Геополітичні та соціально-економічні фактори становлення і розвитку побратимського співробітництва міст України

Геополітичні та соціально-економічні фактори становлення і розвитку побратимського співробітництва міст України

На сучасному етапі міжнародних відносин досить значного розвитку набувають процеси інтенсифікації партнерської та побратимської співпраці між містами різних країн світу. Історія становлення та розвитку тісних контактів між містами сягає часів Стародавньої Греції де, зокрема, широко використовувалася така форма міжнародних зв’язків, як „проксенія” (гостинність). Проксен (так званий привілейований гість із іншого міста) користувався, порівнюючи з іншими іноземцями, певними пільгами і привілеями у сферах торгівлі, податків, умов перебування, але й приймав на себе зобов’язання відносно цього міста, гостинністю якого він користувався, с прияти у всьому його інтересам і бути посередником між ним й владою свого міста[1]. Проте становлення дипломатії міст відбувалося в період Середньовіччя, де суттєву роль відігравали італійські міста – Рим, Венеція, Мілан. З плином часу карта світу зазнала чималих змін, але незважаючи на кордони держав, міста й надалі прагнуть до співпраці.

У координатах нової політичної географії і співвідношення геостратегічних сил, у ході процесів становлення глобального ринку, на фоні стрімкого розвитку передових технологій та нових форм організації виробництва міста все більше стають самостійними акторами на міжнародній арені. Міста минають посередництво держав, виходять на прямі зв’язки між собою й іншими учасниками міжнародного спілкування, поширюючи свій вплив та взаємодію з партнерами (побратимами) у пошуку й використанні ресурсів для свого розвитку і співробітництва далеко за межами національної території, інколи охоплюючи весь світ. Усвідомлюючи своє значення, міста і місцеві органи влади розпочинають на світовій арені все більш активно заявляти про себе як про істинних представників інтересів свого населення, від якого офіційна дипломатія знаходиться далеко. З’являються все більш виразні ознаки прагнень міст й органів місцевого самоврядування формувати і просувати на міжнародному рівні власне уявлення про світоустрій та свою участь у його процесах.

Розглядаючи феномен зростаючої ролі міст у міжнародних справах, деякі дослідники починають говорити про „два світи в світовій політиці” – світ централізованої державної зовнішньополітичної діяльності з державними представниками – президентами, міністрами, послами – і „поліцентричний світ”, в якому діють інші учасники, у тому числі, міста й органи місцевого самоуправління[2] Із цим твердженням тотожне поняття „паралельна дипломатія”, або „парадипломатія”, згідно із яким існує головний шлях дипломатії, по якому йдуть національні уряди, і паралельна, чи паралельні дороги, по яких прямують інші учасники, включаючи міста та органи місцевого самоуправління[3]. Деякі вчені у вищезгаданих підходах прослідковують лише визначене спрощення набагато складнішої реальності, в якій офіційна дипломатія, дипломатія міст і народна, або, її інша назва – громадянська дипломатія, є учасниками одного простору міжнародного спілкування із чисельними взаємозв’язками і у різних, відповідно, „вагових категоріях” із співпадаючими чи протилежними векторами і завданнями. Все це утворює сферу, яку окремі вчені називають „багатошаровим дипломатичним середовищем”[4].

