Екологічні фактори

Абіотичні біотичні антропогенні

Абіотичні – це компоненти і властивості неживої природи (температура, освітленість, вологість, газовий склад повітря, тиск, сольовий склад води і тощо), які прямо чи опосередковано впливають на окремі організми або їхні угруповання.

Біотичні – це різні форми взаємодії між особинами в популяціях і між популяціями в угрупованнях (рослини, тварини, мікроорганізми).

Антропогенні – різні форми господарської діяльності людини, які змінюють стан середовища існування різних видів живих істот, у тому числі й самої людини.

Зміни дії екологічних факторів можуть бути:

1. Періодичними, залежно від часу доби, пори року, положення Місяця відносно Землі;

2. Неперіодичними, виверження вулканів, землетруси, урагани;

3. Спрямованими протягом значних історичних проміжків часу, наприклад, зміни клімату Землі.

Пристосування організмів до умов середовища існування називають адоптаціями. Вони виникають на всіх рівнях організації живої матерії: від молекулярного до біогеоценотичного, але адаптації не постійні, вони змінюються в процесі історичного розвитку залежно від змін екологічних факторів. За правилом екологічної індивідуальності: кожен вид організмів пристосовується до певних умов довкілля особливим чином, тобто не існує двох близьких видів, подібних за своїми адоптаціями.

З акон оптимуму: кожен з екологічних факторів має лише певні межі позитивного впливу на організм, а також межі інтенсивності.

Закон взаємокомпенсації екологічних факторів: мала інтенсивність дії деяких екологічних факторів може бути частково компенсована іншими подібними факторами.