Утворення Центральної Ради

Національно-демократична революція в Україні почалася теж в березневі дні 1917 р. 25 березня 1917 р. у Петрограді відбулася 20-тисячна маніфестація з приводу роковин смерті Т. Шевченка. її учасники несли портрети поета, транспаранти з гаслом «Хай живе вільна Україна у вільній Росії!», десятки національних синьо-жовтих прапорів.

Поруч із студентами, інтелігенцією і робітниками в поході взяли участь солдати, їх очолював загін кубанських козаків колишнього царського конвою у мальовничих червоних жупанах, з січовим прапором і запорозькими бунчуками. У лавах українців йшли зі своїми прапорами представники інших поневолених народів – фіни, поляки, естонці, литовці. Ця перша після повалення самодержавства демонстрація сили національного руху стала значною подією у політичному житті.

Через тиждень після петроградської маніфестації в Києві відбулися багатолюдні демонстрації під гаслами «Автономія України», «Вільна Україна у вільній Росії» тощо. На Софійській площі біля пам'ятника Б. Хмельницькому відбулося віче. На ньому пролунали вимоги не бавитися з Установчими зборами і скликати в найближчому майбутньому Український національний конгрес з метою підготовки до запровадження автономії. Виник загальноукраїнський громадсько-політичний центр – Українська Центральна Рада. Ініціаторами її створення виступили українські самостійники на чолі з адвокатом М. Міхновським. В цей же час власний національний центр починає створювати Товариство Українських Поступовців (ТУП).

Щоб уникнути розколу, лідери обох центрів 4 березня погодились на створення об'єднаної організації з назвою Українська Центральна Рада.

Самостійники об'єдналися з федералістами в надії, що революція приведе усіх до визнання незалежності України. Головою Центральної Ради було заочно обрано проф. М. Грушевського, який тоді поспішав в Україну з заслання.

Треба зазначити, що створення Центральної Ради відбулося завдяки спільної діяльності українських соціалістичних партій та непорозумінням між лідерами Центральної Ради (М. Грушевським, В. Винниченком) та Радою об’єднаних громадських організацій Києва, де домінували кадети та Радою робітничих депутатів, де більшість була у російських меншовиків і есерів. Фактично Центральна Рада була створена трьома партіями: Українською партією соціалістів-революціонерів (на чолі з М. Грушевським, В. Голубовичем, М. Ковалевським і П. Христюком), Українською соціал-демократичною робітничою партією (її керівниками були В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш) та Українською партією соціалістів-федералістів (лідерами цієї партії були Д. Дорошенко, С. Єфремов, О. Лотоцький, С. Шелухин). Ці партії відстоювали ідею «широкої національно-територіальної автономії України», хоча фактично йшлося про незалежну державу, тому що компетенція «широкої автономії» повинна була включати питання зовнішньої політики, власні збройні сили і грошові знаки.