Виникає питання, чому міждержавний рівень кооперації є недостатнім для всебічного і гармонійного розвитку міст? Чому у світі все частіше говорять про інтенсивний розвиток зовнішніх зв’язків міст? Одним із пояснень цьому може бути концентрація фінансових, політичних, культурних осередків власне у столицях країн, роль яким зазвичай відводиться значно більша ніж того потребує саме суспільство. Таким чином, пріоритет у налагодженні зовнішніх контактів держави зосереджується головним чином у столиці. Решта ж міст країни попри своє можливо вигідне географічне положення, туристичну привабливість, наявність сфер для капіталовкладення і т. д. досить часто залишається «поза грою» в можливості отримання потужних закордонних партнерів. Логічним є те, що решта міст в країні прагне долучитись до міжнародної спільноти, так званим чином заявити про себе, принаймні як не у світі, то зокрема у певному географічно-політичному регіоні. Іншим поясненням активних аспірацій міст до зовнішніх контактів може виступати низький рівень ознайомленості владних державних структур із щоденними проблемами та потребами міст. Встановлюючи зовнішні контакти із іншими населеними пунктами міста можуть головним чином обмінюватись досвідом у вирішенні тих чи інших нагальних питань. Досить часто міста поріднюються з метою отримання вдалих практичних навиків адміністрування, відкриття промислових, економічних, культурних і т. д. центрів. Цей досвід є сьогодні найбільш актуальним для українських міст. Реалізація євроінтеграційних намірів України в певній мірі також залежить і від налагодженого діалогу її міст із європейськими побратимами. Досвід, зокрема, Польщі у її аспірації щодо входження у ЄС, є найбільш корисним для України. До вступу у 2004 р. в ЄС, країна подолала складний та тернистий шлях, де питанню розвитку органів місцевого самоврядування, налагодженню їх зовнішніх контактів надавалася значна роль. Ступінь зацікавленості українських міст у тісній та плідній побратимській співпраці із містами Польщі, є досить вагомим і чітко прослідковується у кількості міст-побратимів. Станом на січень 2013 р. між містами України та Польщі було укладено 189 угод про побратимські та партнерські зв’язки. Стосовно виокремлення чіткого геополітичного вектору налагодження зовнішніх зв’язків міст, то він є тотожним щодо державного – європейським.

Процес формування геополітичного простору обумовлено не тільки чітко визначеними об’єктивними умовами і факторами (площа території держав, особливості їх географічного положення, природно-ресурсний, демографічний, економічний, військовий потенціали і т. д.), але й станом духу народів та націй, які населяють простір певних держав[5]. Найбільш тісно та активно розвивається побратимське співробітництво між містами народів та націй, що близькі за духом. Специфіка формування побратимського співробітництва міст України полягає у налагодженні такого роду взаємодії, переважно, із містами держав спільного геополітичного простору (країни Центрально-Східної Європи). Це положення підкріплено рядом трансформацій, які відбулися у системі міжнародних відносин загалом.

Краще розуміти вплив геополітичного фактору на формування побратимських зв’яків допоможуть деякі історичні факти та події, що відіграли помітну роль у сучасній системі налагодження зовнішніх зв’язків не тільки на державному, але й на місцевому рівнях.

Вплив геополітичного фактору на формування побратимського співробітництва міст досить чітко прослідковується під час дослідження певних особливостей міжрегіонального співробітництва. Найбільший розвиток міжрегіонального співробітництва, як частини інтеграційних процесів, припадає на післявоєнний період Західної Європи. Метою такого співробітництва було подолання економічної й соціальної ізоляції прикордонних регіонів і сприяння примиренню супротивників у Другій світовій війні на рівні місцевих співтовариств. Однак передумовою цього процесу було визнання політичної карти післявоєнної Європи як „остаточної” і „справедливої”[6]. Більш того, загальна прихильність принципу непорушності кордонів уможливила для національних урядів надання прикордонним регіонам, і відповідно їх містам, більшої волі й повноважень у міжнародних контактах. Те ж саме стосується й посткомуністичних країн Східної й Центральної Європи, в яких заохочення міжрегіонального співробітництва після 1989 р. було покликано перебороти наслідки розколу Європи під час „холодної війни”[7].

