинами, виходячи з його первісної вартості протягом терміну його використання. Наприклад, підприємство придбало нематеріальні активи у вигляді програмного забезпечення вартістю 9,2 тис. грн і оплатило послуги з його встановлення - 0,72 тис. грн. Термін корисного використання програмного забезпечення становить 2,5 роки. Отже, місячна сума зносу становитиме 9200 +720: 30 міс. =330,66 грн.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому нематеріальний актив зараховано на баланс підприємства. Відповідно, при вибутті нематеріального активу амортизація не нараховується з місяця, наступного за місяцем вибуття.