Ключову роль у становленні співробітництва між державами у світі відіграло завершення „холодної війни”. Інакше кажучи відбувся перехід від конфронтації до співробітництва держав світу (друга пол. 1980-х – 1990-ті рр.). „Нове мислення”, започатковане М. Горбачовим у 1985–1986 рр. передбачало політику широких перетворень, а саме покращення відносин із капіталістичними країнами на основі рівноправності і відкритості. Саме „перебудова” стала активізуючим чинником поширення реформістських рухів у Східній Європі. У 1989 р. перетворення, які проводилися комуністами у Східній Європі, переросли у революції. Спільно з комуністичним режимом у НДР було зруйновано Берлінський мур, що стало символом закінчення поділу Європи. Зіткнувшись із складними проблемами, СРСР вже не міг підтримувати „братські” комуністичні режими і „соціалістичний табір” розпався. Отже, із розпадом СРСР, відбувається перехід світу до багатополюсності, де ключовими центрами сили виступають не тільки США і Росія, а відтепер нові потужні держави та союзи.

Одним із таких потужних об’єднань, є Європейський Союз, утворений 1992 р. з метою встановлення спільного громадянства, а особливо розширення поля дії Спільноти: посилення економічного та соціального єднання, сприяння дослідництву й розвиткові, поліпшення стану навколишнього середовища тощо. Останні розширення Європейського Союзу 1 травня 2004 р. та 1 січня 2007 р. обумовили входження ЄС у нову історичну фазу розвитку, коли він охопивши 27 країн, перетворився, з одного боку, на найбільш потужне у світі об’єднання із загальним населенням близько 500 млн осіб та сукупним ВВП близько 10 трлн євро, а, з іншого – безпосередніми сусідами цього об’єднання стали країни, які мають близько 400 млн населення. У зв’язку з цим, підкреслює Єврокомісія, стає реальністю політична та економічна взаємозалежність ЄС та його сусідів, оскільки країни, які мають спільний кордон є ЄС, стають його основним партнерами в забезпеченні спільного економічного зростання та збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, у створенні зони політичної стабільності та верховенства права, налагодженню міцних контактів між містами країн ЄС та містами країн-сусідів, у сприянні обміну людським капіталом, ідеями, знаннями та культурними цінностями[8].

Розширення ЄС на Схід значною мірою вплинуло на посилення як міжрегіонального, так і міжтериторіального співробітництва. Головним чином ця геополітична трансформація відкрила ширші можливості для співпраці з містами та регіонами України. Нами складено структурно-логічну схему таких переваг (рис. 1) на основі опрацювання статті В. М. Монастирного. Реалізацію ефективної політики співробітництва України з країнами ЄС не можна покладати лише на вищі органи державної влади й управління, яким надано право визначати основні напрями зовнішньої політики України. Необхідно більш активно залучати до цієї роботи органи місцевого самоуправління[9].

Рис. 1. Переваги сусідства прикордонних областей України із ЄС

Встановленню тісних побратимських контактів і розвитку активного співробітництва між містами України та містами країн Центрально-Східної Європи сприяв розвиток транскордонного співробітництва (ТКС). Варто зазначити, що саме ТКС посилило співробітництво на рівні низових адміністративних одиниць. Воно стало чинником, який сприяє суспільному діалогу та досягненню соціальної рівності, інструментом для розвитку всіх секторів прикордонної місцевої та регіональної влади в Європі і на сучасному етапі введене в різні аспекти буденного життя людей. Для міст України процеси міжтериторіального та транскордонного співробітництва відносно нові і потрібен час, щоб на всіх рівнях влади було усвідомлено про їхню важливість, а також належним чином забезпечено організаційно-правові аспекти, фінансові та кадрові ресурси для активізації участі міст та регіонів у міжнародному (побратимському у тому числі) співробітництві з метою більш ефективного використання природно-ресурсного потенціалу територій і підвищення життєвого рівня населення. У рамках функціонування єврорегіонів проблеми міст є більш відкритими і шляхом обміну досвідом та створення системи взаємної допомоги вирішуються більш ефективно.

У цьому контексті варто зазначити про Європейську політику сусідства (ЄПС). Запроваджена у 2004 р., ЄПС – це нова політика ЄС, метою якої є створення на південь і схід від нових кордонів розширеного ЄС зони стабільності миру і добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин із сусідніми країнами. ЄПС не торкається питання потенційного членства, а пропонує сусіднім країнам привілейовані відносини, які будуватимуться на взаємному визнанні спільних цінностей, головним чином у сфері верховенства права, справедливого управління, дотримання прав людини, зокрема, прав меншин, принципів ринкової економіки та безперервного розвитку. Глибина цих відносин залежатиме від того, наскільки ефективно втілюватимуться спільні цінності. Концепція ЄПС охоплює й Україну[10]. Для фінансування діяльності в рамках ЄПС запроваджений „Європейський інструмент сусідства й партнерства”, що є спеціальним компонентом для підтримки ТКС на кордонах ЄС. Не менш важливим етапом для України на шляху до євроатлантичних структур було утворення специфічного східного виміру Європейської політики сусідства, а саме Східного партнерства, яке було започатковано 7 травня 2009 р. на спеціальному саміті у Празі (Чехія). Учасниками цієї програми є 27 країн-членів ЄС, а також Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова й Україна. Хоча східні партнери мають неідентичні цілі стосовно ЄС, усі вони намагаються зміцнити свої відносини з ЄС[11]. Східне партнерство надає як двосторонні, так і багатосторонні можливості посиленої кооперації. Країни-партнери будуть наближатися до ЄС з огляду на їхні індивідуальні можливості, але разом із тим вони зможуть інтенсивніше співпрацювати над питаннями, пов’язаними з ЄС, матимуть змогу обмінюватися своїм досвідом і найкращими практиками як на державному, так і на місцевому рівнях. Наявність таких програм надає містам України значні можливості для багатосторонньої співпраці із зарубіжними колегами та відкриває нові горизонти для побратимської та партнерської співпраці міст України.

Сукупність вищезгаданих подій та явищ у міжнародних відносинах, що головним чином змінили геополітичну розстановку сил у світі, відобразилась на міжнародному співробітництві України. Так, міста України ще, як відомо, за радянських часів мали побратимів у деяких країнах світу. Проте геополітичні трансформації: розпад СРСР, здобуття Україною незалежності, розширення ЄС, розвиток ТКС дали значний поштовх до налагодження нових стійких побратимських зв’язків та співробітництва із багатьма зарубіжними країнами. Попри те, що Україна це молода європейська держава, все ж вона має багату тисячолітню історію, впродовж якої були піднесення та падіння. Та попри усі віхи в історії Української держави, міста її завжди славились активною співпрацею (зокрема, торгівлею), поширенням своєї культури, із іноземними містами країн Західної Європи, Балтії, Середземномор’я. Врахування цього історичного фактору стало би в нагоді сучасним містам, сприяло би їхньому розвитку та процвітанню.

Наступним не менш важливим фактором формування та розвитку побратимських зв’язків міст України є наявність соціально-економічної складової.

Однією із важливих сфер життя країни є рівень соціально-економічного розвитку її міст. Цей рівень не завжди повною мірою підтримується державою. Таким чином, міста в межах Конституції та законів держави шукають шляхи для покращення власного рівня соціально-економічного розвитку. Одним серед таких шляхів є формування тісних партнерських та побратимських зв’язків із містами зарубіжних країн.

Зацікавленість органів місцевого самоврядування міст України у міжнародних зв’язках, у тому числі і побратимських, головним чином продиктована такими аспектами:

− вивчення, аналіз та впровадження стандартів становлення, розвитку і функціонування власне самої системи місцевого самоврядування. Загалом це завдання стоїть на порядку денному і на рівні держави (при її позитивному протекціонізмі локальної демократії), і на рівні самого місцевого самоврядування, в існуванні якого зацікавлені територіальні спільноти;

− обмін досвідом у веденні місцевого господарства й управління локально-регіональними процесами функціонування людських поселень між органами місцевого самоврядування держав, що визнають міжнародні стандарти локальної демократії. У процесі її реалізації органи місцевого самоврядування вирішують як загальнодержавне завдання (реалізація соціально-економічної функції держави на локальному рівні), так і функціонально-галузеві проблеми діяльності місцевого самоврядування, реалізованого в інтересах території і територіальної громади;

− функціонування та розвиток різнопланового і багаторівневого співробітництва органів місцевого самоврядування, суспільних формувань громадян, підприємницьких структур, жителів відповідних адміністративно-територіальних одиниць із зарубіжними партнерами. Формування різноманітних зв'язків на практиці, у контексті загальнодержавних завдань з реалізації стратегічних напрямів зовнішньої політики держави щодо становлення гуманітарного й інших видів співробітництва, де вирішальну роль відіграють міжособистісні зв'язки, що стимулюють і роблять більш осмисленими у змістовному плані так звані муніципальні права особистості[12].

Відомо, що побратимські зв’язки міст не завжди мають на меті фінансову вигоду. Найчастіше економічна співпраця реалізується через партнерські зв’язки міст. Натомість, побратимські зв’язки міст за своєю суттю більше орієнтуються на культурне співробітництво та обмін досвідом. Прикладом такого роду реалізації побратимських зв’язків, може виступати наступна подія. У квітні 2004 р. в Умані за участі делегації з м. Ромійї-сюр-Сен (Франція), Консула Франції Крістіана Баро та представників асоціації „Україна − Франція” відбулися урочистості в рамках Французької весни в Україні. З 2005 р. практикуються двосторонні щорічні обміни делегаціями міст, що сприяє зближенню культур, збереження і зміцнення миру, братньої взаємодопомоги, взаєморозуміння і довіри. В їх числі − члени міської ради та муніципалітету, молодь, спортсмени, бізнесмени, творчі колективи, працівники освіти, медицини, культури, комунального господарства. Особливо популярною є щорічна участь уманчан у виставці-ярмарці у м. Ромійї-сюр-Сен на якій представляється продукція підприємств міста. Щорічно французькі побратими беруть участь в урочистостях з нагоди Дня міста Умань[13]. Проте за останні роки можна спостерігати тенденцію до зростання кількості укладання угод про побратимські зв’язки, що включають пункти про тісну економічну співпрацю між містами. Побратимські зв’язки міст більш тісні та довготривалі, натомість партнерські – мають здебільшого короткотривалий характер, інакше кажучи можуть існувати виключно на період реалізації певного проекту чи програми між ними. Таким чином, побратимські зв’язки ґрунтуються певною мірою на більш довірливій (братській) основі. Відповідно ті взаємини, які виникають між ними, а в цьому випадку й економічні, мають значно міцнішу базу і можуть принести значно ґрунтовніші результати, аніж якби це була партнерська співпраця міст.

На сучасному етапі розвитку міжнародних відносин питання глобальної економіки набуває дещо іншої інтерпретації. Беручи до уваги традиційне визначення глобальної економіки як історичного соціального процесу, основою якого є зростаючий взаємозв’язок та взаємозалежність національних економік, злиття національних ринків у єдиний світовий ринок, то у контексті інтенсивного розвитку дипломатії міст та їх ролі на міжнародній арені, можна стверджувати про долучення міст у процеси економічної глобалізації. Варто відзначити, що не всі міста у цей процес включенні, переважно це так звані „світові міста” (провідні політичні, економічні, наукові центри світу, зазвичай столиці найбільш розвинених країн). Якщо, зокрема, в епоху Ренесансу це були Венеція і Мілан, то сьогодні – Нью-Йорк, Токіо, Москва, Лондон, Київ і т. д.

Місто Київ на сучасному етапі має 57 міст-побратимів у найрізноманітніших куточках світу. Переважно це міста-столиці держав, проте значну частку становлять провідні міста тих чи інших держав із багатою історичною, культурною спадщиною. Першими містами-побратимами Києва стали польське м. Краків у 1954 р. та фінське м. Тампере у 1956 р. Справжній прорив у історії побратимства м. Києва відбувся у 1989 р., коли з українською столицею поріднилися міста великих капіталістичних країн – Мюнхен (Німеччина), Оденсе (Данія), Единбург (Великобританія). В 1990 р. їх доповнив Ухань (Китай), а у 1991 р. – Чикаго (США) і Торонто (Канада). В продовж наступних років, після завершення „холодної війни”, кількість міст-побратимів столиці уже незалежної України постійно зростала. Київ став поріднюватись із світовими столицями на „повноправній” основі. Його побратимами стали Анкара (Туреччина), Відень (Австрія), Париж (Франція), Будапешт (Угорщина), Рим (Італія) та ін. В Києві ще з радянських часів існували Ризька, Вільнюська, Кишенівська, Мінська вулиці та Московська й Мінська площі тощо. Тепер вони стали частиною поваги та прояву дружби до міст-побратимів[14].

У свою чергу, міста периферійних територій держав, у яких економіка є слаборозвиненою, досить складно розвиватися та ефективно функціонувати. Таким чином, саме такого роду міста намагаються шукати інші міста у світі зі схожими проблемами та спільними зусиллями або за рахунок обміну досвідом вирішувати свої проблеми. Загалом економіка України є слабкою і її міста потребують іноземних капіталовкладень у власний розвиток. Налагодження дружніх, а в подальшому економічних побратимських контактів сприяє зміцненню економічної потуги міст.

Економічні особливості партнерського і побратимського співробітництва ґрунтуються на кооперуванні виробництва та спеціалізації промислового сектору економіки. Головним чином виробничі зв’язки між містами України та містами інших держав світу на сучасному етапі розвитку не вийшли на рівень кооперації та спеціалізації виробництва, а знаходяться на шляху до цього. Економічну сторону співробітництва між вищезгаданими містами можна охарактеризувати лише у декількох площинах. Насамперед, це досвід розвитку підприємництва інших міст, реалізація проектів щодо спільного будівництва промислових підприємств, проведення спільних виставок промислових товарів та товарів широкого вжитку, контактування між бізнес-колами, використання взаємного досвіду щодо протистояння глобальній економічній кризі[15]. Не слід забувати також про надання кредитів під достатньо помірні відсотки та фінансову допомогу у разі виникнення складних чи екстренних ситуацій. Щодо останнього, то в період пандемії вірусу H1N1 взимку 2010 р. міста різних країн, у тому числі міста-побратими, надали гуманітарну і фінансову допомогу містам України[16]. Зокрема, на підставі прийнятого, 6 листопада 2011 р. на позачерговому засіданні Ради м. Жешув (Польща), рішення про надання гуманітарної допомоги містам-побратимам Луцьку, Львову та Івано-Франківську, 10−11 листопада відбулася передача медикаментів меріям цих українських міст на загальну суму 66 тис. польських злотих[17].

Поряд із геополітичним та економічним факторами розвитку побратимських зв’язків міст України, важливу роль відіграє – соціальний. Зміни, що відбуваються у суспільному житті, так або інакше торкаються найрізноманітніших сфер існування людини і людства – взаємодії між державою і людиною, взаємодії держав, кожна з яких шукає свої шляхи у майбутнє і разом із тим не може не зважати на інтереси інших народів і держав. У контексті соціальної складової розвитку побратимських зв’язків міст, передусім слід говорити про існування соціальної спільності, що являє собою відносно стійке об’єднання людей, яке сформувалося історично за спільними інтересами, які перебувають у взаємодії, надають один одному допомогу у досягненні мети і реалізації спільних потреб й інтересів. Соціальна спільність тісно пов’язана із соціальними зв’язками, основою яких є єдині критерії співпадіння цінностей. Таким чином, прослідковується певна аналогія у системі побратимського співробітництва міст. Адже, міста-побратими теж встановлюють свої контакти на основі єдиних критеріїв співпадіння цінностей, або ж спільних, схожих, складних ситуацій. Міста, як уже зазначалося, шукають собі подібних, зі схожими проблемами і лише шляхом взаємної допомоги покращують свій першопочатковий стан. Зокрема, на сучасному етапі між містами-побратимами Луцьком та м. Торунь (Польща) існує тісна співпраця в екологічній сфері. Науковці міста-побратима допомагають лучанам у боротьбі з македонською міллю, якою уражені майже всі каштани Луцька. Навесні 2008 р. фахівці служби охорони навколишнього середовища й озеленення м. Торунь провели вакцинацію луцьких каштанів.

Слід відзначити, що соціальний фактор розвитку побратимських зв’язків міст є дещо узагальненим поняттям і в процесі вивчення проблематики дослідження потребує конкретизації, а саме у соціально-етнічний фактор. Переважно міста братаються з містами тих країн світу, де чисельність діаспори є значною. Таким чином, існує можливість воз’єднання сімей, підтримання родинних зв’язків, а також сприяння представниками діаспори до створення спільних проектів, різноманітних програм, конкурсів, утворення науково-дослідних центрів і т. д. в рамках побратимської співпраці міст. Зокрема, разом із польським м. Люблiн українські міста Львiв, Iвано-Франкiвськ та Луцьк, реалiзують проект „Безпека спiвжиття людей та безпритульних тварин”. Також напочатку 2012 р. депутати та представники Львівської мiської влади їздили у польське м. Вроцлав, де вивчали досвiд органiзацiйної структури мiської ради, щоб запроваджувати це у Львовi. Польські міста-побратими Жешув, Люблiн та українське м. Львiв спiльно розробляють маршрути пiдземними туристичними трасами „Пiдземне мiсто”. Для цього готується спецiальна „3D” карта. Важливим є також той аспект, що об’єднав міста України та Польщі був чемпіонат Європи з футболу „Євро 2012”. У цьому контексті слід відмітити про значну активність волонтерів обох країн, які обмінються досвідом задля найбільш вдалого прийняття цього спортивного чемпіонату. Наприклад, у червнi 2011 р. з польського міста-побратима Вроцлава приїздили до українських міст фахiвцi, якi готували волонтерiв до чемпiонату Європи з футболу[18].

Варто зазначити, що у географії поширення побратимських зв’язків міст України існує значний недолік, що витікає із соціального фактору побудови побратимських зв’язків. Цим невикористаним резервом є недостатній рівень налагодження побратимських зв’язків із країнами, де проживає українська діаспора. Органам місцевого самоврядування міст України слід звернути увагу на цей важливий і необхідний елемент за допомогою якого міста зможуть розширити свої зовнішні зв’язки. Насамперед, необхідно зосередити діяльність на вивченні географії розміщення української діаспори у Канаді, що є найбільшою. Адже, українська діаспора в Канаді організовує велику кількість різнопланових заходів: проектів та конкурсів для молоді, просвітницька робота (періодичні видання, радіо- та телепрограми), надання грантів для студентів за рахунок спільних коштів представників української діаспори та різноманітних організацій та установ. Налагодження контактів із українською діаспорою у різних країнах світу стає, в певних випадках, основою для укладання угод про побратимські зв’язки між містами. Варто також згадати про країни СНД, США, Польщу, Бразилію, Аргентину, Францію, Великобританію, Німеччину, Болгарію, Австралію, Італію, де українська діаспора є досить чисельною[19].

Таким чином, діаспора українців на різних континентах світу може виступати об’єднуючим фактором для розвитку тісної та ефективної як побратимської, так і партнерської співпраці міст. Власне духовна спорідненість народів, приналежність до одного етносу формують соціально-етнічні спільності, які відіграють помітну роль у формуванні стійких, довготривалих партнерських та побратимських зв’язків між містами.

Таким чином помітну роль у розвитку побратимських зв’язків міст України відіграють соціально-економічні фактори. Загалом економіка України є слабкою і її міста потребують іноземних капіталовкладень у власний розвиток. Встановлення дружніх та тісних побратимських зв’язків між містами є хорошою основою для налагодження економічних контактів. Адже між цими містами існує взаємна довіра, що допомагає їм швидше та легше будувати економічні відносини. Соціальний фактор розвитку побратимських зв’язків міст України ґрунтується на основі соціальної спільності міст. Побратимські зв’язки між містами встановлюються у результаті співпадіння ціннісних критеріїв, або ж спільних, схожих, складних ситуацій.

Шляхом інтенсифікації партнерського та побратимського співробітництва міст, розширення географії їх поширення, – міста України зможуть вийти на якісно новий рівень свого розвитку, адже, основа всіх видів співробітництва – контакти окремих поселень.

[1] Szerzej zob.: Международные отношения Древней Греции, http://www.diphis.ru/content/view/69/#1.

[2] J. Rosenau, Turbulence in World Politics, Princeton 1990, p. 181.

[3] I. Duchacek, Perforated Sovereignties and International Relations, New York 1998, 234 p.

[4] Szerzej zob.: B. Hocking, Localizing foreign Policy: Non-Central Governments and Multilayered Diplomacy, New York: St. Martin’s Press 1993. – 249 p.

[5] В. Колосов, Геополитика и политическая география, Москва 2001, С. 11.

[6] В. Монастирний, Світовий досвід інтеграційних процесів на регіональному рівні „:Журн. Теорія та практика державного управління” Луганськ 2009, Вип. 1 (24), С. 2.

[7] О. Кирюхін, Формування транскордонних регіонів: чи є перспектива для Слобожанщини?, http://www.kennan.kiev/ua/seminars/2003_04_11/htm (11 IV 2003).

[8] Комюніке Комісії Ради та Європейського Парламенту "Розширена Європа - Нові сусіди: Нова система стосунків з нашими східними та південними сусідами", http://www.uazakon.com/document/fpart97/idx9781

1.htm (11 III 2003).

[9] Л. Прокопенко, Розвиток регіонального співробітництва України в контексті європейської інтеграції, Дніпропетровськ 2008, С.4.

[10] European Neighbourhood Policy, http://ec.europa.eu/world/enp/policy_en.htm (30 X 2010).

[11] Eastern Partnership, Joint Declaration of the Prague Eastern Partnership Summit,

http://ec.europa.eu/europeaid/where/neighbourhood/eastern_partnership/documents/prague_summit_declaration_en.pdf (7 V 2009).

[12] Szerzej zob.: В. Погорілко, Муніципальне право України, Київ 2009, 716 с.

[13] Місто Умань підтримує тісні зв'язки з іншими містами світу, http://umanrada.gov.ua/index.php?option =com_content&view=article&id=225&Itemid=11 (IV 2004).

[14] Е. Скибин, Города-побратимы Киева, http://primetour.ua/ru/company/articles/Goroda----pobratimyi-Kieva-.html (VII 2011).

[15] М. Радавська, Луцьк і Торунь – партнери, „Журн. Віче” Луцьк 2008, № 23, С. 36–37.

[16] І. Качан, Поляки допомагають лучанам долати епідемію, „Журн. Всеукр. інформ.-аналіт. тижневик – Інформбюро”, Луцьк 2009, № 3, 23 с.

[17] Міжнародна допомога Україні у боротьбі з епідемією Н1N1, http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/

content/35971.htm (10 XI 2011).

[18] Б. Мартиник, Львiв має побратимiв у 14 країнах свiту, http://lviv.expres.ua/main/2011/06/03/45009

(03 VI 2011).

[19] Урядовий портал. Українська діаспора, http://www.kmu.gov.ua/control%5Cuk%5Cpublish%5Carticle?

art_id=169709&cat_id=31295.